Крішна

Крі́шна (Кри́шна) (санскр. कृष्ण, kṛṣṇa — чорний, темно-синій, темний), в міфології та релігії індуїзму — одне з найшанованіших божеств, восьме втілення (аватара) бога Вішну та одна з іпостасей Тримурті; в крішнаїзмі — верховний бог, джерело всіх аватар.

Основні відомості

Чільну роль у пантеоні індуїзму відіграє тріада богів (Трімурті) Брахма, Вішну, Шива. Найбільше прихильників серед вірян-індуїстів набув культ Вішну — охоронця універсального порядку Всесвіту, втілення вічно живої природи, милосердного подателя благ, здатного співстраждати людині. Вірують, що задля виконання захисної місії, в часи духовної кризи і беззаконня, Вішну сходить на Землю з трансцендентного світу в різних тілесних образах — аватарах. Відтак Крішна і Рама — дві найпопулярніші серед вірян-індуїстів аватари Вішну, що деколи заступають своїм значенням самого бога. За міфологією, Крішна — один із двох синів творця світу Брахми, який у парі з руйнівником Шивою утворює бінарну опозицію життя та смерті.

Найдавніші свідчення про існування культу Крішни відносять до 5–4 ст. до н. е.

За шруті, Крішна перед початком Калі-юги зійшов з небес на землю, обравши собі за батьків принцесу Деваку та її чоловіка Васудеву. Мета сходження — захистити праведників і покарати злонравних, відновити релігійні принципи та здійснити життєстверджуючі трансцендентні «ігри».

Маленький Крішна, згідно з переказами, був відомий своїми витівками й пустощами, піснями і грою на флейті. Юнаком щедро наділяв коханням дівчат-пастушок (гопі), котрі збігалися слухати його музику. Дорослим навчився володіти зброєю і виконав своє призначення — вбив родича–тирана. В традиції індуїзму Крішна отримав численні імена відповідно до своїх дій: Говінда, Гопала, Джаганнатга та ін.

Життя, розваги, подвиги та повчання Крішни викладені у священних текстах індуїзму — пурані «Шрімад-Бгаґаватам», «Вішну-пурані», «Харівамші», а також у веданті («Магабгарата»). У цих творах Крішна зображується в різних іпостасях: як пустотливий хлопчик, веселий пастушок, прекрасний юнак, безстрашний герой-воїн, божество, Верховна Особистість.

Особливої шани набула «Бгагавад-Гіта» (буквально «Божественна пісня») — частина епічної поеми «Магабгарата», сповнена філософських міркувань. Один із головних її епізодів переповідає, як Крішна від імені богів наставляє воїна Арджуну. Висловлені ним повчання та аргументи є важливою складовою змісту «Бгагавад-Гіти», мають значення одкровення. Крішна розвіює сумніви й вагання Арджуни щодо участі у братовбивчій битві: виголошує, що вищий обов’язок (дгарма) касти кшатріїв — вбивати, нехай і власних родичів, — визначений божественними силами, а тому призначення людини — спрямовано і діяльно виконувати цей обов’язок. Паралельно розглядаються філософсько-екзистенціальні проблеми про тотожність Брахмана й Атмана, розмежування вічного і невічного, перевтілення безсмертної душі, усвідомлення сутності Пуруші, пізнання Вищих Світів, Всесвітньої гармонії тощо.

Головною серед систем йоги Крішна оголошує йогу відданості, яка веде до справжньої мудрості й пізнання Брахмана (Брахмавід’ї) та виконання дхарми. У повчаннях Крішни втілені також уявлення про те, що досконалості можна досягти не тільки через містичне заглиблення і зреченість, філософські розмірковування, але й через бгакті — шлях кохання і щиросердної віри, сердечного благоговіння.

Іконографія

Крішна — антропоморфне божество; найчастіше зображується в образі чудової дитини чи красеня-юнака з темно-синьою шкірою; може мати дві чи чотири руки. Він — ошатно вбраний (зазвичай у червоний або жовтогарячий одяг), із численними прикрасами. Головний атрибут — флейта, на якій він грає для коханої Радгі. Може також тримати в руках колесо (чакри), мушлю (сангха), викривлену палицю, лук тощо.

В індійському сакральному образотворчому мистецтві Крішну традиційно зображують або як прекрасного музику з флейтою або у вигляді героя-принца, візничого колісниці Арджуни.

