Матвій

Св. Матвій. Художник Франс Галс (старший), бл. 1625. Музей західного і східного мистецтва, м. Одеса

Св. Матвій. Мозаїка, 11 ст., монастир Неа-Моні, Греція

Крипта собору Сан-Маттео, м. Салерно, Італія

Матві́й [Матей, Левій Матвій; грец. Ματθαῖος або Μαθθαῖος, від арам. מַתַּי‎ (Маттай), івр. מַתִּתְיָהוּ‎ (Маттіт’яху) — букв. дарунок Божий, дарований Богом; дати і місця народження і смерті достеменно невідомі, ймовірно початок 1 ст. н. е., Галілея, тепер Північний округ, Ізраїль — бл. 60, Ефіопія] — апостол Ісуса Христа з числа Дванадцяти перших і найближчих його учнів, євангеліст.

Згадка в Євангеліях

Неодноразово згаданий в Євангеліях (Мт. 10:3; Мк. 3:18; Лк. 6:15; Дії 1:13) вважається автором Євангелія від Матвія.

За новозавітними свідченнями до апостольського покликання служив збиральником мита, податей (Мт. 9:9; Мк. 2:14), Євангеліє від Матвія прямо називає апостола «митар Матвій».

Також зветься єврейським іменем «Левій» (євр. לֵוִי, грец. Λευίς чи Λευί — букв. прикріплений, той, хто приєднується, супроводжує), «митником на ймення Левій» (Лк. 5:27), — вірогідно мав два імені, що було традиційним для тодішніх євреїв.

Поруч з тим фігурує й прізвисько апостола по батькові — Левій Алфієвий (Мк. 2:14), тобто син Алфія (Алфея). За припущеннями низки дослідників, апостоли Матвій і Яків Алфеїв могли бути рідним братами (принаймні, за батьком).

Мешкав, імовірно, у м. Капернаумі (тепер не існує). Синоптичні Євангелія фіксують момент покликання Матвія на апостольське служіння. «А коли Ісус … побачив чоловіка, на ймення Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним» (Мт. 9:9; пор.: Мк. 2:14; Лк. 5:27–28).

Апостольська діяльність

Митники та митна справа були зневажені серед єврейського населення: митників уважали язичниками і грішниками, позаяк вони перебували на службі у римської окупаційної влади (див.: Мт. 18:17). Пряма вказівка на це міститься і в Євангеліях: «І справив Левій у своїм домі велику гостину для Нього [Ісуса]. І був натовп великий митників й інших, що сиділи з Ним при столі. Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: Чому з митниками та із грішниками ви їсте та п’єте? А Ісус відповів і промовив до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покаяння, а грішних» (Лк. 5:29–32; пор.: Мт. 9:10–13; Мк. 2:15–17).

Згідно з християнським апокрифом «Апостольські постанови», Матвій зауважував, що Ісус «не посоромився» його, коли він був митарем, і те, що він «розкаявся у колишніх справах», увірував, а відтак «був помилуваний» і «сподобився стати апостолом і проповідником слова Божого» (Псевдо-Климент. Апостольські постанови ІІ, 24 і 39).

Згідно з Євсевієм Кесарійським, апостольське служіння Матвія проходило спершу на теренах Палестини («початково проповідував євреям»), згодом — серед інших народів. Існують версії, що Матвій міг проповідувати й благовістити в Італії, Малій та Центральній Азії, Ефіопії. За припущеннями, термін «Ефіопія», радше за все, позначав не країну африканського континенту, але якісь «дикі землі» (так, Понтійською Ефіопією називали території від східного узбережжя Чорного моря). Серед можливих локацій називають західно-кавказький регіон, зокрема Колхідське царство, землі на Південь від Каспійського моря тощо.

За Климентом Александрійським, апостол Матвій «вживав у їжу лише хліб, фрукти і городні овочі без м’яса» (Климент Александрійський. Педагог ІІ, 1).

Обставини смерті апостола невідомі. Серед можливих місць мученицької смерті та поховання називають: Ефіопію, Італію (м. Салерно), Сирію, м. Єраполіс (тепер не існує, околиця м. Памуккале, Туреччина), римську фортецю Гоніо чи Апсарос (тепер неподалік м. Батумі, Грузія) тощо.

