Правова система романо-германська
Правова́ систе́ма рома́но-герма́нська, континентальна правова сім’я, сім’я цивільного права — сукупність національних правових систем із загальними рисами та особливостями розвитку на підставі стародавнього римського цивільного права.
Зміст
Історична довідка
Основні етапи формування й розвитку романо-германської правової системи:
1. Період звичаєвого права (5–11 ст.) характеризувався пануванням місцевих правових звичаїв варварських королівств, що утворилися на території Західної Римської імперії. Римське право зберігалося у форматі вульгаризованих (спрощених) зводів і мало обмежене застосування.
2. Формування основ романо-германського права (12–18 ст.):
а) середньовічний період (12–15 ст.) — відродження інтересу до римського права, особливо Юстиніана кодексу, його вивчення в закладах вищої освіти, зокрема в Болонському університеті. Діяльність глосаторів (юристів, які вивчали римське право) в 11–13 ст. і постглосаторів (коментаторів) у 14 ст. сприяла адаптації римських правових конструкцій до потреб тогочасного суспільства та формуванню загального права (лат. jus commune) для багатьох європейських країн. Одночасно розвивалося канонічне право, яке також вплинуло на становлення системи;
б) Відродження і Просвітництво (16–18 ст.) — час подальшої рецепції римського права, його очищення від середньовічних нашарувань. Ідеї природного права й просвітництва (праці Г. де Г. Гроція, Ш. Л. де Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо та ін.) сприяли формуванню концепцій прав людини, поділу влади, верховенства закону, що заклало підґрунтя для майбутніх кодифікацій.
3. Період законодавчого права (від 19 ст. дотепер) ознаменований масштабними кодифікаціями права, насамперед у Франції (Цивільний кодекс Франції 1804) і Німеччині (Цивільний кодекс 1900, нім. Bürgerliches Gesetzbuch). Закон став основним джерелом права, а правова доктрина та судова практика відігравали допоміжну роль. У цей період відбулося поширення романо-германської правової системи за межі Європи.
Характеристика
Головні ознаки
1) розвиток на підставі рецепції римського цивільного права, його ідей, принципів та інститутів;
2) визнання нормативності права і нормативних тлумачень як умов його формування;
3) домінування акта нормативно-правового (верховенство закону) серед ін. джерел права;
4) розподіл системи права на дві підсистеми — публічне право й приватне право; подальша їх диференціація на галузі права (конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільне право тощо);
5) превалювання права матеріального над правом процесуальним і визнання права зобов’язального як найважливішого інституту матеріального (цивільного) права;
6) дуалізм приватного права — наявність у деяких країнах права господарського та цивільного як відносно самостійних галузей за своєю природою, розвитком і практичною реалізацією;
7) ієрархія нормативно-правових актів відповідно до їхньої юридичної сили і визнання за конституцією вищої юридичної сили;
8) високий рівень кодифікації нормативно-правових актів (ухвалення кодексів з основних галузей права);
9) наявність спеціальних органів конституційного правосуддя;
10) визнання правових принципів і значної ролі правової доктрини у формуванні, тлумаченні та розвитку правових систем;
11) ставлення до звичаю правового як до допоміжного джерела права;
12) наявність розвиненої та досконалої юридичної техніки, що забезпечує чіткість, ясність і системність правових норм.
Різновиди
Вплив романо-германської правової системи виходить за межі Європи, поширюючись на Центральну й Південну Америку, значну частину Африки, країни Близького Сходу, Японію, Індонезію, Південну Корею, Таїланд, які сприйняли її основні засади.
Романо-германська правова система складається із двох груп: романської і германської, які мають спільні та диференційні риси. Спільні ознаки:
1) пріоритет закону як головного інструменту у створенні національної правової системи;
2) відсутність офіційного визнання правового прецеденту як форми права;
3) розмежування публічно-правових і приватноправових інтересів, публічного і приватного права;
4) домінування в правовій системі приватного (цивільного), а не публічного права;
5) дуалізм приватного права — розподіл на цивільне, що регулює відносини між громадянами, і господарське право, яке регулює відносини між комерсантами;
6) кодифікація та систематизація права з метою звільнення від застарілих норм і понять;
7) концептуальність систем права — розпрацювання правової доктрини.
