Свідки Єгови в Україні

Зал Царства Свідків Єгови у м. Львові

Сві́дки Єго́ви в Украї́ні — послідовники міжнародної релігійної організації (руху) Свідків Єгови (заснована у 1880-х Ч. Т. Расселлом у США) на території України, одна з понад 120 деномінацій поліконфесійного українського суспільства.

Історична довідка

Конгрес Свідків Єгови у м. Бориславі, 1932
Збір Свідків Єгови у с. Космач (Івано-Франківська обл.), 1938
Рапорт про виселення вірян в ході операції «Північ»

Точний час появи перших послідовників чи осередків Свідків Єгови (початково — «Дослідників Біблії», «Товариства Вартової башти Сіона») на теренах України достеменно невідомий. Наприкінці 19 ст., коли пастор Расселл відвідав Україну з місіонерською та проповідницькою цілями (1891), Свідки вже були присутні на її території. Зародження руху пов’язують з міграційними процесами: багато українців емігрували до США і Канади, де знайомилися із Дослідниками Біблії, утворювали україномовні групи з вивчення Біблії. Ті, хто поверталися на Батьківщину, активно поширювали здобуті знання. Зусиллями українських емігрантів з’явилися і перші переклади видань Товариства українською мовою (від 1918). З 1928 у м. Вінніпег (Канада) діяв перекладацький центр (у 1920–1960-х перекладацьке служіння ніс емігрант із м. Сокаля Е. Зарицький).

Відомо, що у 1920-х громади Свідків Єгови були засновані в Галичині, на Буковині, у Закарпатті, з 1927 — на Волині. На Закарпатті (тоді — у складі Чехословаччини) почав діяти перший Зал царства.

Перший конгрес Дослідників Біблії на території України відбувся в 1926 (с. Великі Лучки, тепер Мукачівського р-ну Закарпатської обл.), на ньому були присутні бл. 150 осіб. Ще 20 осіб охрестилися під час цього конгресу.

У м. Львові (тоді — у складі Польщі) було відкрито офіс дослідників Біблії, який підтримував зв’язки із центром організації в м. Брукліні, отримував звідти літературу, періодичні видання. 1928 відбувся Львівський конгрес Свідків, у складі бл. 500 осіб.

У 1920–1930-х громади Галичини і Волині підпорядковувались філіалу в м. Лодзі (Польща). До початку Другої світової війни в Польщі діяло бл. 1100 вісників (станом на 1939), половина з яких були українцями.

Кількість вірян стрімко зростала і в Східній Україні, групи Дослідників Біблії діяли в містах Києві, Одесі, Харкові. Відомо про візит з Канади проповідника Джоржа Янга, який 1928 організував зустріч в м. Харкові з місцевою групою Дослідників Біблії.

З початком Другої світової війни, й особливо у повоєнні роки, Свідки Єгови були піддані гонінням і репресіям, ув’язнено більшість провідних членів організації (за відмову служити в армії, брати участь у виборах, віддавати дітей у піонерську й комсомольську організації, за поширення релігійної літератури тощо). Організація затаврована як «антирадянська секта», в різних областях (Миколаївській, Одеській тощо) відбувалися «показові» судові процеси, де вірянам інкримінували серед іншого й державні злочини. Через це, значна частина громад (зборів, зібрань) були вимушені діяти катакомбно, у підпіллі.

08 квітня 1951 почалася операція «Північ» (розроблена каральними органами СРСР й затверджена Й. Сталіним), в ході якої понад 8,5 тис. Свідків та членів їхніх сімей із західних областей України, а також Білорусі, Молдавії, Латвійської, Литовської та Естонської республік були депортовані до Сибіру (з них 6,1 тис. з України). Репресованих звільнено від адміністративного нагляду та обмежень у спецпоселенні в 1965 (без права повернення конфіскованого майна).

З другої половини 1980-х років тиск на Свідків Єгови з боку радянської влади послабився, почала зростати кількість членів, осередки отримували літературу з-за кордону. 1988 влада надала дозвіл українським Свідкам взяти участь у конгресі одновірців у Польщі. Від того часу розгорнувся рух за відновлення та створення нових осередків Свідків Єгови в Україні.

