Патріотизм

Патріоти́зм (грец. πατριώτης — співвітчизник, πατρίς — вітчизна) — моральний і політичний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до батьківщини і готовність заради неї жертвувати власними інтересами.

Значущість патріотизму зумовлена його здатністю мобілізовувати суспільство, залучати матеріальні та людські ресурси для досягнення певної мети, зокрема, в умовах внутрішньої або зовнішньої загрози.

Історична довідка

Патріотизм — одна з основоположних цінностей людського суспільства протягом усіх періодів історичного розвитку. Передумови формування патріотизму з’являються в первісному суспільстві і пов’язані з прихильністю до сім’ї, роду, племені, своєї землі, з шануванням родових божеств і предків.

У Стародавньому світі ці прихильності здобули ідеологічне втілення. Вагома засада конфуціанської етики (разом із вірністю імператорові Стародавнього Китаю) — любов до своєї країни. Полісний патріотизм тісно пов’язаний із поняттям «громадянство» у Стародавній Греції. Під впливом греко-перських воєн і зіткненням із варварським світом полісний патріотизм поступився панеллінському патріотизму, скріпленому єдиною мовою та культурою. У Стародавньому Римі з розширенням держави полісний патріотизм перетворився в імперський.

У середньовіччі патріотизм — насамперед відданість вірі, а також служіння сюзерену, а не любов до своєї країни і народу. На цій основі і на Заході, і на Сході постала ідея універсальної християнської або ісламської імперії (Візантійська імперія, Священна Римська імперія, Халіфат) — протиставна місцевому патріотизму.

Зі встановленням в Європі абсолютистських режимів патріотична ідея «служіння державі» стала тотожною ідеї «служіння монарху».

В умовах розвитку індустріального капіталізму, дефіциту ресурсів, формування національних держав та колоніальних імперій патріотична риторика посіла на державному рівні особливе місце у зв’язку з масовим призовом до військ для ведення війн, котрі майже не припинялися. Патріотична пропаганда, що велась через інститути масової комунікації, сприяла формуванню національної ідентичності, забезпечувала лояльність армійських новобранців. Більшість із цих солдат були селянами з традиційним світоглядом, відірваними від своїх локальних спільнот. Національний патріотизм, на думку Е. Гобсбаума (1917–2012), був одним із головних засобів створення національних держав. Утвердженню національного патріотизму сприяли сформовані символи і практики (прапори, зображення, церемонії, музика, вибори), що нагадують індивідам про їхнє громадянство.

Термін «патріотизм» закріпився у словнику європейських країн у 18 ст. Поняття «патріотизм», як і раніше, спиралося передовсім на ідею захисту рідної країни. Проте на Заході з кінця 18 ст., у зв’язку з революційними подіями, воно збагатилося новим змістом. Патріотами називали учасників війни за незалежність в англійських колоніях в Північній Америці, іспанських колоніях в Латинській Америці, Великої французької революції тощо.

Ідея патріотизму ставала першорядною і під час гострих громадянських конфліктів, її використовували у боротьбі за владу люди протилежних політичних поглядів. Так, патріотами вважали себе мешканці і Півдня, і Півночі в США у часи Громадянської війни 1861–1865, прихильники республіки і франкісти в Іспанії середини 1930-х.

У процесі демократизації та глобалізації світової спільноти патріотизм трансформується у прихильність до нації-держави, що включає в себе усвідомлення етнокультурних та етноконфесійних відмінностей населення країни. Основоположною умовою утвердження такої форми патріотизму є наявність високої політико-правової культури, домінування державних політико-культурних цінностей над етнокультурними та етноконфесійними.

Через концепт патріотизму відображається розуміння існуючого політичного режиму в країні і ставлення до способу організації політичного та соціально-економічного життя з погляду ефективності його функціонування в інтересах більшості населення. За даними соціологічного дослідження міжнародного дослідницького проекту «Один мільйон голосів — 2» (2017–2018), суб’єктивне ставлення до своєї країни зумовлюють:

  • моральна та професійна легітимність політичного класу;
  • створення державою гідних умов життя громадян;
  • соціальна, економічна, правова, політична захищеність населення;
  • гарантії стабільного всебічного розвитку індивідів;
  • тотожність ідеалів і мети існування у держави та її громадян.

Ідея патріотизму в Україні

Після прийняття християнства Руссю 988 народ в єдине ціле об’єднувала вірність і відданість християнській вірі.

Система освіти українського козацтва 16–18 ст. засновувалася на принципах народності, демократизму, гуманізму. Патріотизм, готовність віддати життя за свободу країни, чесність, взаємодопомога вважалися найвищими якостями у школах запорізьких козаків. Українське козацтво прагнуло освіти, підтримувало православні братства та їхні школи, відстоювало збереження в них національного духу, православної віри, патріотичного виховання.

Т. Шевченко, І. Франко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, В. Липинський, М. Грушевський, І. Липа (1865–1923) та ін. розвивали патріотичні ідеї у зв’язку з проблемою національного визволення України. Вони ґрунтувалися передовсім на універсальних ідеях справедливості і свободи.

