Міжнародне товариство свідомості Кришни

Офіційний логотип Міжнародного товариства свідомості Кришни

Міжнаро́дне товари́ство свідо́мості Кришни (далі — МТСК; англ. International Society for Krishna Consciousness, ISKCON), рух «Харе Кришна» — неорелігійна течія; нетрадиційний для західної культури релігійний рух орієнтального типу. Набув поширення в 2-й половині 20 ст.

Історія поширення

Започаткований 1966 у США етнічним індійцем, колишнім бізнесменом, Абгаєм Чаран Де (1896–1977). Засновник руху відоміший під своїм духовним ім’ям — Бгактіведанта Свамі Прабгупада або Шріла (Святий) Прабгупада. Згідно з настановами свого духовного вчителя Бгактісіддгантги Сарасваті Тгакура, який перед смертю заповідав йому нести на Захід вчення Шрі Чайтан’я Магапрабги (середньовічного монаха, реформатора вішнуїзму, 1486—1533), Абгай Чаран Де в 1954 став монахом, 1965 прибув до м. Нью-Йорка.

Не знайшовши підтримки з боку західної політичної й культурної еліти, Шріла Прабгупада зустрів її в середовищі гіпі та інших прихильників контркультурних рухів, популярних в американському суспільстві. Носії контркультури повставали проти нестримного споживацтва, нарощування військового та ядерного потенціалу, хижацького використання природних ресурсів. Негативним тенденціям технократичного суспільства прагнули протиставити ідею «розширення свідомості» як один із засобів трансформації суспільства, подолання його агресії та «репресивності», умову самореалізації особистості. Після періоду захоплення психоделіками, звернулися до містичного досвіду Сходу, практик дзен-буддизму, інших східних релігійно-філософських систем. Проповіді Шріли Прабгупади викликали в цьому середовищі помітний резонанс, що сприяло інтенсивному розвитку нової релігійної організації. 1973 МТСК налічувало 3 тис. так званих повних членів, які мешкали в ашрамах; 1982 їх кількість зросла до 12 тис. (у близько 40 ашрамах).

Після смерті Шріли Прабгупади управління товариством цілковито перейшло до Керівної (Управительної) Ради (англ. Gоvеrnіng Воdу Соmmіsіоn), утвореної ще 1970, яка складалася з 11 ачар’їв — учнів і послідовників учителя. Територія планети була поділена, відповідно, на 11 зон, кожна з яких отримала гуру-куратора.

Адаптація руху до плюралістичного релігійного ландшафту західного суспільства обумовила поступовий відхід від радикальних цілей, зростання автономії громад та лібералізації способу життя вірян, активного залучення до соціальних програм, гуманітарних місій тощо. В останні десятиліття організація швидко зростала; утворила всесвітню конфедерацію, що охоплює понад 400 храмів, а також десятки центрів, навчальних закладів, ресторанів тощо.

Утвердження в Україні

Великий київський храм

На теренах колишнього Радянського Союзу Міжнародне товариство свідомості Кришни з’явилося 1971, після візиту Бгактіведанти Свамі Прабгупади до м. Москви. Під час візиту син індійського дипломата познайомив помічника Прабгупади — Шьямасундару з перекладачем Анатолієм Піняєвим (1949–2013), який став першим посвяченим в СРСР, отримавши духовне ім’я Ананда Шанті Дас.

Після реорганізації керівних органів товариства СРСР потрапив у зону опіки Харікеші Свамі Вішнупади (голови шведського ашраму). Від кін. 1970-х гуру та його заступник кілька разів відвідували Радянський Союз.

До 1982 рух «Харе Кришна» поширився територією багатьох республік, зокрема в містах України. Віряни МТСК звернулися до Ради в справах релігій при Раді Міністрів СРСР із проханням зареєструвати їх як окрему конфесію. Однак в умовах державної атеїстичної політики зазнали репресій аж до притягнення до кримінальної відповідальності найактивніших членів (за ст. 227 КК РСФСР та аналогічним статтям КК союзних республік). За роки переслідувань і гонінь до в'язниць і психіатричних лікарень потрапили близько 50 осіб.

Із початком перебудови, розгортанням процесів демократизації, гласності, поширенням цінностей релігійної свободи всіх прихильників МТСК було реабілітовано (відповідно до Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій»). У травні 1988 зареєстроване Московське товариство свідомості Кришни; навесні 1989 — релігійна громада в м. Ризі, в кінці 1989 — у м. Вільнюсі, в 1990 — у містах Сухумі, Каунасі, Ленінграді.

1990 Рада у справах релігій при Раді Міністрів УРСР зареєструвала першу громаду товариства в м. Києві.

За даними Держдепартаменту у справах релігій і національностей України (тепер Державна служба України з етнополітики та свободи совісті), станом на 01.01.2019 в країні діяли: 44 громади Міжнародного товариства свідомості Кришни, 70 священнослужителів (з них 1 іноземець), 3 духовні навчальні заклади, де навчаються 130 слухачів (115 очно і 15 – заочно), 7 шкіл.

Основні ідеї та релігійні практики

Канонічною літературою є твори Шріли Прабгупади (майже 80 праць), перекладені на 35 мов світу. Особливо шанується «Бгаґавадгіта як вона є» —коментар Шріли Прабгупади до частини традиційного індійського епосу «Магабгарата».

