Марганець (місто)
Ма́рганець — місто Нікопольського району Дніпропетровської області України, адміністративний центр Марганецької міської територіальної громади; Місто-герой України (з 2025).
|
Марганець (місто) (Марганець) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Дніпропетровська область |
| Засновано | 1938 |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 44 980 |
| Територія (кв.км.) | 37 |
Зміст
Географічне положення
Завантаження мапи…
Розташоване на півдні області, в степовій зоні України, на помежів’ї Придніпровської височини і Причорноморської низовини; геоморфологічно — на Томаківській плоскопохилій лесовій рівнині в межах Причорноморської акумулятивної лесової рівнини на неогеновій (див. Неогеновий період і неогенова система) основі. Тектонічно територія міста приурочена до початку південно-західного схилу Українського кристалічного щита.
Південна околиця міста проходить за 1,5 км від правого берега колишнього Каховського водосховища. У межах міста протікають річки Ревун (права притока Дніпра), Томаківка (притока Ревуна), Грушівка-Ревун, Топила (обидві впадають до Ревуна). У північній частині міста розташоване Миколаївське водосховище, збудоване на р. Томаківка. Середня висота над рівнем моря — 70–80 м. Рельєф рівнинний, горбистий, із численними балками.
Відстань до м. Києва: автомагістралями — 520–530 км, залізницею — 566 км; відстань автошляхами до адміністративного центру області — м. Дніпро — 114 км, залізницею — 135 км; автошляхами до районного центру — м. Нікополь — 28,6 км.
Загальна площа міста — 37 км2.
Місто знаходиться за 30 км до Запорізької атомної електростанції.
Історична довідка
Найдавніші сліди присутності людей у межах і на околицях сучасного м. Марганця датовано епохою мідного віку. У межах міста, а також у селищі Жовтневе поблизу нього виявлено курганні поховання 3–2 тис. до н. е. Постійне населення на території міста було відсутнє до раннього Нового часу, однак знахідки поховань скіфів (4–3 ст. до н. е.) і пізнішого часу до пізнього середньовіччя включно засвідчують перебування на цих землях кочових народів.
З 16 ст. землі довкола майбутнього міста поступово колонізувало запорозьке козацтво. На острові Томаківці на Дніпрі поблизу сучасного міста, упродовж другої половини 16 ст. існувала Томаківська Січ, найбільш рання з відомих козацьких Запорозьких Січей (залишки затоплено водами Каховського водосховища). Пізніше в західній частині теперішнього міста існувало козацьке село Городище. Безпосередньо на території міста тривалих поселень не було до 19 ст.
Історія м. Марганця і його назви пов’язана з відкриттям і початком промислової розробки 1886 величезних покладів марганцевих руд у Нікопольському марганцевому басейні. На території сучасного міста був закладений Городищенський рудник Південно-російського Дніпровського металургійного товариства, який розпочав видобуток марганцевої руди у липні 1891. У зв’язку з прокладенням залізниці через Нікопольський басейн на території рудника 1904 збудовано залізничну станцію Марганець. Значний вплив на розвиток інфраструктури регіону справляло Катеринославське повітове і губернське земства. Тоді на цій території виникло кілька гірничих селищ, побудованих довкола рудників. Інфраструктура селищ виконувала допоміжну функцію і практично не розвивалася. На початок 1910-х рудник у селищі Городище став найбільшим постачальником марганцевих руд у світі.
Після початку Першої світової війни робота рудників поступово зупинилася. Наслідком стала депопуляція гірничих селищ. Під час Української революції 1917–1921 влада над місцевістю, що пізніше увійшла до складу м. Марганця, неодноразово змінювалася. З жовтня 1920 контроль над нею остаточно здобула Червона армія.
1926 Городищенський рудник був перейменований на Рудник імені Комінтерну. Під час індустріалізації 1930-х у межах майбутнього міста відкрито нові шахти і збагачувальні фабрики, довкола яких споруджено робітничі селища. Унаслідок цих процесів, а також міграції з довколишніх сіл, викликаної колективізацією, населення селищ при рудниках зросло в кілька разів (точну оцінку інтенсивності переселення ускладнює відсутність міського статусу в селищ на території майбутнього міста станом на час переписів 1926 і 1937 і, відповідно, точних даних за ними в опублікованих даних переписів).
1923–1930 територія майбутнього міста була поділена між Нікопольським районом Криворізької округи і Томаківським районом Запорізької округи (у 1923–1925 — Катеринославської губернії, після 1925 — у Центральному підпорядкуванні). З 1930 райони, між якими поділено землі майбутнього м. Марганця, перебували в центральному підпорядкуванні республіканському центру.