Матвій-євангеліст

На факт авторства «Євангелія від Матвія» вказують визнані християнські авторитети, Отці церкви. До прикладу, Іриней Ліонський у трактаті «Проти єресей» фіксує, що «Матвій видав у євреїв їхньою власною мовою писання Євангелія» (ІІІ, 1, 1), причому текстом користувались ебіоніти, тобто юдеохристияни (ІІІ, 11, 7). Матвієве авторство засвідчував і церковний історик Євсевій: «Матвій спочатку проповідував євреям; зібравшись же й до інших народів, вручив їм своє Євангеліє, написане рідною [арамейською] мовою. Відкликаний від них, він залишив їм замість себе своє Письмо» [Церковна історія ІІІ, 24(6)]; «Матвій дав євреям Євангеліє, написане їхньою рідною мовою» [Там само. V, 8(2)].

Висновують, що «Євангеліє від Матвія» в оригіналі було написано палестинським діалектом арамейської мови. До наших часів текст дійшов тільки у перекладах грецькою. Як зазначав ранньохристиянський діяч Папій Єраполіський (бл. 60/70 — після 130), «Матвій записав бесіди Ісуса єврейською, а перекладав їх хто як міг».

Період створення «Євангелія від Матвія» залишається невизначеним. Ймовірно, 40–60-ті н. е., але не виключають і пізніше датування (80-ті — 90).

Пошанування

Пам’ять про ап. Матвія західні церкви (насамперед Католицька) вшановують 21 вересня. Східні церкви — 16 листопада за юліанським календарем (29 листопада за новоюліанським та григоріанським), а також 30 червня (13 липня) — у день Собору святих славних і всехвальних 12-ти апостолів Христових.

Вважається християнським покровителем італійського м. Салерно, патроном митників і фінансистів; мощі апостола (або якась їх частина) зберігаються у салернському Соборі Сан-Маттео.

У християнському мистецтві, зокрема в іконографії, символом апостола та євангеліста Матвія є янгол чи крилата людина — одна з чотирьох істот із Книги Об’явлення (Об. 4:7).

Додатково

Серед популярних сюжетів у художньому мистецтві, іконографії – «Закликання Матвія», «Св. Матвій і ангел», «Мучеництво св. Матвія». Сюжет «Закликання Матвія», зокрема, в різних жанрових сценах втілений у творчості М. ван Реймерсвале, В. Карпаччо, Караваджо, Ф. Снейдерса та ін. Відомі зображення Матвія з ангелом належать пензлю Ф. Галса, Рембрандта та ін.

Існує серед інших і т. з. «Іссик-кульська версія» поховання ап. Матвія, згідно з якою його могила перебуває на дні оз. Іссик-Куль серед руїн колишнього вірменського монастиря (поруч із с. Курменти, Киргизстан), куди, рятуючись від мусульман, віряни з Близького Сходу принесли і мощі Матвія.

Джерела

Ευσέβιος Καισαρείας. Εκκλησιαστική Ιστορία : σε 3 τόμ. Θεσσαλονίκη : Πατερικαί εκδόσεις «Γρηγόριος Παλαμάς», 1977–1978.
Св. Ириней Лионский. Против ересей. Доказательство апостольской проповеди / Пер. с лат., нем. прот. П. Преображенского, Н. И. Сагарды. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2008. 672 с.
Апостольські постанови / Пер. з грец. єп. Епіфанія (Думенка). Київ : Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2011. 282 с.
Климент Александрийский. Педагог / Пер. с древнегреч. А. Ю. Братухина. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2018. 352 с.
Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.

Література

Goodspeed E. J. Matthew, Apostle And Evangelist: A Study On The Authorship Of The First Gospel. Philadelphia : Winston, 1959. 166 p.
Сперанский М. К. Святой апостол и евангелист Матфей (Историко-экзегетический очерк) // Богословские труды. 1964. Вып. 3.
С. 5–33.
Мень О. Перші апостоли / Пер. з рос. Л. Хмельковського. Львів : Свічадо, 2015. 231 с.
North W. Saint Matthew: A Life of Love. [W. p.] : Independently published, 2019. 138 p.