Плитвіцькі озера, національний парк
|
Плитвіцькі озера, національний парк | |
|---|---|
| Країна | Хорватія |
| Місце розташування | Динарське нагір'я |
| Площа | 29 630,77 га |
| Рік внесення | 1979 |
| Критерії | (vii)(viii)(ix) |
Пли́твіцькі озе́ра, націона́льний парк (англ. Plitvice Lakes National Park) — природний заповідник (Хорватія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1979).
Найбільший національний парк Хорватії міститься у центральній частині країни у передгір’ї Динарського нагір’я на висоті від 400 до 1 200 м над рівнем моря на межі двох кліматичних зон: приморської і континентальної. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць.
Історична довідка
Води, що течуть по вапняку та крейді, за тисячі років утворили бар’єри з травертину (туфу вапнякового), своєрідні природні дамби, які створили низку озер, печер і водоспадів. Ці геологічні процеси тривають дотепер. Перше зацікавлення освіченої громадськості природними дивами цієї малонаселеної місцевості зафіксовано в останній чверті 18 ст. 1893 організовано «Асоціацію збереження та покращення Плитвіцьких озер». Державні заходи щодо збереження їх офіційно оформлено 1949, коли Плитвіцькі озера стали національним парком. 1997 його розширено задля захисту всього водозбірного басейну озер і системи підземних вод. Більшість земель перебувають у державній власності. Унаслідок воєнних дій на цій та прилеглих територіях під час Балканської кризи 1991–2002 пам’ятку протягом 1992–1997 було внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під загрозою. Після завершення боїв і розмінування території загрожений статус знято. Унаслідок територіального розширення 2000 площі територій національного парку «Плитвіцькі озера» та пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО стали ідентичними.
До 1958 національний парк був закритий для відвідувачів; після 1958 по території прокладено спеціально сконструйовані пішохідні доріжки з дерев’яним настилом, які не вадять природі. Плитвіцькі озера приваблюють значну кількість екскурсантів, чисельність яких контролюється відповідно до вимог збереження унікального природного середовища. Через територію парку проходить державна дорога, але її використання обмежено, щоб мінімізувати вплив на оточення. Відвідувачів по цій дорозі возять електропоїзди, а по озерах — прогулянкові катери на електричній тязі. У складі дирекції національного парку діє Дослідницький центр. Його дослідження щодо утворення, віку, структури та екологічних характеристик об’єктів природного середовища підкреслюють значну наукову важливість цієї пам’ятки.
Характеристика
Серед карстового (див. Карст) ландшафту, де переважає поєднання лісів і луків, виділяється долина з каскадом озер між горами Мала Капела (1 280 м над рівнем моря — найвища точка місцевості) і Плішивиця. 16 великих озер загальною площею 217 га і безліч дрібних з’єднані між собою водоспадами та водотоками на і під землею. Вони згруповані у горішній та нижній комплекси. Різниця між їхніми рівнями становить 134 м. Горішні озера сформовано на доломітах, з пологим рельєфом і невисокими берегами, вкритими густими лісами. Нижні озера, менші та мілкіші, розташовані у вапняковому каньйоні з крутими берегами. Найбільшим і найкрасивішим вважають водоспад Саставці заввишки 72 м. Озерну систему живлять п'ять малих річок: Бієль, Корана, Плитвіця, Рієчиця, Црна. Озерна система є результатом тисячоліть безперервних геологічних і біохімічних процесів, що створюють природні бар’єри з вапнякового туфу чи травертину упоперек водотоку в результаті осадження карбонату кальцію із проточної води. Цей геохімічний процес взаємодіє з живими організмами, особливо з мохами, водоростями та водними бактеріями. Це і є головне природне явище, яке формувало і продовжує формувати систему Плитвіцьких озер. Через особливості карстової основи вода Плитвіцьких озер природно перенасичена карбонатом кальцію. За певних фізико-хімічних і біологічних умов розчинений карбонат кальцію відкладається на дні і берегах озер, а також на перешкодах (стовбурах і гілках повалених дерев) у водотоках. Згодом цей процес призводить до утворення пористих, водночас твердих і крихких вапнякових бар’єрів, які затримують воду струмків і річок. Озерна система зазнає постійних змін унаслідок динаміки зростання та ерозії туфових бар'єрів. Процес утворення туфу в Плитвіцах є результатом виняткових екологічних процесів, у яких живі організми відіграють вирішальну роль, а саме: високоспеціалізовані мохи, водорості та бактерії сприяють і посилюють седиментацію, активізуючи виникнення природних бар’єрів. Присутність цих малопомітних організмів і мікроорганізмів є невід’ємним важливим складником стародавніх процесів, які дали початок видатній озерній системі. Система і процес, який у ній відбувається, вимагають такої якості й хімічного складу води, яка уможливлює присутність надто чутливих організмів.
Уся територія довкола озер оточена добре збереженими лісами, що сприяють підтримці водопостачання з необхідними якостями води для безперервності геохімічних процесів у водній системі над і під землею. Вони включають масив вікового лісу бука і смереки площею 84 га. У цих лісах заборонено вирубувати дерева (навіть санітарні рубки). Окрім унікальності ландшафту та процесів, які продовжують формувати озера, національний парк характерний біорізноманіттям. Туфові бар'єри забезпечують середовище для різноманітних і вузькоспеціалізованих угруповань несудинних рослин. У лісах водяться бурий ведмідь, сірий вовк і рись, багато рідкісних видів птахів, а луки відомі своєю багатою флорою.
Площа території пам'ятки 29 630,77 га; буферну зону не визначено. План управління пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (менеджмент-план) розроблено і затверджено 2007.
Значення
Незважаючи на європейську урбанізацію, забруднення довкілля та воєнні конфлікти, Національний парк Плитвіцькі озера зберіг вражаюче красиве та незаймане природне середовище. 1979 його включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 98 за критеріями (vii)(viii)(ix) як винятково важливий приклад природної взаємодії між відкладеннями (геологічна основа), водою, повітрям і живими організмами. Масштаб і неушкодженість явища утворення туфу на Плитвіцьких озерах є видатним прикладом безперервного процесу, що триває і тепер. Це одне з небагатьох місць на планеті, де щороку утворюються нові водоспади. Розширення великої і динамічної озерної системи, що постійно розвивається, невпинна поява нових туфових бар’єрів разом із численними водоспадами, особливо прозора вода, яскрава рослинність — ці характеристики, згідно з визначенням Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, роблять Плитвіцькі озера естетично довершеним видатним природним видовищем світового значення.
|
Джерело
- Plitvice Lakes National Park // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/98/
Література.
- Vidaković P. Nacionalni park Plitvička jezera. 4 izd. Zagreb : Zadružna štampa, 1974. 76 p.
- Binks G., Klarić Z., Movčan J. Sustav posjećivanja i interpretacija okoliša: s posebnim osvrtom na prihvatni kapacitet // Projekt turističke revitalizacije Nacionalnog parka Plitvička jezera. Zagreb : Institut za turizam, 1997. 77 p.
- Travirka A. Croacia: historia, cultura, patrimonio artístico. Zagreb : Forum, 2018. 216 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Плитвіцькі озера, національний парк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Плитвіцькі озера, національний парк (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.10.2024
