Кере, Д'єбедо Френсіс
|
Кере, Д'єбедо Френсіс (Kéré, Diébédo Francis) | |
|---|---|
| Народження | 10.04.1965 |
| Місце народження | Гандо, Буркіна-Фасо |
| Alma mater | Берлінський технічний університет |
| Напрями діяльності | архітектура |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Лауреат Прітцкерівської премії | 2022 |
Кере́, Д’єбедо́ Фре́нсіс (нім. Kéré, Diébédo Francis; 10.04.1965, с. Гандо, тепер Буркіна-Фасо) — архітектор і педагог, автор низки споруд у країнах Африки та Західної Європи, лауреат Прітцкерівської премії з архітектури (2022).
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї сільського старости в одній із найбідніших країн світу в селі, де не було питної води, електрики й об’єктів соціальної інфраструктури. Старший син, має 13 братів і сестер. У своєму селі став першим, хто навчилася читати і писати. Оскільки школи в селі ніколи не було, його у 7-річному віці відддали до школи в м. Уагадугу (тепер — столиця Буркіна-Фасо). 1985 отримав від міжнародної некомерційної організації «Товариство Карла Дуйсберга» стипендію для навчання професії теслі (див. Теслярство) у Німеччині. Переїхав до м. Берліна й там, навчаючись професії, одночасно закінчив вечірню середню школу. Здобувши стипендію, 1995–2004 навчався у Берлінському технічному університеті, став дипломованим архітектором. Під час навчання розробив проєкт (пізніше зарахований йому як дипломний) початкової школи для будівництва у рідному селі й 1998 створив благодійний фонд «Цегла для школи Гандо». Збудував її 2001 спільнокоштом за допомогою односельців; продовжував розбудовувати до 2010, зокрема спорудивши житло для вчителів. За це ще студентом отримав першу міжнародну архітектурну премію, перемігши на конкурсі коштовні проєкти хмарочосів. Фонд продовжує діяльність під назвою «Кере e.V.» для захисту й реалізації права дитини на комфортні школу і клас. 2005 створив власне архітектурне бюро («Kéré Architecture») у м. Берліні, де працює і мешкає постійно, виїжджаючи для читання лекцій до США і Швейцарії. Володіє французькою, німецькою, англійською мовами.
Творчість/діяльність
Кере — перший в історії африканець (і третій — громадянин Німеччини) — лауреат Прітцкерівської премії з архітектури, а також інших престижних нагород. Журнал «Тайм» («Time») 2022 визначив його одним із 100 найвпливовіших людей у світі. Мешкаючи й працюючи в Німеччині й маючи німецьке громадянство, реалізує власні проєкти в країнах Африки, Європи та у США, з акцентом на африканську специфіку. Для своєї батьківщини створює початкові й середні школи, ліцеї, (ліцей Шорге у м. Кудугу), заклади вищої освіти (Буркінський технологічний інститут у м. Кудугу), медичні центри (медико-хірургічний центр у м. Лео), бібліотеки, громадські будівлі [проєкти споруд Національних зборів (парламентів) країн Буркіна-Фасо та Беніну]. Органічно поєднав раціоналістичність зодчества сьогодення із прадавніми традиціями своєї і сусідніх країн у використанні місцевих ресурсів з урахуванням природно-кліматичних умов. Вдало пристосовує до них композиції споруд, застосовує легкодоступні будівельні матеріали й технології (не впадаючи при цьому в архаїку). Орієнтується на сучасні цінності — екологічність і забезпечення сталого розвитку в гармонії з природним довкіллям. Типовими для проєктів Кере є схильність до використання дерев’яних будівельних конструкцій (на яких він, як тесля, добре розуміється), а також забезпечення енергоефективності, економічності, надійності й стійкості проти негативних впливів середовища. Така продуманість поєднана з простотою і логічністю архітектурно-конструктивних вирішень. Створив багато початкових, середніх, вищих закладів освіти та медичних центрів у Буркіна-Фасо, Кенії, Мозамбіку, Уганді. Його роботи масштабовано в африканських країнах не тільки як забезпечення освіти й медичної допомоги, а й як засіб розвитку професійних навичок залучених до справи місцевих мешканців. Це сприяє покращенню соціально-економічного стану місцевих громад. Діяльність Кере у 2010-х вийшла за межі шкільних будівель в африканських країнах і включила тимчасові та постійні споруди у Великій Британії, Данії, Італії, Німеччині, США, Швейцарії. Кере підкреслює, що вважає свою роботу не особистою творчістю, а виконанням обов’язку перед суспільством задля покращення життя людей. Характерним для нього є визначення, що архітектура — це не кабінетна робота, а забруднені глиною руки архітектора і спільна праця його разом з іншими учасниками будівництва.
Викладав у Берлінському технічному університеті; від 2017 — професор архітектурного проєктування Мюнхенського технічного університету. Був 2012 запрошеним професором Вищої школи дизайну Гарвардського університету, 2020 — Єльської школи архітектури Єльського університету, 2021‒2022 — Баугаузу.
