Мирян апостолат
Миря́н апостола́т (від апостоли), світський апостолат — концепція католицького віровчення та відповідна система соціально-релігійних практик, згідно з якою не лише духовенство, але й католики-миряни покликані активно здійснювати місію поширення ідей і принципів християнства у всіх царинах життя суспільства.
Термін «апостолат мирян» (лат. apostolatus laicorum) виник у 2-й пол. 19 ст. Розвиток ідеї апостолату мирян став відповіддю Католицької церкви на посилення процесів секуляризації; зменшення кількості священників та охочих до отримання духовної освіти, священницького й чернечого служіння; падіння ролі традиційних церков на тлі явищ релігійного постмодернізму; автономії світської культури тощо. Церква прагнула вберегти і навіть посилити свій вплив та християнську присутність у світі за допомогою активізації пересічних вірян. Ідеали зречення світу поступилися місцем завданням активного мирського християнського життя, відродження духу апостольського служіння.
Цій проблемі присвячений «Декрет про апостолат мирян» Другого Ватиканського собору, який визначив обов’язковою участь католиків-мирян і житті суспільства, щоби «насичувати та вдосконалювати лад минущих справ євангельським духом». Доктрина висвітлена в інших соборних документах, Кодексі канонічного права, енцикліках римських пап, зокрема апостольському зверненні Івана Павла ІІ «Про покликання і місію вірян у Церкві та світі» (30.12.1988) та ін.
Згідно з цією концепцією, кожний католик є членом Церкви, а отже — причетним до церковної місії християнського спасіння і перетворення світу. Миряни через їхню єдність з Христом мають право і обов’язки продовжувати справу апостолів, тобто поширення християнства, навернення нових членів Церкви. Співвідношення апостолату духовенства та апостолату мирян полягає в тому, що священникам належить місія авторитетного проповідування віри, тоді як мирянам — місія свідоцтва віри, тобто активне оприявлення віри, надії, любові до ближнього в людських стосунках (у контексті реалій сьогодення), підтримка актів милосердя, соціального служіння, доброчинства.
Апостолат мирян включає різноманітні напрями, методи і форми активності, як індивідуальної, так і колективної (асоціації, ради, групи, організації, рухи та інші об’єднання). У церковних документах підкреслено, що жодна людська діяльність не може лишатися без християнської присутності, євангелізації. Особливо виділено такі суб’єкти й напрями діяльності: релігійна громада, сім’я, молодь і молодіжні асоціації, жінки та жіночі організації, віряни й організації, що здійснюють доброчинну соціальну роботу, національні та міжнародні організації. Зокрема, висунуто мету перетворення сім’ї на «домашню церкву», в якій усі її члени, особливо діти, з малих літ долучалися б до релігійного вчення, культу і християнського способу життя.
Як міжнародний координаційний центр при Римській курії створено Папську раду у справах мирян (з 1967, до постійного складу курії включено 1976), реорганізовано папою Франциском на Дикастерію у справах мирян, сім’ї та життя (з 2016). Створення різноманітних і численних католицьких світських громадських організацій (під егідою церковних ієрархів) стало важливим складником міжнародного руху «Католицька акція».
Джерела
- Покликання і місія мирян ― Christifideles laici. Післясинодальне апостольське повчання Святішого Отця Івана Павла II. Львів : Місіонер, 1998. 156 с.
- Сімейне співжиття ― Familiaris Consortio. Апостольське Післясинодальне повчання Вселенського Архиєрея Івана Павла ІІ. Львів : Місіонер, 2008. 120 с.
- Катехизм Католицької Церкви. [Б. м.] : Синод Української Греко-Католицької Церкви, 2002. 772 с.
- Документи Другого Ватиканського Собору. Львів : Свічадо, 2014. 606 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Мирян апостолат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мирян апостолат (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.05.2024
