Кесон

Кесони стелі Митрополичого корпусу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях

Кесони купола Пантеона в м. Римі.

Кесо́н (від фр. caisson — ящик) — багатозначний термін.

1) Квадратна або багатокутна в плані заглиблена частина поверхні стелі між перехресними балками.

2) Близька до квадратної або шести- чи восьмикутна в плані заглиблена частина нижньої поверхні склепіння, купола, розташована між ребрами жорсткості. Заглиблення може бути зроблено кількома уступами. Застосування кесонів зменшує вагу конструкцій перекриття і збільшує їхню міцність, оптимізує акустичні (див. Акустика будівельна) властивості приміщень, створює сильний декоративний ефект (купол Пантеона в Римі).

Кесони як конструкція стелі з’явилися в архітектурі Давньої Греції. Поширилися на склепінчасті конструкції в архітектурі Риму Стародавнього. Набули популярності у Новий час — у стилях ренесансу, бароко, класицизму, історизму. Для декорування кесонів застосовують профілювання бічних поверхонь, різьблення, скульптурне ліплення, живописні орнаменти як на площинах між ребрами чи перехресними балками (найпоширеніший мотив — розетки), так і орнаментування самих ребер, балок (стеля Митрополичого корпусу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях).

3) Огороджувальна конструкція у вигляді замкненої металевої, бетонної, залізобетонної камери для утворення під водою або у водонасиченому ґрунті простору, вільного від води. Використовується у гідротехнічному будівництві при спорудженні мостових опор, фундаментів глибокого закладання тощо.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 122.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 208.
Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 70.