Від 1990 — конфесію остаточно легалізовано; вперше Свідки Єгови офіційно зареєстровані в Україні (та на пострадянському просторі загалом) як релігійна організація 28.02.1991.

Свідки Єгови у незалежній Україні

Зал Царства Свідків Єгови у м. Кременчузі

Зі здобуттям незалежності конфесії в Україні отримали право релігійної свободи. Свідки активно скористалися новими можливостями, у містах Львові та Одесі було проведено перші конгреси (1991), що зібрали велику кількість послідовників.

Зламним для діяльності організації в Україні вважають 1993 рік. Тогоріч у м. Києві відбувся перший міжнародний конгрес; у дні його проведення охрестилися і прийняли віру в Єгову бл. 7 тис. осіб. Від того часу чисельність Свідків в Україні постійно зростала.

Станом на 2019 кількість вірян становила 129, 3 тис. осіб (0,3 % від кількості населення). За статистичними даними обліку релігійної мережі, на 01.01.2020 в Україні діяло 897 релігійних організацій Свідків Єгови, з них 620 — незареєстрованих, 157 недільних шкіл, 2868 священнослужителів. Деномінація віднесена до конфесій протестантського походження (див. Протестантизм), хоча її місце в типології релігійних напрямів лишається дискусійним. За неофіційними даними, кількість релігійних організацій Свідків сягає 1,5 тис, що становить бл. 4 % від загальної кількості релігійних організацій в Україні. (За даними самої організації: кількість вісників на території України у 2018 становила 138513 осіб, кількість охрещених за рік — 2897 осіб, кількість громад/зборів — 1522).

Аналіз щорічного приросту вірян засвідчив, що динаміка зростання мережі у період 1991–2005 була хвилеподібною, в окремі роки сягали 20 % на рік. Натепер темпи зростання стабілізувалися, щорічний приплив нових членів складає бл. 5 %.

Статус визнаної державою легітимної релігійної організації сприяє кількісному приросту та пошуку нових форм суспільної активності і внутрішньо-організаційної діяльності. Експерти відзначають такі особливості організаційної розбудови та релігійного служіння Свідків Єгови:

1) У незалежній Україні Свідки з 1991 почали усвідомлювати себе не частиною радянської й пострадянської централізованої організації, а українською релігійною спільнотою. З одного боку, попри тривалі роки заслання у Сибір, Іркутську чи Томську області, у поколіннях збережено пам’ять про національні й мовні корені. З іншого — відбулася організаційна автономізація Свідків. Керівний орган Свідків Єгови (вища адміністративна структура Всесвітнього центру Свідків Єгови) за підтримки польських і німецьких організацій посприяв тому, що Свідки в Україні інституційовані (і сприймають себе) як окрема регіональна філія серед рівноправних центрів ув інших країнах світу. Управлінський центр філії розташований у смт Брюховичі Львівської області.

2) Зростання привабливості України та авторитету регіональної організації як чинників локації в України міжнародних конгресів і заходів.

3) Виразна регіоналізація релігійної мережі Свідків. Загальними тенденціями є ті, що переважна більшість осередків (зборів) зосереджена в західних областях (особливо на Закарпатті, офіційно — 162 організації) та в обласних центрах і крупних містах. Значна кількість Свідків діє у Запорізькій області (туди дозволено було повертатися вірянам, депортованим у Сибір), у м. Маріуполі тощо.

4) Для утвердження Свідків в Україні велику роль відіграв фактор будівництва культових споруд, облаштування Залів Царства, що стали осередками поширення віровчення і свідченням інституційного утвердження.

