Панагія

Панагі́я (грец. παναγία — всесвята, від грец. παν- — все та грец. ἅγιος — святий) — багатозначний термін.

1) У східному християнстві — церковний епітет Богородиці.

2) Невелика, оздоблена прикрасами, кругла ікона Богоматері, часто з Богонемовлям, нагрудний знак православних єпископів, символ архієрейської гідності. Носять на ланцюжку. Рідше містить образи Спасителя, Трійці, розп'яття, вознесіння. Часом у панагію вкладено часточку реліквій, мощей. Право носити панагію мають також архимандрити ставропігійних монастирів, ігумени афонських обителей.

3) Частина т. з. богородичної просфори, узята під час проскомидії (перша частина літургії візантійського обряду) в честь Божої Матері. Переносять в особливій скриньці — панагіарі. Чин піднесення панагії описаний в богослужбових книгах.

4) В іконографії — одне з трьох канонічних зображень Богоматері-заступниці з піднесеними в гору руками (див. Оранта). У храмовому розписі зазвичай розміщують у верхній частини вівтарної апсиди.