Зенітна самохідна установка

ЗСУ «Ehrhardt Ballon Abwehr Kanone» («Ehrhardt BAK»), Німеччина, 1906

Зені́тна самохі́дна устано́вка (ЗСУ) — бойова машина, призначена для вирішення завдань з протиповітряної оборони військових формувань і тилових об’єктів від ударів повітряних засобів нападу противника. Використовують колісні, напівгусеничні або гусеничні шасі, здебільшого броньовані. Озброєння складається переважно з малокаліберних автоматичних зенітних гармат.

Історична довідка

З’явились на початку 20 ст. з метою протидії розвідувальним аеростатам ворога. Перша бойова машина такого призначення — бронеавтомобіль «Ерхардт БАК» (нім. «Ehrhardt Ballon Abwehr Kanone» («Ehrhardt BAK»), Німеччина, 1906), озброєний 50-мм зенітною гарматою. У роки Першої світової війни ЗСУ набули поширення із розвитком військової авіації та завданням протистояти її нападам. У той час домінували ЗСУ на автомобільному шасі (неброньованому або частково броньованому) із гарматою калібру 75–77 мм. У роки Другої світової війни основним типом ЗСУ стали броньовані машини, озброєні зенітними кулеметами або автоматичними зенітними гарматами калібру 20–40 мм. Як шасі для них використовували танки [ЗСУ «Вірбелвінд» (нім. «Wirbelwind»), «Оствінд» (нім. «Ostwind»), обидві — Німеччина] або напівгусеничні бронетранспортери (БТР; ЗСУ М13, М15, М16, США). Поширеними були і неброньовані ЗСУ на шасі автомобілів (кулеметна установка 4М на базі вантажівки ГАЗ-АА, СРСР) або напівгусеничних тягачів [ЗСУ Sd.Kfz. 6/2, 7/1, 7/2, 10/4, 10/5 (нім. Sonderkraftfahrzeug, спецтранспорт), Німеччина)]. Задля збільшення щільності вогню й підвищення ймовірності ураження цілей на ЗСУ почали застосовувати багатоствольні системи озброєння (США — 12,7-мм чотириствольні кулемети; Німеччина — 20-мм чотириствольні автоматичні гармати).

У 1950-х типовими стають спарені установки автоматичних гармат на танкових шасі — легких [40-мм M42 «Дастер» (англ. «Duster») на базі M41 «Вокер Бульдог» (англ. «Walker Bulldog»), США, 1952] або середніх (57-мм ЗСУ-57-2 на базі танка Т-54, СРСР, 1955).

Наступним етапом розвитку стала інтеграція у ЗСУ радіолокаційних засобів [23-мм ЗСУ-23-4 «Шилка», СРСР, 1965; 20-мм M163 «Вулкан» (англ. «Vulcan»), США, 1968; 35-мм «Гепард» (нім. «Gepard»), ФРН, 1976]. Поява бойових гелікоптерів, озброєних протитанковими керованими ракетами із дальністю пуску, яка перевищувала ефективну дальність вогню малокаліберних зенітних гармат, призвела до створення зенітних ракетно-артилерійських комплексів (ЗРАК), озброєних автоматичними зенітними гарматами і зенітними керованими ракетами (2С6 «Тунгуска», СРСР, 1983).

ЗСУ Flakpanzer IV "Wirbelwind", Німеччина, 1943]
ЗСУ М16, США
ЗСУ 57-2 на базі танку Т-54, СРСР
ЗСУ-23-4 «Шилка», СРСР

Характеристики

Сучасні ЗСУ — це броньовані машини на колісних або гусеничних шасі [здебільшого, уніфікованих з іншими бойовими машинами — БТРами, бойовими машинами піхоти (БМП)]. Основне озброєння — одна-дві автоматичні гармати калібру 30–35 мм, пристосовані до ведення вогню снарядами з програмованим підривом. Можливе застосування додаткового озброєння — зенітних керованих ракет малої дальності. Пошуково-прицільне обладнання — багатофункціональна радіолокаційна станція (забезпечує виявлення і супровід повітряних цілей, у тому числі малогабаритних) та оптико-електронна станція (поєднує телевізійну і тепловізійну камери, а також лазерний віддалемір). Типові зразки сучасних ЗСУ:

К30 «Біхо» (кор. 비호, англ. K30 Biho, Республіка Корея, 1996) — спарена установка 30-мм гармат на гусеничному шасі БТР К200А1, існує також її варіант К30W «Чанхо» (кор. 천호, англ. K30WCheonho, 2020), який базується на колісному шасі БТР К808;
ПГЗ-09 (PGZ-09, кит. 09式自行高射炮 — ЗСУ типу 09, Китай, 2007) — спарена установка 35-мм гармат на гусеничному шасі, уніфікованому зі САУ ПЛЗ-05 (PLZ-05, самохідна артилерійська установка);
«Коркут» (англ. Korkut, Туреччина, 2016) — спарена установка 35-мм гармат на гусеничному шасі БМП ACV-30.

Ключові тенденції розвитку ЗСУ у 2020-х:

оптимізація для знищення малогабаритних повітряних цілей (безпілотних літальних апаратів (БпЛА), боєприпасів баражувальних);
модульність (здатність до конфігурування засобів ураження, пошуково-прицільного обладнання і шасі на засадах відкритої архітектури відповідно до запитів конкретного замовника).