Конгломерат селищ у межах сучасного міста об’єднано в новоутворене м. Марганець Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22.10.1938, після створення місто на короткий час увійшло до Нікопольського району. 22.02.1940 виведено зі складу Нікопольського району через надання статусу міста обласного підпорядкування. На час утворення м. Марганця чисельність його населення становила понад 20 тис. осіб.
Після формального утворення міста влада почала активніше розбудовувати інфраструктуру. Від 1938 до червня 1941 у м. Марганці відкрито лікарню й пологовий будинок, 9 загальноосвітніх шкіл (серед них — 3 повні середні) і 3 школи фабрично-заводського навчання.
Із початком Німецько-радянської війни 1941–1945 частину населення міста й обладнання частини підприємств евакуйовано на схід СРСР. 17.08.1941–06.02.1944 Марганець перебував під німецькою окупацією, яка обернулася розстрілами жителів, примусовим вивезенням їх до Німеччини, а також значними руйнуваннями промислових та житлових об’єктів. Під час окупації місто входило до Нікопольського гебіту генеральної округи Дніпропетровськ Райхскомісаріату Україна.
Після вигнання німецьких військ розпочато відновлення зруйнованих підприємств і відбудову житла. У наступні десятиліття активно розбудовували промисловість міста, споруджували шахти, розробляли нові кар’єри — Мар’їнський, Басанський, Грушівський. 1944 почала роботу міська бібліотека (її існування до 1941 документально не підтверджено), яка отримала нове приміщення 1960.
1955 у місті відкрито гірничий технікум (тепер Марганецький коледж Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»), 1969 засновано краєзнавчий музей.
Зростало населення міста. Згідно з переписами 1959, воно сягнуло 34 тис. осіб, 1970 — 46 тис., 1979 — 50 тис., 1989 — 54 тис. Основною причиною зростання населення була міграція, а також приєднання до м. Марганця довколишніх населених пунктів (ще кілька селищ підпорядковано Марганецькій міській раді без включення в межі міста).
Після відновлення незалежності України м. Марганець, подолавши економічні труднощі, пов’язані з реструктуризацією промисловості та переходом до ринкової економіки, зберіг роль центру видобутку та переробки марганцевих руд. Через падіння народжуваності й міграцію до більших міст, зокрема м. Дніпропетровська і м. Запоріжжя, населення м. Марганця повільно скорочується (до 2001 — до 49,5 тис. осіб, перепис; до 2018 — до 47 тис., оцінка; до 2022 — до 44,5 тис., оцінка).
На основі Закону України «Про декомунізацію» у місті проведено перейменування об’єктів топоніміки. У рамках політики децентралізації, рішенням Марганецької міської ради від 29.11.2018, шляхом добровільного приєднання Новокиївської територіальної громади (села Новокиївка, Новокам’янка, Вільне, Добра Надія, Іллінка) до міста Марганця, була утворена Марганецька міська територіальна громада.
17.07.2020 м. Марганець увійшов до складу новоствореного Нікопольського району.
«Марганець».
Джерело ютуб канал «Biblioteka Marganets».
Російсько-українська війна
В умовах повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації в Україну через близькість до зони бойових дій місто знаходиться під постійними обстрілами артилерією, безпілотними літальними апаратами та ракетами. Це призводить до численних жертв серед цивільного населення та значних руйнувань інфраструктури і житлового фонду. У квітні 2025 атака безпілотника на цивільний автобус призвела до загибелі 9 та поранень 32 осіб. Часто мішенями для атак російських окупантів стають рятувальні служби під час ліквідації наслідків ворожих ударів.
З метою визнання подвигу, масового героїзму та стійкості громадян у захисті від російської агресії, незважаючи на щоденні удари та руйнування, Указом Президента України № 720/2025 від 30.09.2025 Нікополю присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».
Населення
Станом на 01.01.2022 у місті проживало 44 980 осіб (густота 1124,5 осіб/км²), станом на 2023 — бл. 35 000 осіб. Загальна чисельність внутрішньо переміщених осіб по Марганецькій територіальній громаді станом на 01.01.2025 становила 2569 осіб. Скорочення чисельності населення з 2022 зумовлене насамперед безпековою ситуацією, евакуацією мешканців та міграційними процесами, спричиненими російсько-українською війною.
