Констанцький собор

Соборне засідання. Мініатюра з «Хроніки Констанцького собору» У. фон Ріхенталя, 1420

Конста́нцький собо́р — 16-й Вселенський собор Католицької церкви, що працював з 16.11.1414 по 22.04.1418 у м. Констанці (тепер Німеччина). Скликаний з метою подолання «великої західної схизми» та відновлення церковної єдності.

Передумови

Собор відбувався в умовах в глибокої церковної кризи — за одночасного правління трьох претендентів на Святий престол (Йоана XXIII, Григорія XII та Бенедикта XIII) і розколу католицького світу на ворогуючі табори. Скликаний зусиллями вищих церковних кіл та світських можновладців. На відкритті Собору були присутні близько 1 тис. духовних осіб, серед них: 400 єпископів, 30 кардиналів, провідники чернечих орденів, авторитетні теологи, папа Йоан XXIII (визнаний згодом антипапою), а також представники держав, король Сигізмунд I Люксембург.

«Ян Гус на соборі в Констанці», худ. Вацлав Брожик, 1883

Рішення Собору

На Соборі Йоан XXIII порушив як найважливіше питання про боротьбу з єресями. Було засуджене вчення Дж. Вікліфа; розпочато процес проти Яна Гуса (ідеолога Реформації в Чехії). За рішенням собору Яна Гуса та його учня і сподвижника Єроніма Празького засуджено до страти й спалено (Гуса — у червні 1415, Єроніма — у травні 1416).

З побоювань, що соборні вимоги позбавити влади усіх діючих на той момент понтифіків призведуть до суду і над ним особисто, Йоан ХХІІІ втік. Незабаром був заарештований і усунутий з престолу. Констанцький собор позбавив влади двох із правлячих єпископів (антипап) — Йоана ХХІІІ і Бенедикта ХІІІ; Григорій ХІІ добровільно зрікся папської тіари і задовольнився кардинальським титулом. При обранні нового папи Собор поповнив колегію кардиналів 30-ма представниками т. з. «католицьких націй» (з італійців, іспанців, англійців, німців, французів). 11.11.1417 Собор обрав нового Папу РимськогоМартина V і тим завершив період схизми, що тривав майже 40 р.

Разом з тим, Собор істотно обмежив права правлячого понтифіка, урізав його доходи, ухвалив рішення про вищість соборної влади над папською та про регулярність скликання наступних соборів. Рішення не були реалізовані; папи за підтримки світської влади ухилялися від їх виконання.

1418 на чолі великої депутації українсько-білоруських єпископів на Собор прибув митрополит Київський та Литовський Григорій Цамблак (обраний на синоді єпископів Литовської держави в м. Новогрудку 1415). Виголосив промову, в якій вітав папу Мартина V, висловився за єдність християнської Церкви, пропонував скликати Вселенський собор для вирішення спірних догматичних проблем.

Література

  1. Stump Р. Н. Thе Reforms of the Council of Constance (1414–1418). Leiden ; New York ; Köln : Brill, 1994. 463 р.
  2. Історія релігії в Україні : у 10 т. Т. 4: Католицизм / За ред. А. Колодного, П. Яроцького. Київ  : Світ знань, 2001. 598 с.
  3. Watts J. Europe 1300-1500. The Making of Polities. Cambridge : University Press, 2009. 484 р.
  4. Отрош М. І. Місце і роль Католицької церкви у міжнародному правопорядку. Київ ; Одеса : Фенікс, 2017. 596 с.

Автор ВУЕ

П. Л. Яроцький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л. Констанцький собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Констанцький собор (дата звернення: 3.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
14.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