Патріотичні ідеї були засадничими у націоналістичній думці 20 ст. в ідеологів т. зв. інтегрального націоналізму, насамперед Д. Донцова, М. Сціборського, С. Бандери.

Одним із пріоритетних у радянській ідеології було положення про історичну місію робочого класу в будівництві справедливого безкласового соціалістичного суспільства. Відповідно в УРСР, що перебувала в складі СРСР, поширювалася класова, а водночас і революційна форма патріотизму: «радянський патріотизм», «соціалістичний патріотизм».

Актуальність патріотичного виховання у період незалежності зумовлюється процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічності патріотичні ідеї покликані сприяти цілісності та соборності країни. Це артикульовано в таких документах:

  • Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства (1999);
  • Закон України «Про загальну середню освіту» (1999);
  • Національна доктрина розвитку освіти України (2002);
  • Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (2013);
  • Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді (2015);
  • Закон України «Про освіту» (2017) та ін.

Особливої значущості проблема патріотизму молодих громадян України набуває в умовах нестабільності суспільного життя, окупації Російською Федерацією Криму, військових подій на Донбасі.

Форми патріотизму

У процесі суспільного розвитку патріотизм наповнювався різним соціальним, національним та класовим змістом, мобілізовуючи соціальні практики в різних ідеологічних формах: релігійних, класових, революційних, націоналістичних, громадянських. Найбільш поширені ідеологічні форми патріотизму — етнічний та громадянський.

Етнічний патріотизм (націоналізм) притаманний етносам насамперед у період утворення національних держав. Бути патріотом означало говорити мовою своєї етнічної спільноти, сповідувати її релігію і традиції. У крайніх формах етнічний патріотизм може вироджуватись у ксенофобію та шовінізм. Громадянський патріотизм базується на громадянській ідентичності (єднання політичних націй за принципом «землі»). Бути патріотом означає мати активну громадянську позицію, дотримуватись вимог закону, виконувати свій конституційний обов’язок, нести відповідальність за політичну і соціальну стабільність, міжетнічну згоду та міжконфесійне взаєморозуміння. Ю. Ґабермас представив ідеї громадянського патріотизму в нормативній моделі «конституційного патріотизму». Згідно з цією моделлю, громадяни держави пов’язані між собою через прийняття демократичних цінностей і прав людини. Тож політична вірність ґрунтується не на спільності етнічного походження, а на нормах, цінностях і процедурах демократичної конституції.

Значення

Патріотизм — складник системи загальнонаціональних цінностей, основа національної ідентичності, державного будівництва і національної безпеки. Значення патріотизму зростає в критичних ситуаціях історичного розвитку: під час війни, загострення соціальних конфліктів, на фоні революційних рухів, боротьби за владу, природних катаклізмів. Такі історичні події потребують від громадян особливих духовних якостей: готовності до самопожертви, вміння ставити інтереси батьківщини вище за приватні.

Додатково

Відповідно до конструктивістських теорій (Дж. Кейтеб, Б. Андерсон та ін.) патріотизм розглядається як політико-ідеологічний конструкт, цілеспрямовано сформований елітними групами через механізм винаходу традицій. На думку американського вченого Дж. Кейтеба (народився в 1931), патріотизм — це самоідеалізація, груповий нарцисизм, готовність вмерти або вбити за абстракцію, плід уяви. Ця форма побудови відносин у групі сприяє захисту і процвітанню релігійного фундаменталізму, сепаратизму, етнічної гордості, передбачає наявність ворогів, постійно підтримує міф про реально існуючу загрозу, породжує колективну форму самозамилування і суперечить загальнолюдській моралі.

Література

  1. Хобсбаум, Э. Нации и национализм после 1780 года. СПб.: Алтейя, 1998. 308 с.
  2. Хабермас, Юрген. Политические работы / Сост. А. В. Денежкина; пер. с нем. Б. Скуратова. М: Праксис, 2005. 368 c.
  3. Kateb, George. Patriotism and other mistakes. New Heaven: Yale University Press, 2006. 459 p.
  4. Лысак И. В., Наливайченко, И. В. Патриотизм: отжившая ценность или актуальный тренд? Таганрог: Изд-во ЮФУ. 2013. 120 с.
  5. Якунін, В., Гула, Р. Патріотизм і націоналізм: досвід і уроки історії. Монографія. К.: ТОВ «Друкарня «Бізнесполіграф». 2015. 176 с.
  6. Магарил С. А. Смыслы патриотизма – исторические трансформации. Социс. 2016. №1. С. 142–151.
  7. Василець О., Єнін М. Патріотичне виховання української молоді: механізми раціоналізації. Youth in Central and Eastern Europe. Sociological Studies. 2017. №2 (8). С. 87–100.
  8. Єнін М. Ідеологічні форми та ціннісні модифікації патріотизму української молоді (на основі аналізу модерованих групових дискусій). Ідеологія та політика. 2018. №2. С. 61–93.

Автор ВУЕ

М. Н. Єнін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Єнін М. Н. Патріотизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Патріотизм (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