Саджада

Файл:Ottoman Niche - Prayer carpet (MAK T 8327).jpg

Турецька саджада, перша половина 16 ст.

Файл:Transylvanian Bird and Lotto rugs from the Monastery Church in Sighisoara.jpg

Так звані Трансільванські килими,
м. Сігішоара, Румунія

Кримськотатарський молитовний килимок (намазлик)

Саджа́да (араб. سجادة‎, Sad̲zāda‎ — падати ниць, доземно вклонятися; перс. جانماز) — у релігійній практиці мусульман — килимок для щоденної молитви.

Історична довідка

Конкретну вказівку на саджаду не містять ні Коран, ані хадиси. Хоча дійшли відомості про те, що правовірні часом застеляли долівку під час молитви, аби захистити себе від «холоду землі».

Вважають, що повсюдна практика використання килимків увійшла в повсякдення мусульман десь у 10‒11 ст.

З часом набув символічного значення сакральної території мусульманина: так, завітавши до іновірця (християнина, юдея), мусульманин розстеляв і сідав на свій килимок, що символізувало, ніби він залишався на своїй території.

Загальна характеристика

Використовують головно для покриття голої землі або підлоги під час молитви.

Згідно з обрядовими приписами шаріату, мусульманин перед молитвою мусить здійснити ритуальне омовіння та молитися Аллаху в будь-якому чистому місті. Звідси — традиційне використання килимка для маркування (фізичного й символічного) чистого молитовного простору, де правовірний сідає, стає навколішки, здійснює доземні поклони. Проте застосування саме килима не є обов’язковим, його можна замінити іншою річчю, наприклад, тканиною, одягом (зокрема халатом), шкурами чистих тварин — вівці, корови, пальмовим листям тощо.

Виготовляють із шовку, вовни, бавовни, застосовують і цупкі плетені циновки. Має невеликий розмір, але достатній для здійснення саляту (намазу). Ширина найчастіше 0,4‒0,6 м, довжина — 1‒1,5 м. Килимок часто містить стилізоване зображення ніши, арки (символізує міхраб у мечеті), верхній кінець якої розташовують за кіблою (в бік Мекки). Перед ритуалом молитви знімають взуття.

Провідників суфійських тарикатів іменували «сахіб ас-сахаджа», буквально — той, хто сидить на килимку. Термін набув алегоричного значення «духовного трону», який передавали у спадок від засновника братства до його наступних очільників (звідси — символічне значення терміна як ланцюжку духовної спадкоємності).

Виготовлення молитовних килимків, декорованих різноманітними візерунками, орнаментами, зображеннями (зокрема й Кааби) є одним із традиційних різновидів ужиткового мистецтва мусульманських народів. Так, турецькі килими відомі складними симетричними геометричними візерунками, медальйонами та квітковими елементами. Перські — вишуканимм міхрабами, реалістичним зображеннями рослин, поширеним мотивом «дерева життя» тощо. Подібні килимки використовують також православні християни на Близькому Сході, деякі течії старообрядців, послідовники віри бахаї тощо.

У кримських татар

Традиційні молитовні килимки кримських татар (намазлик) були невеликих розмірів, їх довжина втричі перевищувала ширину. Нитки для килимів брали тільки вовняні. Використовували овечу, козячу, а також верблюжу вовну, фарби рослинного й мінерального походження. Зазвичай малюнок мав вигляд вузьких і широких прямокутних рам з дрібним, однорідним, повторюваним мотивом «чечеклі череп» (ваза з квіткою) на світлому тлі. Основні кольори: синій, жовтий, кремовий, коричневий, білий.

Додатково

Протестантські (реформатські) церкви та музеї Трансільванії зберігають близько 400 анатолійських килимків кін. 15 — поч. 18 ст. Вони утворюють найбагатший і найкраще збережений корпус молитовних килимів османського періоду за межами Туреччини. Вироби перейшли у власність церков переважно як доброчинні пожертви від парафіян, благодійників або гільдій.

Література

Wensinck A., Hall M., Knysh A. Sad̲jd̲j̲āda // Encyclopaedia of Islam : in 12 vol. 2nd ed. Leiden : Brill, 1995. Vol. 8. Р. 740‒745.
Komaroff L., Carboni S. The Legacy of Genghis Khan. Courtly Art and Culture in Western Asia, 1256–1353. New York : The Metropolitan Museum ; New Haven; London : Yale University Press, 2002. 322 p.
Ionescu S. Antique Ottoman Rugs in Transylvania. Rome : Verduci, 2005. 228 р.
Саджада // Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х. та ін. Іслам: Енциклопедичний словник. Київ : Бібліотека ісламознавства ; Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України ; Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 334.