5) Ефективність та урізноманітнення форм проповідницько-місіонерської праці. Серед форм служіння — активна присутність з місією у пенітенціарних закладах, поширення Біблії, листування, духовна терапія та реабілітація після відбуття покарання. Окрема увага звернена до людей з особливими потребами (з вадами слуху, зору, мови тощо), з метою соціалізації та включення через вивчення Біблії та підтримку громади до активного життя. Новим напрямом роботи є духовно-релігійна підтримка національних меншин: розповсюдження біблійної літератури 36 мовами, створення окремих етнічних зібрань (напр., корейські, узбецькі). Свідки працюють із групами соціального ризику (хворими на СНІД, наркотично залежними), зорієнтовані на вирішення соціальних проблем, з якими стикаються соціально уражені групи українського суспільства.

6) Готовність до використання новацій технічного й технологічного прогресу, залучення до співпраці науковців та експертів (так, 08.04.2021, в умовах обмежень через пандемію COVID-19, організовано Міжнародну науково-практичну онлайн-конференцію «Операція “Північ”. 70 років потому: важливі уроки репресій за віру» до 70-ї річниці депортації Свідків Єгови до Сибіру).

7) Тенденція до поступового перетворення Свідки Єгови із «закритої секти», що втілювала «альтернативну реальність радянської дійсності» на «відкриту» для українського суспільства деномінацію. Замість катакомбної спільноти людей, травмованих радянською політикою переслідувань і репресій, Свідки постають релігійною інституцією, яка знаходить свою нішу в структурі релігійного життя України, опановує досвід включеної участі.

Поряд із тим, діяльність Свідків Єгови піддається критиці в українському соціумі, зокрема за маніфестацію нейтралітету в світських, громадських, державотворчих питаннях (зокрема, загроза державній безпеці, російська агресія в Україні та тимчасова окупація територій, ставлення до політичних реформ, громадянська позиція, національне питання тощо), дистанціювання від міжконфесійного діалогу, неучасть в роботі міжконфесійних або міжнародних міжрелігійних об’єднань тощо. Така позиція є фактором ставлення до Свідків Єгови як організації сектантського типу, звинувачень у деструктивному характері організації, релігієфобії за межами регіонально звичного ареалу.

На тимчасово окупованих територіях України діяльність Свідків Єгови заборонена, віряни піддаються гонінням відповідно до норм російського законодавства (20.04.2017 Верховний суд РФ оголосив організацію екстремістською та заборонив діяльність всіх її осередків з конфіскацією майна на користь держави, 17.08.2017 Свідки Єгови включені до переліку заборонених в РФ організацій).

Література

  1. Історія релігії в Україні. Том 6. Пізній протестантизм в Україні / За ред. проф. П. Яроцького. Київ; Дрогобич : Коло, 2007. С. 416–617. URL: http://ure-online.info/prints/ir/TOM_6.pdf
  2. Ніколаєв І. Є., Маринченко Г. М. Свідки Єгови в Україні: від становлення до переслідування у повоєнний період // Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Історичні науки. 2015. № 1 (39). С. 55–59.
  3. Бережко К., Кірєєв Ю. Свідки Єгови в сучасному світі та Україні // Релігійна свобода. 2020. № 25. С. 79–95. URL: https://uars.info/index.php/rs/article/view/2176
  4. Звіт за 2020 // Свідки Єгови. URL: Свідки Єгови. Звіт за 2020 рік (jw.org)
  5. Ivanenko S. Opposition to Jehovah’s Witnesses in Russia: The Anti-Cult Context. The Role of Anti-Cult Myths About Jehovah’s Witnesses in the Increasing Persecution of This Denomination in the Russian Federation // The journal of CESNUR. 2020. Vol. 4. Is. 6. P. 25–40.
  6. Richardson Т. J. The Rights of the Jehovah’s Witnesses in Russia and Beyond: The Role of the European Court of Human Rights // The journal of CESNUR. 2020. Vol. 4. Is. 6. P. 58–68.
  7. Rigal-Cellard В. An Introduction: Scapegoating the Jehovah’s Witnesses to Maintain the Cohesion of National Communities // The Journal of CESNUR. 2020. Vol. 4. Is. 6. P. 3–10.

Автор ВУЕ

Л. О. Филипович


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О. Свідки Єгови в Україні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Свідки Єгови в Україні (дата звернення: 17.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