Масова комунікація

Ма́сова комуніка́ція (англ. mass communication) — соціальний процес виробництва та поширення інформації в суспільстві на чисельно великі розосереджені аудиторії за допомогою засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення, кіно, Інтернету).

Характеристика

Виділяють такі основні функції масової комунікації:

  • інформаційна — одержання й поширення відомостей про найважливіші події;
  • освітня та виховна — розширення за допомогою повідомлень пізнавальних та оцінювальних можливостей аудиторії; формування і зміна установок та ціннісних орієнтацій індивідів; заохочування до певного способу життя;
  • інтеграційна — відтворення зразків панівної культури, підтримка спільних соціальних цінностей;
  • мобілізаційна — спонукання індивідів до певних дій, стилю і мотивації певного типу поведінки;
  • комунікативна — спілкування, налагодження контакту між різними групами населення;
  • рекламна — просування товарів і послуг на ринок, задоволення запитів різних прошарків аудиторії;
  • рекреативна — структурування дозвілля, розвага аудиторії, зняття емоційної напруги, одержання задоволення.

З-поміж латентних функцій — прихована ідеологічна дія, відтворення і зміцнення тих ідеалів і цінностей, що сприяють збереженню та легітимації наявної влади та суспільного устрою; захист інтересів і культурних цінностей тих чи тих впливових груп та ігнорування, замовчування поглядів і проблем непривілейованих або дискримінованих груп і закріплення їх становища; нав’язування одних культурних норм на шкоду іншим, стандартизація та нівелювання культурного різноманіття суспільства.

Конструює уявлення аудиторії масової про навколишній світ, впливаючи на свідомість і поведінку.

Масовій комунікації властива наявність невеликої кількості розповсюджувачів (комунікаторів) і значної кількості одержувачів (реципієнтів), які мають обмежені можливості зворотного зв’язку. Вагомим чинником є Інтернет із його можливостями зворотного зв’язку і впливом на економічну, соціально-політичну, культурну сфери суспільного життя.

Масова комунікація сприяє здійсненню індивідами соціального контролю, привертає увагу аудиторії до соціальних проблем, конфліктів, порушень соціального порядку та ін.

В Україні масову комунікацію почали досліджувати в 1960-х. Аналіз аудиторії, процесу споживання, розуміння і ставлення до інформації ґрунтувався на значній емпіричній базі [всесоюзні опитування читачів газет. Після 1990 з упровадженням комерційної моделі засобів масової інформації зріс інтерес до вивчення масової комунікації.

Значення

Вплив масової комунікації може бути функціональним і дисфункціональним, явним і латентним. Інформаційне поле масової комунікації є ареною боротьби інтересів різних соціальних груп за увагу аудиторії. Дисфункціональні наслідки масової комунікації можуть виявлятися у зростанні соціальної напруги й конфліктів.

Для мінімізації деструктивних наслідків масової комунікації держави вводять правові обмеження, журналістська спільнота виробляє етичні кодекси, які фіксують у документах професійних об’єднань.

Масова комунікація є атрибутивним інститутом для функціонування націй в індустріальному суспільстві, його існування стає можливим через стійкий обмін інформації між індивідами й соціальними групами. Завдяки одночасному поширенню інформації формується громадська думка. В інформаційному суспільстві масова комунікація характеризується процесами розвитку цифрових, мережевих технологій і комунікацій. Інтернет стає простором для існування традиційних засобів масової інформації та джерелом двосторонньої комунікації.

Закономірності та особливості взаємодії мас-медіа й аудиторії активно використовують у практиці рекламної діяльності, електоральних технологіях, маркетингу. Для забезпечення цієї діяльності функціонують різні соціологічні центри.

Додатково

Аналіз соціального й політичного впливу мас-медіа в 1930–1940-х постав як реакція на створення індустрії реклами, успіхів військової пропаганди, широкого використання нових засобів кіно й радіо для консолідації масової підтримки.

Згідно з теорією Г. Д. Лассуелла, що має назву «підшкірної голки» («магічної кулі»), ідеї, почуття, думки можна автоматично спрямовувати аудиторії, викликаючи в реципієнтів негайну реакцію, що стає підставою для наступних дій.

В 1940–1960-х домінувала позиція, що вплив масової комунікації залежить від низки контекстуальних чинників: суспільного стану, групової належності, освіти, установок індивідів. Відповідно, масова комунікація незначним чином впливає на свідомість аудиторії. Головний ефект впливу полягає в посиленні та стимуляції вже сформованих думок, а аудиторія має можливість цьому протидіяти. Така теорія одержала назву «обмеженого впливу», або «мінімального впливу» П. Ф. Лазарсфельд, К. І. Говленд (1912–1961), Дж. Т. Клаппер (1917–1984; обидва — США)].

В 1960–1970-ті в дослідженнях масової комунікації оприсутнюється модель «помірного впливу» на аудиторію. З появою телебачення та розвитком лівих політичних віянь мас-медіа приписували важливу роль щодо легітимації владних класів капіталістичних і соціалістичних бюрократизованих держав, контролю мас у їх інтересах. В аналізі масової комунікації важливе місце посіла тема медіанасильства. Більшість спостережень підтверджувало «гіпотезу моделі»: мас-медіа є одним із чинників, які сприяють соціальному насильству.

З 1970–1980 домінує підхід, за яким визнають активну роль аудиторії в інтерпретації медійних повідомлень і пов’язану з цим модель «мінімального впливу», а також активну роль мас-медіа у формуванні порядку денного (порядку денного теорія) та спрямуванні уваги аудиторії. Масову комунікацію характеризують як цикл, створюваний процесами кодування й декодування, у якому здійснюється виробництво знань і обмін ними членами якої-небудь спільноти (С. М. Голл). Медіа визначають спосіб представлення новин через відбір інформації, її обсяг, повторюваність, використання ключових слів, відео- і звукоряду, смислових кліше, а також інтонації коментаторів тощо.

Література

  1. Кононов І. Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України). Луганськ : Альма матер, 2000. 494 с.
  2. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація й висвітлення новин у демократичних суспільствах. Перспективи конкуренції / Пер. з англ. Р. Ткачук. Київ : Основи, 2000. 142 с.
  3. Костенко Н. Теоретичний дискурс про медiа та масову комунiкацiю // Соцiологiчна теорiя: традицiї та сучаснiсть / За ред. А. Ручки. Київ : Інститут соціології НАН України, 2007. С. 290–312.
  4. Медіа як предмет наукових концептуалізацій // Медіа, демократія, культура / За ред. Н. Костенко, А. Ручки. Київ : Інститут соціології НАН України, 2008. 356 с.
  5. Єнін М. Н. Соціологія масової комунікації. Луганськ : Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шеченка», 2012. 168 с.
  6. Костенко Н. Медіа-динаміка: тренди і відхилення // Вектори змін українського суспільства / За ред. В. М. Ворони, М. О. Шульги. Київ : Інститут соціології НАН України, 2014. С. 326–348.
  7. Яремчук С. С. Соціологія масової комунікації. Чернівці : Чернівецький національний університет, 2015. 248 с.
  8. Boyd-Barrett O. Media Imperialism: Continuity and Change. Lanham : Rowman & Littlefield, 2020. 344 p.

Автор ВУЕ

М. Н. Єнін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Єнін М. Н. Масова комунікація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Масова комунікація (дата звернення: 8.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