Понтіан

Понтіа́н (лат. Pontianus, італ. Ponziano; дата народження невідома, ймовірно м. Рим, тепер Італія — 235 або 236, о. Таволара або о. Сардинія, тепер обл. Сардинія, Італія; похований в м. Римі) — релігійний діяч, Папа Римський, канонізований як мученик. Тривалість понтифікату достеменно невідома, ймовірно 21.07.230 — 28.09.235.

Життєпис і діяльність

Відомостей про походження і життєпис бракує; наявні джерела (зокрема «Каталог папи Ліберія», лат. Catalogus Liberianus) містять суперечливу інформацію. У «Книзі пап» (лат. Liber pontificalis) зазначено, що Понтіан був римлянином, сином Кальпурнія.

Посів папський престол за правління імператора Александра Севера, який провадив політику терпимості до християн. Період понтифікату був позначений тяглою опозицією з Іпполитом Римським. Певно, Понтіан головував на римському синоді, який погодився з рішенням Александрійського синоду (321-322) про засудження поглядів Орігена.

Вважають, що папа започаткував практику співання псалмів.

Новий імператор Максимін І Фракієць (правив у 235–238), на противагу попереднику, став ініціатором гонінь на християн, передусім на очільників церков. У 235 році Понтіана, Іпполита Римського та інших церковних діячів було заарештовано й заслано на копальні Сардинії. Щоб уможливити обрання нового папи, Понтіан 28.09.235 склав із себе повноваження (це перша відома добровільна відставка в історії папства; 21.11 було висвячено нового Римського єпископа Антера). Джерела згадують про жорстоке поводження з в’язнями в сардинських шахтах. Згідно з «Книгою пап», Понтіан помер унаслідок страждань і нелюдського ставлення. У вигнанні відбулося примирення між Понтіаном та Іпполитом Римським, що завершило схизму й стало жестом сильного символічного значення.

Через деякий час, імовірно за папи Фабіана, мощі Понтіана та Іпполита були перевезені до м. Рима (за обґрунтованим припущенням, це не могло статися до кінця правління Максиміна, тобто до весни 238) та поховані в один день, 13 серпня, але в різних місцях. Понтіана поховали у папській крипті в Катакомбах св. Каллікста.

Два листи, які приписують папі «Лжесидорові декреталії», йому не належать.

Визнання

Внесений під датою 13 серпня до переліку мучеників у «Хронографі 354 року».

Католицька церква вшановує пам’ять святого 13 серпня і 19 листопада.

Останки Понтіана, як і інших єпископів та мучеників, похованих у Катакомбах св. Каллікста, були перенесені за папи Пасхалія І до новозбудованої римської базиліки Санта-Прасседе в 9 ст.

Оригінальну епітафію виявлено 1909 в катакомбах під підлогою крипти св. Цецилії (прилягає до папської крипти): напис «Понтіан, єписк.» викарбувано грецькою мовою, слово «мученик» (лігатурою) додано пізніше.

Святих Понтіана та Іпполита у релігійному живописі часто зображають поряд. Їхні страждання, мучеництво та примирення є усталеною темою розважань про важливість єдності в Церкві.

Література

Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000.
Святі Понтіан та Іполит // Римо-Католицька Церква в Україні. URL: https://rkc.org.ua/events/svyatyh-pontiana-ta-ipolyta-dovilnyj-spomyn/
Pope St. Pontian // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/cathen/12229b.htm
Prinzivalli Е. Ponziano, santo // Enciclopedia Treccani. URL: https://www.treccani.it/enciclopedia/santo-ponziano_(Enciclopedia-dei-Papi)/