Мелхіседек

Мелхіседек, мозаїка в Мозаїка базиліки Сант-Аполлінаре-Нуово, 7 ст., м. Равенна (Італія)

Мелхісе́дек [Мельхіседек, Мелхиседек, Малкіцедек; від давньоєвр. מלכי צדק — Цар праведності (справедливості) або Мій цар (пан, Господь) — праведність; за іншою версією, Седек є власним (божим) ім’ям, тоді Мій цар — (бог) Седек; грец. Μελχισεδέκ; лат. Melchisedech] — у Біблії (ТаНаХу, Старому Завіті) — шанована персона, цар-священник («цар Салима», «священник Всевишнього Бога», див. Бут. 14:18‒20), який благословив Авраама.

Загальна характеристика

Згаданий лічені рази, проте є одним із найбільш полемічних біблійних персонажів.

Згідно з текстом, з’явився у сюжеті про те, як Авраам урятував свого викраденого племінника Лота та повернув награбоване майно. Мелхіседек виніс переможцю хліб і вино та поблагословив його в ім’я Всевишнього Бога, який створив небо і землю. І Авраам «дав йому десятину з усього».

Фрагмент став підставою для різних тлумачень та алюзій. Вважають, що назва Салим (місто, царем якого був Мелхіседек) імовірно вказує на Єрусалим (зокрема, Псалом 76 згадує Салим саме у такому контексті). «Бог Всевишній» (Ель-Еліон), якому служить священником Мелхіседек, відсилає до верховного бога ханаанського пантеону. Щодо Авраама, визнання ним авторитету ханаанського царя-священника не має аналогів у біблійній літературі, а сплата данини чужоземному володарю має вигляд недоречної. У сюжеті вбачають алюзію на те, що цар Давид згодом зробить Єрусалим своєю столицею (тобто Авраам віддав десятину єрусалимському царю-священнику, передбачивши час, коли його нащадки принесуть данину священникам Єрусалимського храму). Частування хлібом і вином у християнстві потрактовано як прообраз євхаристії.

Псалом 109 (110) називає Месію: «Ти — Священник навіки за чином Мелхіседека», з чого висновують про Мелхіседека як прообраз Царя Ізраїля, у християнстві — прообраз Ісуса Христа (див. Євр. 7:2‒3, де ім’я царя перекладено також «цар миру», «…він — подібний до Божого Сина — назавжди залишається священником»). За аналогією, як Старий Завіт не визначає часу народження і смерті Мелхіседека («ані початку днів, ні кінця життя»), так і священство Христа є вічним; як священник Мелхіседек отримував десятину від Авраама (предка левітів), так і священство Христа є вищим за священство левітів (і будь-якого духовенства); як Авраам підпорядкований Мелхіседеку, так і Старий Завіт — Новому Завіту тощо. Звідси й образ Христа як Первосвященника, Великого Архієрея.

У 2 ст. діяла гностична секта мелхіседекіян, які вірили в те, що старозавітний Мелхіседек, який благословив патріарха Авраама, — перше втілення Бога на землі.

Додатково

Розлогу оповідь про чудесне народження Мелхіседека містить апокриф «Книга Єноха». З неї випливає, що «священник від Бога» Мелхіседек був узятий немовлям до райського Едему ще до Вселенського потопу.
До образу Мелхіседека зверталися письменники Дж. Бокаччо, Г. Гарсія Маркес, П. Коельйо та ін.