Приклад реалізації цих положень — система «Скайрейнджер 30/35» (англ. Skyranger30/35, Німеччина, з 2018), яка включає 30-мм або 35-мм гармату, опціонально доповнену зенітними керованими ракетами «Містраль» (фр. «Mistral») або «Стінгер» (англ. «Stinger»), радар і оптико-електронну систему. Серед варіантів конфігурування цієї системи — «Скайрейнджер 30» на колісному БТР «ПандурЕВО» (нім. «PandurEVO», Австрія), на колісному БТР «ПіраньяV» (нім. «PiranhaV» Австрія), на БМП KF41 (Угорщина), а також «Скайрейнджер 35» на танку «Леопард 1» (нім. «Leopard 1», Україна) тощо.

ЗСУ К30 «Біхо», Республіка Корея, 1996
ЗСУ ПГЗ-09, Китай, 2007
ЗСУ «Коркут», Туреччина, 2016)
ЗСУ «Скайрейнджер 35» на базі танку «Леопард 1»

Зенітні самохідні установки в Україні

У період Української революції 1917–1921 армії Української Народної Республіки доби Центральної Ради, Української Держави гетьмана П. П. Скоропадського, Директорії УНР, а також Західноукраїнської Народної Республіки використовували поодинокі екземпляри ЗСУ колишньої російської армії — «Пірлесс» (англ. «Peerless», британського виробництва, броньовані, озброєні 40-мм автоматичною гарматою) та 76,2-мм зенітні гармати на автомобільному шасі.

ЗРАК 2С6 «Тунгуска»

ЗСУ «Гепард» на базі танку «Леопард 1», Німеччина

Збройні Сили України після відновлення незалежності 1991 використовували зенітні самохідні установки ЗСУ-23-4 та ЗРАК 2С6. 1999 був продемонстрований прототип ЗРАК «Донець», який використовував шасі танка Т-80УД, модифіковану башту з озброєнням від ЗСУ-23-4 та додаткове озброєння — чотири зенітні керовані ракети від зенітного ракетного комплексу (ЗРК) «Стріла-10М». Із 2015 Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» розробляло кілька варіантів модернізації ЗСУ-23-4 (ЗСУ-23-4М-А1, ЗСУ-23-4М-А3, ЗСУ-23-4М-А3), які різнились глибиною удосконалення і передбачали оновлення пошуково-прицільного обладнання (а у варіанті ЗСУ-23-4М-А3 — додатково інтеграцію зенітних керованих ракет).

У період проведення антитерористичної операції на Сході України та операції Об’єднаних Сил (2014–2021) ЗСУ-23-4 епізодично використовували для ведення вогню по наземним цілям. За даними довідника «Військовий баланс» (англ. «Military Balance»), станом на початок 2022 у Сухопутних військах Збройних Сил України (СВ ЗСУ) було 75 ЗРАК 2С6; крім того, кілька десятків ЗСУ-23-4 знаходились на озброєнні СВ ЗСУ та морської піхоти. 2С6 і ЗСУ-23-4 були одними з основних видів озброєння (поряд зі самохідними ЗРК малої дальності і переносними ЗРК) зенітних ракетно-артилерійських дивізіонів окремих танкових, механізованих, мотопіхотних і гірських штурмових бригад.

Після початку широкомасштабного вторгнення військ Російської Федерації в Україну ЗСУ активно використовують для відбиття повітряних атак противника, знищуючи маловисотні цілі (БпЛА, крилаті ракети тощо). Поряд зі ЗСУ-23-4 і 2С6 набули поширення імпровізовані зенітні самохідні установки — 23-мм спарені зенітні гармати ЗУ-23-2, 57-мм одноствольні С-60, встановлені на шасі автомобілів різних типів або броньованих транспортерів-тягачів МТ-ЛБ. У 2022–2024 як військово-технічна допомога від країн-партнерів надходили ЗСУ «Гепард» (дебютували в бою у вересні 2022 під час Слобожанської наступальної операції). У 2024–2025 БФ «Повернись живим» фінансував модернізацію партії ЗСУ-23-4 для Національної гвардії України. У 2025 були повідомлення про замовлення країнами-партнерами для України ЗСУ «Скайрейнджер 35» (на шасі танка «Леопард 1») і «Трідон Мк2» (швед. «Tridon Mk2», 40-мм артилерійська установка на автомобільному шасі).

Література

Зброя російсько-української війни 2022–2023 років : Довідник-каталог основних зразків озброєння та військової техніки, які застосовувалися протиборчими сторонами під час відсічі широкомасштабного вторгнення рф в Україну (24.02.2022–30.06.2023) / Міноборони України, Апарат Головнокомандувача ЗСУ, Генштаб ЗСУ, Центр дослідж. воєн. історії ЗСУ. Київ : Ліра-К, 2023. 243 с.
Charuk A. Ukraińskie zestawy przeciwlotnicze ZSU-23-4 Szyłka // Nowa Technika Wojskowa. 2023. № 6. S. 31–35.
Сафронов Т. «Повернись живим» модернізував 16 зенітних установок «Шилка» // Militarnyi. 19.12.2025. URL : https://militarnyi.com/uk/news/povernys-zhyvym-modernizuvav-16-zenitnyh-ustanovok-shylka/
Вінницький В. Україна отримає замовлені Tridon Mk2 вже упродовж року // Militarnyi. 03.02.2026. URL : https://militarnyi.com/uk/news/ukrayina-otrymaye-tridon-mk2-vzhe-zoho-roku/

Автор ВУЕ

А. І. Харук

Покликання на цю статтю: Харук А. І. Зенітна самохідна установка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зенітна самохідна установка (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.04.2026