Княгиницький, Іван
Княгини́цький, Іва́н [у чернецтві — Єзекіїль (Ієзекиїл), Йов (Іов); також Йов Манявський; бл. 1550, м-ко Тисмениця, тепер місто Івано-Франківської обл., Україна — 29.12.1621, Скит Манявський, біля с. Маняви, тепер Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна] — релігійний діяч, філософ, містик, письменник-полеміст, канонізований як преподобний. Засновник Скита Манявського.
|
Княгиницький, Іван | |
|---|---|
| Народження | бл. 1550«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.155. |
| Місце народження | Тисмениця |
| Смерть | 29.12.1621 |
| Місце смерті | Скит Манявський |
| Місце поховання | Скит Манявський |
| Alma mater | Острозька академія |
| Місце діяльності | Галичина (історична область) |
| Напрями діяльності | богослов'я, філософія, література, подвижництво |
| Традиція/школа | православ'я |
Життєпис і діяльність
Відомостей про життєпис діяча дійшло небагато.
Походив зі шляхетної родини. Навчався у школі при православному Унівському монастирі (див. у ст. Унівська Свято-Успенська лавра). Згодом продовжив навчання в Острозькій академії, де залишився вчителювати.
Спрямований князем Костянтином-Василем Острозьким на Афон, повернувся бл. 1603–1604. За наступної поїздки на Святу Гору прийняв постриг (з ім’ям Єзекіїль) і перебував близько 13 р. в афонській обителі. По поверненні впорядкував Свято-Михайлівський монастир в Угорниках (тепер Івано-Франківський район), сприяв реорганізації низки ін. православних монастирів. Активно протидіяв поширенню унії (див. Берестейська церковна унія 1596) та католицизму на землях України.
Брав участь у діяльності Дерманської друкарні, зокрема, випустив «Октоїх» (1604).
Дружив і листувався з Іваном Вишенським. З його ініціативи заснував монастирську обитель Скит Манявський, де прийняв схиму з ім’ям Йов (1611 була поставлена перша дерев’яна келія, 1612 — дерев’яна церква, інтер’єр якої розмалював Княгиницький). Став першим ігуменом монастиря, його зусиллями обитель набула 1620 ставропігію. Тут провів решту життя.
Мощі спочивають у монастирській Хрестовоздвиженській церкві.
Погляди. Праці
В Острозькій школі репрезентував містичну аскетичну течію. Разом із Острозьким духовним осередком доклав важливий внесок у розвиток тогочасної української культури та містичного напряму української думки.
Світогляд Княгиницького формувався під впливом східнопатристичної (див. Патристика) філософії та вчення ісихазму. Поділяв погляди І. Вишенського щодо протиставлення світу й Бога, «внутрішнього» й «зовнішнього» в людині, реформаційні ідеї в річищі православної доктрини. Висновують, що подвижник не заперечував спасіння власними вольовими зусиллями вірянина (через заповіді, молитви, піст, чернечу аскезу), але радив поєднувати такі зусилля з рятівною силою Церкви. Виняткового значення надавав аскезі, чернечому способу життя як виразу духовного протесту проти соціального зла та шляху до морального вдосконалення людини. Цінував також індивідуальне проникнення в сутність біблійних текстів, яке супроводжувало б самопізнання, мовчазне самозаглиблення, внутрішня духовна «перебудова». Міркував про преображення людини зі «старої» на «нову», здатну й готову увійти в духовний контакт з Богом задля внутрішнього осяяння божественною істиною й набуття богоподібності.
Дійшли свідчення, що до подвижника зверталися за порадами та допомогою у налагодженні монастирського життя.
Збереглися праці: «Извещение краткое о латинских прелестях» (близько 1593–1596) та лист до ієромонаха Кирила (Транквіліона) Ставровецького з критичним коментарем на його твір «Зерцало богословії» (1619), а також листи Івана Вишенського до Йова Княгиницького.
Визнання
Заснований Йовом Книгинецький Скит Манявський став відомим культурним, господарським центром Галицької Русі.
Канонізований Українською православною церквою (в єдності з Московським патріархатом) 1994 як місцево-шанований святий, 2004 долучений Українською православною церквою Київського патріархату до святих загальноцерковного пошанування.
Пам’ять преподобного Йова Княгиницького вшановують 29 грудня за юліанським або 11 січня за новоюліанським календарем та в третю неділю після П’ятидесятниці зі Собором Галицьких святих.
Житіє Йова Княгиницького було складене у 1620-х монахом Ігнатієм з Любарова (2-га пол. 16 — сер. 17 ст.; тепер Україна). Мощі святого є об’єктом паломництва.
Джерела
- Петрушевич А. Жизнь преподобного отця Іова, основателя ставропигіальной обителі Чину св. Василія Великого, списана современником ієромонахом Ігнатієм із Любарова // Зоря Галицькая яко альбум на годь 1860. Львов : Типом Института Ставропигійського, 1860. С. 225–251.
- Княгиницкий И. Письмо основателя Саитской обители схимонаха Іова къ ієромонаху Кириллу Транквиллиону... // Голубев С. П. Киевский митрополит Петр Могила и его сподвижники. Киев : Типография С. В. Кульженко, 1883. Т. 1. 1168 с.
Література
- Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія: 1576–1636. Київ : Наукова думка, 1990. 190 с.
- Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI — початок XVII ст.). Київ : Наукова думка, 1990. 382 с.
- Гайдай Л. І. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях (від найдавніших часів до Хмельниччини). Луцьк : РВВ «Вежа», 2000. 436 с.
- Княгиницький, Йов // Філософський енциклопедичний словник / Гол. редкол. В. І. Шинкарук. Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України ; Абрис, 2002. С. 284–285.
- Кашуба М. В. Княгиницький Іван // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2007. Т. 4. С. 365.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Княгиницький, Іван // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Княгиницький, Іван (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.07.2024
