Бронетранспортер
Бронетранспорте́р (БТР) — бойова броньована колісна, гусенична або напівгусенична машина підвищеної прохідності, призначена для транспортування піхоти на полі бою, ведення нею бою з машини та вогневої підтримки під час та після спішування. Відповідно до Договору про звичайні збройні сили у Європі (1990), «бойова броньована машина, сконструйована і обладнана для транспортування бойового піхотного відділення, яка, як правило, озброєна вбудованим або таким, що штатно встановлюється, озброєнням калібру менше 20 міліметрів».
Зміст
Історична довідка
Перші БТР у сучасному розумінні з’явилися у Великій Британії в роки Першої світової війни (танк-транспортер Mark IX, призначений для перевезення до 50 піхотниців). У міжвоєнний період (1918–1939) у різних країнах створювали дослідні зразки БТР, однак значного поширення вони не набули.
У роки Другої світової війни БТР набули поширення як засіб забезпечення піхоті мобільності (порівняно з танками). У Німеччині масово випускали напівгусеничні БТР Sd.Kfz. 250 (легкий) та Sd.Kfz. 251 (середній). У США налагодили виробництво легких колісних БТР М3А1 та середніх напівгусеничних М2, М3, М5 і М9. У Великій Британії випускали легкий гусеничний БТР Universal — наймасовіша броньована машина часів Другої світової війни.
У повоєнний період конструкція і тактика застосування БТР кардинально змінилися. БТР набули нових якостей, зокрема захищати екіпаж і десант від уражаючих чинників зброї масового ураження та долати водні перешкоди вплав. Напівгусеничні БТР виходять з ужитку, натомість продовжується розвиток гусеничних (М113, США; БТР-50, СРСР) і колісних — дво-, три- і чотиривісних (БТР-60/70/80, СРСР; VAB, Франція; Piranha, Швейцарія).
Специфічні умови локальних конфліктів із широким використанням мін та імпровізованих вибухових зарядів призвели до появи в 1970-х особливого різновиду БТР — MRAP (Mine Resistance Ambush Protection). Іншим специфічним різновидом БТР є важкі машини, переобладнані з танків. У роки Другої світової війни такі БТР експлуатували армії Великої Британії та Канади («Cangoroo»), зараз вони найпоширеніші в Ізраїлі («Ахзарит»).
Характеристика
Сучасний БТР призначений для транспортування відділення піхотинців. Для взводу потрібно 3–4 БТР, для роти — 10–13 (з урахуванням машини командира роти).
Озброєння БТР у класичному варіанті складається з 1–2 кулеметів калібру 7,62–14,5 мм, встановлених на відкритій турелі або в башті (М113 — 1 12,7-мм кулемет на турелі; БТР-80 — 1 7,62-мм і 1 14,5-мм кулемети в башті). Простежується тенденція до посилення озброєння БТР шляхом встановлення малокаліберної автоматичної гармати, іноді додатково — протитанкового ракетного комплексу (ПТРК). Це призводить до розмивання межі між БТР і бойовими машинами піхоти (БМП).
Амфібійні якості, які в роки Другої світової війни були притаманні лише спеціалізованим БТР, призначеним для морських десантних операцій (серія LVT, США), в 1960–1980-ті стали невід’ємним атрибутом звичайних БТР. Однак пізніше вимоги до підвищення рівня захищеності часто призводили до необхідності відмовитися від амфібійності БТР (через зростання його маси).
Класичною силовою установкою сучасних БТР є дизельний двигун рідинного або повітряного охолодження. Бензинові двигуни через їхню неекономічність і пожежну небезпеку вийшли з ужитку на БТР у 1960-х.
Корпуси сучасних БТР виготовляють переважно зі сталевої броні методом зварювання. Трапляються і випадки застосування алюмінієвої броні (М113).
Типове компонування сучасного БТР передбачає переднє розташування силової установки (іноді зі зміщенням убік від поздовжньої осі машини — тоді поряд із двигуном розташовують робоче місце водія). Середню і кормову частини машин займає десантне відділення. Спішування піхотинців відбувається через двері або рампу в кормовій стінці корпусу. Виняток становлять БТР-60/70/80 з кормовим розташуванням установки (спішування відбувається через бічні двері).
Здебільшого БТР є базою для родини машин спеціального призначення: *командно-штабних (КШМ);
- броньованих ремонто-евакуаційних (БРЕМ);
- броньованих медичних (БММ);
- самохідних мінометів, самохідних ПТРК тощо.
Це дозволяє комплектувати механізовані (мотопіхотні, мотострілецькі) частини машинами на єдиній базі, що спрощує і здешевлює їхню експлуатацію.
Бронетранспортери в Україні
Збройні Сили України та інші компоненти Сил оборони України використовують, здебільшого, колісні БТР: БТР-80 (радянського виробництва) та БТР-3, БТР-4 (українського виробництва). Трапляються застарілі БТР-60ПБ, БТР-70 (зокрема модернізовані БТР-70Ді).
Десантно-штурмові війська використовують невелику кількість гусеничних БТР БТР-Д.
Від 2022 номенклатура БТР розширюється за рахунок трофейних (БТР-82А, БТР-МДМ) та переданих як військова допомога (М113).
Джерела
- Договір про звичайні збройні сили в Європі // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_314#Text
Література
- Hunnicutt R. P. Half-Track: A History of American Semi-Tracked Vehicles. Novato : Presidio Press, 2001. 240 p.
- Gander T., Chamberlain Р. Enzyklopädie deutscher Waffen 1939–1945. Stuttgart : Motorbuch Verlag, 2008. 372 p.
- Ткачук П., Попко С., Харук А. Нарис історії Сухопутних військ Збройних Сил України (1991–2021). Львів : Національна академія сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, 2022. 269 с.
- Treaty on Conventional Armed Forces in Europe // OSCE. URL: https://www.osce.org/library/14087
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Харук А. І. Бронетранспортер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бронетранспортер (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.05.2022