Кришнаїзм відносять до відгалужень вішнуїзму. Сучасні кришнаїти називають себе «вайшнавами», розуміючи під цим терміном «відданих Кришні» (хоча термін «вайшнав» або «вішнуїт» буквально означає «відданий Вішну»).

Члени МТСК вважають себе послідовниками Брагма-мадгва-гаудія-сампрадаї — однієї зі шкіл духовно-філософського знання, яке передається від гуру до шиш’ї (учня) за ланцюгом учнівської спадкоємності (парампара). Розглядаючи людську сутність як нематеріальну субстанцію, «чисту свідомість», часточку божественної душі Параматми, кришнаїти визначають існування дживи (індивідуальної душі) в матеріальному світі як стан, що не відповідає її природі. Задля повернення до природного стану, звільнення з-під влади карми і впливу трьох гун (модусів, станів) матеріальної природи кришнаїти пропонують власну систему самореалізації, яка ґрунтується на встановленні любовних відносин з богом Кришною (див Бгакті).

Обов’язковими для послідовників товариства є: слідування чотирьом регулятивним принципам; повторювання і співання мантр; поклоніння скульптурним зображенням Кришни та його відданої супутниці Радхарані, іншим інкарнаціям Кришни; шанування культу святих, гуру; проведення яг’ї (вогняних жертвоприношень), свят, самскар (побутових обрядів) тощо. До чотирьох принципів відносять:

1. Не вживати в їжу м’ясо, рибу, яйця, цибулю, часник, шоколад.
2. Відмовитися від інтоксикацій — алкоголю, наркотиків, тютюну, кави, чаю та какао.
3. Відмовитися від позашлюбних статевих зв’язків; у шлюбі статеве життя призначене лише для народження дітей.
4. Не брати участі в азартних іграх і грошових махінаціях.

Щонайменше півторарічне дотримання регулятивних принципів і намір дотримуватися їх у подальшому є базовими передумовами першої ініціації.

Обов’язковою вимогою є медитативна практика, яка складається з індивідуального повторення магамантри (так звана джапа-медитація) і колективного богослужіння (кіртан), що включає співи молитов у супроводі переважно індійських музичних інструментів і танцювальні рухи. Магамантра складається з 16 слів, які в певному порядку повторюють імена бога (Кришна і Рама) та звертання до його трансцендентальної енергії (Харе). Повний текст: «Харе Кришна, Харе Кришна, Кришна Кришна, Харе Харе, Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе». Читання мантри відбувається із застосуванням чоток зі 108 намистинок (за міфом, саме стільки було ґопі, або пастушок, з якими Кришна танцював у лісі Вріндавана). 108-разовий виспів магамантри вважається одним колом; таких кіл вірянин мусить проспівати не менше 16 щоденно.

Віряни займають доволі активну соціальну позицію, беруть участь у благодійних програмах. Одна з таких програм — духовна реабілітація наркотично залежних осіб, відома як «Повернення до життя». Благодійна програма «Харе Кришна — їжа життя» включає роздавання прасаду (освяченої їжі), що є традиційним атрибутом бенгальського вішнуїзму. Станом на 2019 місія «Харе Кришна — їжа життя» діє у понад 50 країнах світу.

Джерела

• Бгаґавад-ґіта як вона є. URL: http://gitabase.com/ukr/BG
• Bhaktivedanta Archives. URL: http://www.prabhupada.com/
• Бхактиведанта А. Ч. Свами Прабхупада. Бхагавад-гита как она есть. 3-е изд., испр. Москва : The Bhaktivedanta Book Trust, 2009. 1016 с.

Література

1. Дудар Н. П., Филипович Л. О. Нові релігійні течії: український контекст (огляд, документи, переклади). Київ : Наукова думка, 2000. 132 с.
2. Матвєєв В. О. Крішнаїти в Україні: проблеми і тенденції // Сіверянський літопис. Чернігів, 2001. № 2. С. 94–101.
3. Матвєєв В. О. Соціальна активність представників «Міжнародного товариства свідомості Крішни в Україні» // Актуальні питання соціально значущої діяльності церков і релігійних організацій в Україні. Київ, 2004. С. 39–47.
4. The Hare Krishna Movement: The Post-Charismatic Fate of a Religious Transplant / Ed. by E. F. Bryant, M. L. Ekstrand. New York : Columbia
5. Матвєєв В. О. Крішнаїзм в Україні: проблеми культурно-релігійного діалогу. Київ : Міленіум, 2005. 224 с.
6. Rochford E. B. Hare Krishna Transformed. New York : NYU Press, 2007. 285 p.
7. Історія релігії в Україні : у 10 т. / За ред. проф. А. Колодного. Київ, 2010. Т. 8.: Нові релігії України. 828 с.
8. Altglas V. From Yoga to Kabbalah: Religious Exoticism and the Logics of Bricolage. Oxford : Oxford University Press, 2014. 393 p.
9. Urban H. B. New Age, Neopagan, and New Religious Movements: Alternative Spirituality in Contemporary America. Oakland : University of California Press, 2015. 318 p.
10. The International Society for Krishna Consciousness (офіційний сайт). URL: http://www.iskcon.org/
11. Офіційний сайт конфесії в Україні. URL: http://iskcon.org.ua/

Автор ВУЕ

В. О. Матвєєв

Покликання на цю статтю: Матвєєв В. О. Міжнародне товариство свідомості Кришни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжнародне товариство свідомості Кришни (дата звернення: 11.10.2026).

Оприлюднено: 02.05.2019