Лад конституційний
Лад конституці́йний — інституційна система суспільних відносин з організації і функціонування громадянського суспільства та правової держави; характеризує організацію суспільства та держави у багатоманітності наявних у ньому суспільних відносин; система конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.
Зміст
Характеристика
Лад конституційний є поєднанням правової теорії, законодавства і практики, які поділяються на практику конституційного процесу, практику реалізації, гарантування та охорони правових норм, принципів, що забезпечують існування цілісної системи суспільних відносин та інститутів.
Лад конституційний — основна інтегральна категорія, яка створює понятійну систему науки конституційного права в аспекті її компонентів і відносин, що складаються між ними. Основне навантаження цієї категорії полягає в забезпеченні цілісності науки конституційного права та її провідної ролі в юриспруденції.
Ця категорія стосується окремих національних конституційно-правових систем і має конкретно-історичне правове наповнення. Лад конституційний набуває реального змісту лише за умови демократичного характеру конституції та реального дотримання конституційних положень, що забезпечує обмеженість держави, державної влади правом. Саме така обмеженість створює оптимальні умови для функціонування громадянського суспільства, яке є невід’ємним атрибутом, передумовою конституційної держави. Формування ладу конституційного — тривалий процес, який залежить від багатьох чинників.
За своєю суттю лад конституційний — певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Сучасний лад конституційний України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено насамперед відповідним рівнем розвитку та суперечливим характером становлення суспільства, держави і права, які поєднують риси різних соціально-економічних формацій і, відповідно, різних типів держави і права, що перебувають у фазі становлення. За своїм змістом лад конституційний опосередковує передбачені й гарантовані Конституцією України державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин. За формою лад конституційний є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією України, основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб’єктів конституційно-правових відносин; опосередковує собою передбачену Конституцією України форму держави — за характером державного устрою і державного правління (унітарну республіку) та форми безпосереднього народовладдя (вибори, референдуми тощо). Лад конституційний опосередковує організацію і діяльність держави та суспільства в багатоманітності панівних у ньому суспільних відносин, охоплює різні царини його життя, зокрема організацію і функціонування економічної, політичної, соціальної та духовної сфер. Збалансований, гармонійний, цілісний, дієздатний та сталий лад конституційний розглядають як соціальну систему.
Конституційний лад в Україні
Історична довідка
Український конституціоналізм починається від 1710. Через затвердження договору між гетьманом Пилипом Орликом і запорожцями була прийнята перша Українська Конституція, у якій закладено основні засади ладу конституційного: ідеї розподілу влади, незалежність і самостійність Генерального суду, виборність усіх посадових осіб. В історії українського конституціоналізму існували інші демократичні конституційні проєкти Г. Андрузького (1827 – д. смерті невідома; тепер Україна), М. Драгоманова, які містили основні засади ладу конституційного. Група членів Української народної партії 1905 розробила проєкт Конституції, що виходив із принципу повної самостійності України. Своє розуміння конституційних перетворень М. Грушевський вбачав у створенні національно-територіальних самоврядних областей.
Передконституційними актами Центральної Ради були Універсали Української Центральної Ради. 13. 10.1918 прийнято Конституцію у Західноукраїнській Народній Республіці. В її приписах закріплювали демократичні засади формування парламенту, запровадження поста Президента. У радянський період прийнято Конституцію УСРР 1919 (10–14. 03. 1919), Конституцію УСРР 1929 (15. 05. 1929), Конституцію УРСР (30. 01. 1937), Конституцію УРСР (20 .04. 1978), які також певним чином вплинули на розвиток конституційного процесу в Україні.
Основні етапи розвитку конституційного ладу незалежної України:
1) 1990–1995 — проголошення незалежності України (прийняття Декларації про державний суверенітет України, Акта проголошення незалежності України 1991) і внесення відповідних змін до чинної на той час Конституції України 1978;
2) 1995–1996 — етап розбудови ладу конституційного України, закріплений Конституційним Договором між Верховною Радою України і Президентом України;
3) 1996–2004 — етап становлення й розвитку ладу конституційного, передбачений чинною Конституцією України, яка закріпила якісно новий лад конституційний;
4) 2004–2010 — етап внесення змін до чинної Конституції України, які зумовили трансформацію окремих інститутів ладу конституційного України та їх реалізації;
5) 2010–2014 — визнання неконституційним Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08. 12. 2004 й увідповіднення нормативно-правових актів та інститутів ладу конституційного до Конституції України від 28. 06. 1996 в редакції, що існувала до внесення змін зазначеним Законом;
6) від 2014 — відновлено дії окремих положень Основного закону, внесено зміни щодо правосуддя та закріплено євроінтеграційний вектор розвитку України в Конституції (Закони України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21. 02. 2014, «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02. 06. 2016, «Про внесення змін до Конституції України (щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору)» від 07.02. 2019).
Нормативне регулювання в Україні
Категорія «конституційний лад» згадана в багатьох конституціях світу, здебільшого без офіційного визначення змісту. Загальні засади ладу конституційного регламентовані Конституцією України та низкою чинних нормативно-правових актів. Зокрема, у ст. 5 Основного закону визначено: «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами»; у ст. 17 — «Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності»; у ст. 37 — «Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються».
Додатково
Актуальним залишається розгляд категорії «конституційний лад» як доктрини. Комплексний аналіз різноманітних точок зору науковців дозволив врахувати як традиційні, так і специфічні підходи, за якими:
1) лад конституційний ототожнюють із державним ладом;
2) лад конституційний уособлює в собі суспільний і державний лад;
3) народовладдя є сутністю ладу конституційного, сам лад конституційний є механізмом реального забезпечення народовладдя;
4) для ладу конституційного характерне державне забезпечення прав людини як вищої соціальної цінності;
5) лад конституційний є співвідношенням влади і відповідальності;
6) лад конституційний — це основи державності та права;
7) лад конституційний є системою політичних, економічних і соціальних відносин, норм і принципів.
Література
- Кравченко В. В. Конституційне право України. 6-те вид., випр. та допов. Київ : Атіка, 2007. 592 с.
- Рум’янцев В. О., Страхов М. М. Право в період Української революції (1917–1921 рр.) // Правова система України: історія, стан та перспективи : у 5 т. Харків : Право, 2008. Т. 1. С. 373–399.
- Оніщук М. В. Традиції демократії в українському конституціоналізмі від доби УНР-ЗУНР і Карпатської України до сучасності // Бюлетень Міністерства юстиції України. 2009. № 11. С. 6–10.
- Прієшкіна О. Конституційний лад України: теоретико-методологічні аспекти дослідження // Юридичний вісник. 2011. № 2. С. 12–18.
- Томенко М.В. Конституційний лад як елемент політико-правової легітимації держави // Право і громадянське суспільство. 2014. №1 (6). С. 238–253.
- Павшук К. О. Демократичні засади конституційного ладу України. Харків : Юрайт, 2016. 200 с.
- Бесчастний В. М. Тлумачення Конституційним Судом України поняття «конституційний лад»: теоретико-правовий аспект // Правовий часопис Донбасу. 2020. № 1 (70). С. 9–13.
- Кузьменко О. В., Гаряєва Г.М. Засади конституційного ладу України в умовах глобалізації // Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 2. С. 26–28.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наливайко Л. Р. Лад конституційний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лад конституційний (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 21.03.2025