Роботи Кере було представлено 2011 у Музеї сучасного мистецтва (м. Нью-Йорк) на виставці «Малий масштаб, великі зміни. Нові архітектури соціальної взаємодії», а також на виставці в Музеї архітектури Мюнхенського технічного університету. У тому ж музеї 2016‒2017 представив першу міжнародну персональну виставку своєї архітектурної творчості «Френсіс Кере: Радикально простий». Брав участь у різних колективних виставках, зокрема Венеційському бієнале (архітектура) 2016 та 2018.
Т в о р и:
- початкова школа у с. Гандо 2001 та реконструкція з розширенням 2006‒2008;
- будинок для вчителів початкової школи 2004;
- бібліотека початкової школи 2010;
- середня школа (ліцей) 2011 (усі — у с. Гандо);
- медико-хірургічний центр у м. Лео 2014;
- ліцей Шорге у м. Кудугу 2014-2016 (усі — в Буркіна-Фасо)
- павільйон галереї сучасного мистецтва Сарпентайн у м. Лондоні 2017;
- Буркінський технологічний інститут у м. Кудугу 2020 (Буркіна-Фасо);
- споруда Національних зборів (парламенту) Беніну у м. Порто-Ново 2019‒2026;
- проєкт споруди Національних зборів (парламенту) Буркіна-Фасо у м. Уагадугу (на 2026 будівництво не завершено).
Визнання
Отримав міжнародне визнання, ще будучи студентом у м. Берліні: Міжнародна премія Ага Хана з архітектури 2001.
Інші нагороди:
- Глобальна премія за сталий розвиток архітектури 2009;
- Швейцарська архітектурна премія (міжнародна) 2010;
- Золота премія (Global Holcim Awards; м. Цюрих, Швейцарія) 2012;
- Архітектурна премія імені Еріха Шеллінга (Німеччина) 2014;
- Премія Принца Клауса (Нідерланди) 2017;
- Меморіальна премія А. В. Бруннера з архітектури від Американської академії мистецтв і літератури (США) 2017;
- медаль Томаса Джефферсона за архітектуру (США) 2021;
- Прітцкерівська премія з архітектури 2022;
- Імператорська премія (Японія) 2023;
- Кришталева нагорода Всесвітнього економічного форуму в Давосі 2024.
Додатково
Кере переймається занесенням кількох традиційних сіл Буркіна-Фасо до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (станом на 2026 не реалізовано).
Цитата
З рішення журі Прітцкерівської премії з архітектури 2022:
Переклад:
«Яка роль архітектури в умовах надзвичайної нестачі? Який правильний підхід до практики, коли працюєш усупереч усім труднощам? Чи архітектура має бути скромною з ризиком піддатися несприятливим обставинам? Чи скромність — єдиний спосіб для неї бути доречною та досягати результатів? Чи, навпаки, архітектура має бути амбітною, щоб надихати на зміни? Чи амбіції можуть виявитися недоречними та призвести до сприйняття бажаного за дійсне?
Френсіс Кере знайшов блискучі, натхненні та революційні способи відповісти на ці питання протягом останніх десятиріч. Його культурна чутливість не тільки забезпечує соціальну та екологічну справедливість, а й керує усією його діяльністю з усвідомленням, що це шлях до органічності будівлі в громаді. Він знає зсередини, що архітектура — це не об’єкт, а мета; не продукт, а процес.»
Оригінал:
«What is the role of architecture in contexts of extreme scarcity? What is the right approach to the practice when working against all odds? Should it be modest and risk succumbing to adverse circumstances? Or is modesty the only way to be pertinent and achieve results? Should it be ambitious in order to inspire change? Or does ambition run the risk of being out of place and of resulting in architecture of mere wishful thinking?
Francis Kéré has found brilliant, inspiring and game-changing ways to answer these questions over the last decades. His cultural sensitivity not only delivers social and environmental justice, but guides his entire process, in the awareness that it is the path towards the legitimacy of a building in a community. He knows, from within, that architecture is not about the object but the objective; not the product, but the process.»Цит. за: URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/diebedo-francis-kere#laureate-page-2441
Переклад Вечерського В. В.
Джерела
- The Pritzker Architecture Prize. Diébédo Francis Kéré. URL: https://www.pritzkerprize.com/laureates/diebedo-francis-kere
- Lepik A., Beygo A. (Hrsg.). Francis Kéré – Radically Simple. Ausstellungskatalog. Berlin : Hatje, Cantz, 2016. 208 p.
Література
- Rupley L., Bangali L., Diamitani B. Historical Dictionary of Burkina Faso. Lanham, MD, US : The Scarecrow Press, 2013. 394 p.
- Esche B., Hartl B. (Hrsg.). REMINISCENCE. München : ea Edition Architektur, 2016. 314 p.
- Fernández-Galiano L. (Hrsg.). Francis Kéré — Primary Elements. Ausstellungskatalog. Madrid : Avisa 2018. 238 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кере, Д'єбедо Френсіс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кере, Д'єбедо Френсіс (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2026