Клімат та екологія
Клімат помірно континентальний; характерні посушливе літо та не надто холодна зима з нерівномірним розподілом опадів. Середньорічна температура повітря становить +9,2 °C, найнижча в січні (середня — -4,4 °C), найвища — в липні (+22,0 °C). Середньорічна кількість опадів — 430 мм. Найбільша середня кількість опадів випадає в червні (60 мм), найменша — у жовтні (27 мм). Відносна вологість повітря в середньому становить 73 %, найнижча в серпні (62 %), найвища — у грудні (87 %).
Руйнування Каховського водосховища російськими окупантами у червні 2023 стало масштабною екологічною катастрофою, яка спричиняє зміну мікроклімату навколо міста і дефіцит води питної на півдні Дніпропетровської області.
За 2 км від південної околиці міста у Марганецькому лісництві (квартал 46 Марганецького держлісгоспу) розташована ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Білі тополі» (від 1972) — штучне насадження тополі білої.
Господарство
Промисловість
Добувна промисловість у місті репрезентована Публічним акціонерним товариством (ПАТ) «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (1971), який є одним із провідних у світі з видобутку і переробки марганцевої руди (підземним і відкритим способами) та залізних руд є містоутворюючим підприємством.
Машинобудівна і обробна промисловість представлені ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», основною сферою діяльності якого є виробництво машин і устаткування для добувної промисловості та будівництва, а також Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Інтерфом-М», що є одним із найбільших виробників пінополіуретану і пластичних мас на території України. ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод», «Марганецьке виробничозаготівельне підприємство» і ТОВ «Південно-Східне регіональне виробниче об’єднання “Цвєтмет”» здійснюють збирання і заготівлю вторинної сировини (брухту чорних та кольорових металів).
Харчова промисловість представлена підприємствами ТОВ Виробничо-комерційною фірмою «Марганецький хлібозавод», ТОВ «Век» та іншими.
Транспорт
У місті знаходиться залізнична станція Марганець на електрифікованій магістралі Апостолове — Запоріжжя. На території міста розташована автобусна станція. Через місто пролягає автошлях національного значення Н23 (Запоріжжя — Кривий Ріг — Кропивницький). Перевезення автомобільним транспортом загального користування на території міста забезпечується приватними перевізниками.
Освіта
Станом на початок 2026 фахова передвища освіта у місті представлена відокремленим структурним підрозділом «Марганецький фаховий коледж Національного технічного університету “Дніпровська політехніка”», освіта професійно-технічна — Державним професійно-технічним навчальним закладом «Марганецький професійний ліцей». У Марганці 10 закладів загальної середньої освіти (9 ліцеїв та гімназія) комунальної власності. У місті функціонують: Школа мистецтв; Центр трудової підготовки учнівської молоді; 2 дитячо-юнацькі спортивні школи (ДЮСШ); 8 дошкільних закладів. Позашкільна освіта представлена комунальними закладами: «Центр науково-технічної творчості дітей та учнівської молоді», «Центр творчості дітей та учнівської молоді», «Міський еколого-натуралістичний центр дітей та учнівської молоді». Для дітей з особливими освітніми потребами функціонує Марганецький інклюзивно-ресурсний центр.
Охорона здоров’я
Станом на початок 2026 у місті працювали медичні заклади: Комунальне некомерційне підприємство «Марганецький центр первинної медико-санітарної допомоги», Комунальні підприємства «Марганецька центральна міська лікарня» та «Марганецька міська стоматологічна поліклініка».
Культура, мистецтво та релігія
Станом на початок 2026 осередками культурного життя міста є Марганецький міський історико-краєзнавчий музей (з 1969), музична школа, Палац культури гірників, клуб «Дніпро» (колишній кінотеатр), центральна міська бібліотека, міська бібліотека для дітей і 4 бібліотеки-філії міської централізованої бібліотечної системи.
У «Школі мистецтв» працюють відділи: народний (гітара, акордеон), фортепіанний (фортепіано), струнний (скрипка), духовий (флейта) та вокальне відділення.
Станом на початок 2026 діють церкви Святого Духа, Преображення Господнього, Воскресіння Словущого, Святої Трійці, святих апостолів Петра і Павла, а також протестантські релігійні громади євангельських християн-баптистів, християн віри євангельської, адвентистів сьомого дня та інші.
«Місто Марганець».
Джерело ютуб канал «Марганець Туристичний».