У крішнаїзмі

На ґрунті культу Крішни в лоні вішнуїзму формується крішнаїзм — фактичне вшанування Крішни як верховного божества. У вужчому сенсі цей термін вживається на позначення ґаудія-вайшнавізму — особливої релігійної традиції, що названа за місцем історичного зародження і поширення — провінції Ґаудадеша у Східній Індії (тепер — територія Західної Бенґалії та частини Банґладеш). Засновником вважають ченця, духовного вчителя і суспільного реформатора Чайтанью Магапрабгу (1486–1534). Поширення ґаудія-вайшнавізму в 20 ст. у західних країнах мало наслідком конституювання Міжнародного товариства Свідомості Крішни. Тут Крішна вшанований як головний Бог, ненароджений, самодостатній і вічний (що є близьким до розуміння Бога в монотеїстичних релігіях).

Крішна постає одночасно в трьох іпостасях: як Бгаґаван, Брагман і Параматма.

  • Бгаґаван («пан, володар») — прояв Бога як Верховної Особистості. Це — традиційний для індуїзму титул-епітет вищих божеств, найперше Вішну та його аватар. Цей аспект прояву Крішни відіграє провідну роль (на відміну від двох інших). Це свідчить про те, що культ Крішни тільки з часом набуває іпостасей-доповнень, еволюціонуючи у конкуренції з іншими релігійно-філософськими школами Індії.
  • Брагман (Парабрагман) — всепроникний імперсональний аспект Абсолютної Істини, який є неосяжним, без’якісним, неприступним для визначення в категоріях логіки і лінгвістики (зустрічається і потрактування Брагмана як випромінювання — «брагмаджьоті» — трансцендентального тіла Верховної Особистості Господа).
  • Параматма, тобто Верховна Душа, є самодостатньою сутністю, але водночас присутня в серці кожної живої істоти; відтак у вигляді Параматми Господь завжди перебуває поряд з індивідуальною атмою.

Крішнаїти впевнені, що Верховна Особистість перебуває у трансцендентному світі Крішна-лока, де насолоджується духовними розвагами й діяннями. Постійно «мешкаючи» там, Бог одночасно знаходиться в кожній точці Всесвіту завдяки своїм різноманітним енергіям.

Незліченні енергії Крішни подіяють на три основні види: внутрішню (духовну) енергію, що проявляється як духовний трансцендентний світ; зовнішню енергію, яка творить матеріальний світ; порубіжну енергію, до якої відносять всіх живих істот — від напівбогів і людей до найпростіших організмів і рослин.

Вищою цінністю для вірян є наближення до Крішни за допомогою духовної практики (яка полягає, головно, в оспівуванні святих імен Бога та проведенні кіртану — спільної релігійної церемонії), а метою — потрапити по смерті в Крішна-локу, щоби вічно насолоджуватися поряд із Крішною його трансцендентними забавами.

Значення

Крішну вшановують не тільки в традиції та модерних формах вайшнавізму, але й у інших релігійних культурах. У різних школах шактизму його згадують як сина Деві; у буддизмі — як легендарного царя і завойовника Індії або колишнє втілення одного з найближчих учнів Будди; у джайнізмі він входить до переліку 63-х видатних особистостей; у бахаїзмі — вшановується як один із пророків, що несли людям Одкровення.

Література

  1. Haberman D. L. Journey through the Twelve Forests: An Encounter with Krishna. New York : Oxford University Press, 1994. 244 p.
  2. Bhattacharya S. K. Krishna-cult in Indian art. New Dehli : M.D. Publications, 1996. 164 p.
  3. Забияко А. П. Кришна: многоликий образ «чёрного» бога // Религиоведение. 2003. № 4. С. 77–92.
  4. Матвєєв В. О. Крішнаїти в Україні: проблеми культурно-релігійного діалогу. Київ : Міленіум, 2005. 224 с.
  5. Индуизм от А до Я. Москва : АСТ; Восток-Запад, 2007. 320 с.
  6. Bryant E. F. Krishna: A Sourcebook. Oxford : Oxford University Press, 2007. 592 р.
  7. Patton L. L. Myth as Argument: The Brhaddevata as Canonical Commentary. Berlin : Walter de Gruyter GmbH & Co KG, 2014. 577 р.

Див. також

Міжнародне товариство свідомості Крішни

Автор ВУЕ

В. О. Матвєєв

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Матвєєв В. О. Крішна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Крішна (дата звернення: 7.04.2020).


Оприлюднено


Оприлюднено:
30.08.2019

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