Кобальтин

Кобальтин
Синоніми	кобальтит, кобальтовий блиск, білий кобальт, сірий кобальт, кобальтовий еклатант
Клас мінералу	сульфіди
Колір	білий, сталево-сірий, темно-сірий, сірувато-чорний.
Форма кристалів	варіативна
Сингонія	кубічна
Твердість	6
Блиск	металічний
Прозорість	непрозорий
Густина	6, 1–6, 4 г/см³
Особливі характеристики	рідкісний, крихкий

Кобальти́н, кобальтит (від кобальт) — мінерал класу сульфідів, сульфоарсенід кобальту острівної будови.

Синоніми: кобальтовий блиск, білий кобальт, сірий кобальт, кобальтовий еклатант.

Історична довідка

1797 мінерал вперше проаналізував і описав як кобальтовий блиск М. Г. Клапрот. Сучасну назву мінералу та синоніми — білий кобальт, сірий кобальт, кобальтовий еклатант — увів в обіг у 1832 геолог і мінералог Ф. С. Бодан (1787–1850; Франція).

Характеристика

Хімічний склад

Хімічна формула: CoAsS.

Елементний склад за Є. Лазаренком та О. Винар (Мінералогічний словник. Київ, 1975), %: Co — 26–34; As — 42–48; S — 18–21.

Домішки: Fe — до 16 %, Ni, Sb.

Фізичні властивості

Сингонія кубічна. Кристалічна структура подібна до піриту. Габітус кристалів — переважно октаедричний, кубічний, додекаедричний. Спостерігаються комбінації пентагонального додекаедра і тетраедра; зазвичай однаково розвинені, вони утворюють типову форму так званого мінерального ікосаедра. Трапляється також у вигляді зернистих і масивних агрегатів.

Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 6. Густина — 6,1–6,4 г/см³. Колір білий або сталево-сірий, з блідо-рожевим відтінком; багатий на залізо різновид (ферокобальтин) — темно-сірий або сірувато-чорний. Непрозорий. Риса сірувато-чорна. Блиск металічний. Під мікроскопом — часто анізотропний (див. Анізотропія) і виявляє пластинчасту будову. Злам нерівний. Крихкий, рідкісний.

За високих температур утворює безперервний ізоморфний ряд з герсдорфітом NiAsS з умістом Fe до 40 атомних % і зональним розподілом багатих на Со і Ni компонентів. Під час вивітрювання кобальтину утворюється землистий або кристалічний еритрин (так звані кобальтові квіти).

Асоціації: аланіт, магнетит, кальцит, скаполіт, скутерудит, сфалерит, халькопірит, титаніт, цоїзит, численні інші кобальт-нікелеві сульфіди та арсеніди.

Походження. Розташування родовищ

Великі самостійні скупчення утворює зрідка. Добре утворені кристали кобальтину знайдені в родовищах Тунаберг (провінція Сьодерманланд, Швеція) і Кобальт (провінція Онтаріо, Канада).

Трапляється у вигляді вкраплеників у високотемпературних гідротермальних родовищах і жил у контактно метаморфізованих породах. У першому випадку — це найчастіше контактово-метасоматичні родовища (Дашкесанське в Азербайджані, Рудні гори), у другому — жильні утворення (родовище Кобальт, Канада).

Інші знахідки: Норвегія (губернія Бускерюд), Німеччина (поблизу м. Ганау, земля Гессен), Англія (графство Корнуолл), Канада (Північно-Західні території, Велике Ведмеже озеро), Австралія (штати Новий Південний Вельс, Квінсленд), Марокко (родовище Бу-Аззер у провінції Варзазат).

Кобальтин в Україні

Самостійних локалітетів кобальтину не виявлено. Потенційно перспективними на кобальтин є кобальтовмісні комплексні руди Побужжя та Середнього Придніпров’я: Побузька група родовищ (Липовеньківське, Капітанське, Деренюхське та інші у Кіровоградській області), Дніпровська група (Алферівське, Варварівське, Нове, Комплексне, Олексіївське, Девладівське, Терновське, Славгородське), родовища Прутівське і Залізняки у Житомирській області.

Значення

Кобальтин — одна з найважливіших кобальтових руд. Мінімальний промисловий уміст кобальтину в рудах — 0,1–0,2 %. Основний метод збагачення — флотація з подальшою селекцією. З мідно-кобальтово-піритних руд кобальтит вилучають в колективний концентрат.

Додатково

У часи середньовіччя мінерал був відомий як «кобальтовий блиск» (від нім. кobold — підземний дух, гоблін). Його вважали «зачарованим гоблінами», оскільки під час спроб виплавити метал у процесі нагрівання виділялися лише токсичні випари.

Література

Beudant F. S. Traité Élémentaire de Minéralogie : en 2 t. 2 aufl. Paris : Verdière, 1832. T. 2. P. 450–451. URL: https://rruff.info/uploads/1832_Beudant_Traite_elementaire_de_Mineralogie_450.pdf
Dana J., Dana E. System of Mineralogy : in 3 vol. 7th ed. New York : Wiley, 1944–1946.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кобальтин // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006.
Кобальтин // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.
Warr L. N. IMA–CNMNC Approved Mineral Symbols // Mineralogical Magazine. 2021. Vol. 85. Is. 3. P. 291–320.
С. І. Примушко, В. Ф. Величко. Мінеральні ресурси України. Київ : Державний інформаційний геологічний фонд України, 2021. 270 с. URL: https://geoinf.kiev.ua/wp/wp-content/uploads/2021/11/m_r_2021.pdf

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Кобальтин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кобальтин (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.05.2023