Відмінності між романською та германською групами спостерігають у нормах і принципах, об’єктивованих у нормативно-правових актах; правовідносинах; актах реалізації; застосуванні тлумачення норм права тощо.
Джерела права
Романо-германській правовій сім’ї властива стійка і злагоджена система загальних джерел: нормативно-правових актів, правових звичаїв, нормативно-правових договорів, загальних принципів права, правової доктрини, судової практики.
Відповідно:
1. Нормативно-правові акти: становлять основу всього національного права.
2. Нормативно-правові договори: угоди між державами та організаціями про встановлення, зміну чи припинення правових відносин між ними.
3. Загальні принципи права: є основоположними ідеями права.
4. Правова доктрина: вчення, філософсько-правова теорія, думка вчених-юристів з різних питань щодо юридичних актів, наукові праці найавторитетніших дослідників права, коментарі кодексів та окремих законів.
5. Правовий звичай: втрачає роль через його інтегрування в позитивне право, його використовують як доповнення до закону.
6. Судова практика: вважають неформальним, вторинним джерелом.
За своєю класифікацією джерела права бувають змістовними і формальними, формально обов’язковими і формально необов’язковими, первинними і вторинними.
Змістовні джерела права становлять моральні, філософські, релігійні, політичні, соціальні та ідеологічні принципи, які покладено в основу правових норм і зумовлюють їхній зміст, а також сутнісні, матеріальні джерела права.
До формальних джерел права належать способи формування правових норм, прийоми та акти, за допомогою яких правила стають складником позитивного права й набувають статусу норм права.
Формально обов’язкові джерела права — це нормативно-правові акти й договори, загальні принципи права, правові звичаї, які відіграють визначальну роль у всій системі романо-германського права.
До формально необов’язкових входять правова доктрина та судова практика, які хоч і не обов’язкові, проте суттєво впливають на процес розвитку й удосконалення права.
Первинні джерела права — нормативні акти й договори, які мають обов’язкову юридичну силу, відіграють значну роль у соціальному житті, закріплюють найважливіші норми романо-германського права.
Вторинні джерела — судова практика, правова доктрина та ін. неформальні джерела, які можуть мати певну юридичну вагу за відсутності первинних джерел.
В Україні
Для України принципи й інститути романо-германської правової системи стали основою національного правового порядку і важливим орієнтиром у процесах європейської інтеграції України та гармонізації законодавства.
Значення
Романо-германська правова система є однією з найвпливовіших і найпоширеніших у світі. Вона сприяла формуванню засад сучасного законодавства багатьох держав, розвитку юридичної науки та освіти, утвердженню принципів верховенства права, прав людини й демократичних цінностей.
Кодифікований характер, системність, чіткість і логічна структурованість її норм спричиняють правову визначеність, стабільність суспільних відносин. Ця правова сім’я вплинула на формування міжнародного права та інтеграційних процесів у Європі й за її межами.
Література
- Порівняльне правознавство / Уклад.: О. В. Петришин, О. В. Зінченко, Д. В. Лук’янов. Харків : Право, 2016. 1024 с.
- David R., Jauffret-Spinosi C., Goré M. Les grands systèmes de droit contemporains. 12e éd. Paris : Dalloz, 2016. 540 p.
- Зінченко О. В. Романо-германська правова сім’я // Велика українська юридична енциклопедія : у 20 т. Харків : Право, 2017. Т. 3. С. 679–685.
- Siems M. Comparative Law. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2018. 506 p.
- Порівняльне правознавство у таблицях / Уклад.: О. В. Петришин, О. В. Зінченко, Д. В. Лук’янов. Харків : Право, 2021. 164 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зінченко О. В. Правова система романо-германська // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Правова система романо-германська (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.08.2025
