Першорушій

Першорушій. художник Рафаель Санті, фреска, між 1509 і 1511, Папський палац, Ватикан

Першоруші́й (першопоштовх, першодвигун) — ключове поняття космології та теології Аристотеля (а пізніше — аристотелівсько-томістичної традиції) на позначення Абсолюту, Бога, Творця як вихідної причини і джерела руху Всесвіту.

Загальна характеристика

У філософії Аристотеля першорушій (грец. τὸ πρῶτον κινοῦν, букв. — перше, що рухає; у лат. перекладах — primum movens), непорушний рушій (грец. ὃ οὐ κινούμενον κινεῖ, букв. — те, що рухається, хоча само нерухоме) — трансцендентний ідеальний первень, найвища і перша метафізична причина Космосу, руху зоряної сфери та всякого руху назагал, форма без матерії, вічна актуальність і чиста діяльність, енергія. За допомогою цього поняття філософ прагне пояснити вічність світу, джерело руху і змін, причиновість, доцільну спрямованість природи.

У трактаті «Фізика» Аристотель постулює поняття одиничного, нерухомого першого рушія (позаяк вважав неможливим безкінечний ланцюг «рушій — рухане»), першої причини (відповідно, й безкінечної низки причиново-наслідкових зв’язків), що не потребує інших підстав, «поштовху», зовнішнього впливу для свого буття. Першорушій не має розміру, протяжності, є чистим актом, що здійснює перехід від потенції (можливості) до дійсності (дії).

У «Метафізиці» першорушій постає як трансцендентний Бог, від якого залежить Космос і природа. Як енергія та чиста форма він позбавлений буд-якої тілесності, матеріальності, є досконалим і неподільним, розумом, правдива природа якого — в актуальному мисленні. Це — Розум, який направлений на найліпше, досконале, тобто на самого себе, на самоспоглядання. Оскільки прямий зв'язок між безтілесним першорушієм і матеріальним, тілесним об’єктом (руханим) неможливий, то першорушій спонукає до руху подібно до «любовного потягу»: все прагне до нього як до своєї кінцевої мети, вищого Блага.

На відміну від деміурга, першорушій постійно актуалізує рух, є вічним джерелом будь-яких змін, виникнення та знищення речей. Вчення про трансцендентний першорушій було осмислене у середньовічній християнській (Тома Аквінський) та ісламській (аверроїзм) теології, активно залучене для розробки монотеїстичних (див. Монотеїзм) доктрин.

Джерело

Арістотель. Метафізика / Пер. з давньогрец. О. Панича. Київ : Tempora, 2022. 848 с.

Література

The Theology of Aristotle // Stanford Encyclopedia of Philosophy. 2008. URL: https://plato.stanford.edu/entries/theology-aristotle/
Аристотель і аристотелізм // Філософська думка. 2016. № 5. 132 с.
Brill’s Companion to the Reception of Aristotle in Antiquity / Еd. by A. Falcon. Leiden; Boston : Brill, 2016. 512 р.
Aristotle in Aquinas's Theology / Ed. by G. Emery, O. P., M. Levering. Oxford : Oxford University Press, 2018. 288 р.