Архітектура
Характер архітектури міста сформовано історією його промислового розвитку протягом 20 ст. Масова міська забудова — середньої поверховості з переважанням будівель і споруд, зведених за типовими проєктами у радянську добу. Архітектурним ансамблем значної історико-культурної цінності є комплексна забудова центральної міської площі еспланадного (див. Еспланада) типу — Гірняцької Слави (біля перетину вулиць Соборної та Палацової), вирішена у стилістиці радянського ретроспективізму. 1950–1953 за проєктом В. Горбоносова та інших на поздовжній осі площі зведено Палац культури гірників, який став архітектурною домінантою площі й окрасою міського центру. Визначними об’єктами архітектури є житлові будинки 1950-х, будівля міської ради, стадіон на 15 тис. місць.
У серпні 2022 російські окупанти артилерійським обстрілом пошкодили пам’ятки культурної спадщини місцевого значення — «Палац культури» та «Забудова центральної площі», що складається переважно з житлових будинків. Також пошкоджено приміщення Центру надання адміністративних послуг, гуртожиток, 2 школи, будівлю міськради, ще кілька адміністративних будівель.
Спорт
Станом на початок 2026 у місті працюють спортивні заклади: 2 ДЮСШ, Комплексна ДЮСШ «Гірник», спортклуби «Гірник» та «Атлант», фітнес-клуб «Адреналін», федерації футболу, карате, хортингу. Функціонують секції гімнастики спортивної, стрільби кульової, баскетболу, атлетики легкої, акробатики, пауерліфтингу, футболу та плавання.
Персоналії
У місті народилися: лікар-патоморфолог М. Шамаєв (1926–2013); фольклорист Д. Федоренко (1933–2009); поет і прозаїк Г. Бідняк (1933–2020), поетеса Л. Лопатюк (нар. 1951), поет і меценат В. Пугач (нар. 1953); поет, прозаїк і бард А. Мельник (нар. 1963); гірничий інженер О. Кузьменко (нар. 1949); Герой України О. Рой (нар. 1957) — бригадир комплексної бригади шахти № 9/10 ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»; політичний і громадський діяч О. Жир (нар. 1957); живописець Ю. Качкін (нар. 1960); баскетболістка М. Дорошенко (1981–2014); мистецтвознавець М. Козловська (нар. 1984).
Уродженці Марганця — учасники російсько-української війни, які загинули, захищаючи територіальну цілісність і суверенітет України (станом на 2025): А. Стародуб (1984–2015), О. Черевко (1990–2022), Ю. Кобжев (1996–2022), Д. Суходолов (2000–2022), К. Стонога (1975–2024), К. Зенін (2002–2024), В. Шавкун (2003–2024).
Із містом повʼязані життя та діяльність гірничого інженера С. Луговського (1905–1993); промисловця П. Кравченка (нар. 1957); учасників Другої світової війни — Героїв Радянського Союзу А. Фокіна (1902–1980), П. Киселенка (1919–1975) та повного кавалера ордена Слави М. Каїрського (1921–1997).
Серед почесних громадян міста — автор памʼятних знаків П. Войтенко (1927–2003), А. Антоненко (1948–2015), голова правління АТ «Запорізький завод феросплавів» П. Кравченко (нар. 1957).
Джерела
- Марганецька міська рада (офіційний сайт). URL : https://mn.otg.dp.gov.ua/
- Про Стратегію розвитку Марганецької міської територіальної громади на період до 2027 року : рішення Марганецької міської ради від 22 грудня 2022 р. № 979-46/VІІІ. Марганець, 2022. 104 с.
- Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України» : Указ Президента України № 720/2025 від 30 вересня 2025 р. // Президент України. 2025. URL : https://www.president.gov.ua/documents/7202025-56637
Література
- Чорновол І. С. Ма́рганець // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967–1974. Том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому). Київ, 1969. С. 399–415.
- Морщавка О. Марганець : Сторінки минулого : есе. Київ : Культурно-мистецький центр «Поезія», 2004. 60 с.
- Марганець // Міста України : інформ.-статист. довід. / [Упоряд. О. А. Панасенко]. Київ : АВІАЗ, 2007. С. 66.
- Антоненко А. Рідне місто моє : [нариси, есе]. Нікополь : Принтхаус Римм, 2015. 108 с.
- Грибовський В. В. Історичний нарис. Пам’ятки історії та культури міста Марганець (За матеріалами «Зводу пам’яток історії та культури України») / Упоряд. Л. М. Голубчик та ін. Дніпро : Журфонд, 2018. 440 с.
- Екологічні наслідки руйнування греблі Каховської ГЕС для Нікопольського регіону та м. Марганець : [наук. звіт] / О. С. Бондар, В. В. Тютюнник, О. В. Пащенко [та ін.] ; Ін-т проблем природокористування та екології НАН України. Дніпро : ResearchGate, 2023. 24 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Марганець (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Марганець (місто) (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.02.2026
