Автомобіль

Автомобіль Ford, випущений 1903

Автомобі́ль (від авто... і лат. mobilis — рухомий) — колісний транспортний засіб, який рухається завдяки установленому на ньому двигунові, має щонайменше чотири колеса й призначений для перевезення дорогами з покриттям і без покриття (або бездоріжжям) пасажирів, вантажів або спеціального обладнання, а також для спортивних змагань. Автомобіль у шарнірному з’єднанні з причепом або напівпричепом називають автопоїздом. Автомобіль у складі автопоїзда називають тягачем.

Історична довідка

Офіційним роком створення автомобіля вважають 1886, винахідниками автомобіля — німецьких конструкторів К. Бенца, який одержав патент на «Екіпаж з газовим двигуном» від 29.01.1886, і Г. Даймлера.

Конструкція автомобіля

У конструкції автомобіля виокремлюють три основні частини: двигун, шасі й кузов;

до складу шасі входить трансмісія, ходова частина, рульове керування та гальмівні системи.

Сучасні автомобілі мають переважно двигун внутрішнього згоряння (іноді — електро- або гібридну силову установку), що працює на бензині, дизельному пальному або газі, а також на сумішах цих палив. Крутний момент від двигуна передається до ведучих коліс механічною (ступінчастою чи безступінчастою) або гідромеханічною трансмісією з ручним або автоматичним керуванням, підвіску на металевих або неметалевих пружних елементах, рульове керування з підсилювачем (гідравлічним, пневматичним або електромеханічним), фрикційні гальма з гідравлічним, пневматичним, електричним або комбінованим (наприклад, пневмогідравлічним) приводом.

Автомобіль1.jpg

Різновиди автомобілів

Розрізняють автомобілі:

  • транспортні (вантажні й пасажирські);
  • спеціальні;
  • гоночні.

Відповідно до типу кузова та інших конструктивних особливостей, які визначають характер їх використання, вантажні автомобілі поділяють на автомобілі загального призначення (з кузовом-платформою, яка не перекидається), що використовують для перевезення вантажів усіх видів, крім рідких без тари, та спеціалізованого призначення, що використовують для перевезень вантажів певних видів або (та) у спеціальних дорожніх і кліматичних умовах.

Автомобіль Citroën DS, випущений 1955

До вантажних автомобілів відносять також сідельні тягачі, призначені для буксирування напівпричепів.

Пасажирські автомобілі місткістю до дев'яти осіб (з урахуванням водія) відносять до легкових, понад дев'ять осіб — до автобусів.

Спеціальні автомобілі призначені для перевезення встановленого на них спеціального обладнання й пристосовані до місця використання та забезпечення роботи обладнання (пожежні автомобілі, автомобілі з компресорними установками, автомобільні крани, автомобільні вишки тощо).

Броньований автомобіль КрАЗ "Ураган" виробництва української компанії "АвтоКрАЗ", випущений 2015

Вантажні автомобілі поділяють на сім класів залежно від їхньої повної маси (до 1,2 т; 1,2–2,0 т; 2,0–8,0 т; 8,0–14,0 т; 14,0–20,0 т; 20,0–40,0 т; понад 40,0 т), легкові — на п'ять класів залежно від робочого об’єму циліндрів двигуна (особливо малий — до 1,2 л; малий — 1,2–1,8 л; середній — 1,8–3,5 л; великий — понад 3,5 л; вищий — не регламентується).

Розрізняють також вантажні автомобілі особливо малої (до 0,75 т), малої (0,75–2,5 т), середньої (2,5–5 т), великої (5–10 т) та особливо великої (понад 10 т) вантажопідйомності.

Усі автомобілі умовно позначають колісною формулою, у якій зазначають загальну кількість коліс автомобіля та кількість ведучих коліс.

Перспективні напрямки розвитку

Основні напрями розвитку автомобілів:

  • широка дизелізація (як вантажних, так і легкових автомобілів);
  • використання альтернативних енергетичних установок;
  • застосування мікропроцесорної техніки для керування робочими процесами агрегатів і систем автомобіля та рухом автомобіля;
  • облаштування автомобіля додатковим обладнанням і засобами, що підвищують його активну та пасивну безпеку;
  • зменшення маси автомобіля завдяки використанню нових (переважно неметалевих) матеріалів;
  • поліпшення паливної економічності за допомогою оптимізації робочих процесів двигунів і застосування нових систем їх живлення паливом і повітрям.

Особливу увагу надають застосуванню систем автоматизації керування автомобілем (антиблокувальні системи гальм, протибуксувальні системи, системи стабілізування руху). Набувають поширення системи для орієнтування автомобіля на місцевості та в транспортних потоках міст.

Основні наукові центри з питань теорії автомобіля: Національний транспортний університет (м. Київ); Харківський автомобільно-дорожній технічний університет; Державний університет «Львівська політехніка»; НДІ шинної промисловості (м. Дніпро).

Автомобіль ЗАЗ Віда - легковий передньоприводний автомобіль виробництва Запорізького автомобілебудівного заводу, випущений 2012

Фахівці з теорії та конструкції автомобіля:

  • Г. Безбородова (прохідність колісних автомобілів, паливна економічність);
  • В. Сахно (теорія руху автопоїздів);
  • М. Кошарний (прохідність транспортних засобів з нетрадиційними двигунами);
  • В. Рудзінський (прохідність колісних автомобілів, паливна економічність);
  • А. Туренко (гальмівні системи);
  • О. Федосов (гальмівні системи легкових автомобілів);
  • М. Подригало (теорія, надійність елементів конструкції);
  • О. Бажинов (електромобілі й гібридні автомобілі);
  • А. Солтус (робочі процеси керованих колісних модулів);
  • Є. Скорняков (автомобільні шини);
  • В. Крайник (гідромеханічні передачі);
  • П. Гащук (паливна економічність);
  • Р. Акопян (пневматичні підвіски);
  • Г. Гудз (теплові процеси фрикційних вузлів) та інші.

Відео

Фізика автомобільних аварій

Література

  1. Гоголєв Л. Д. Еволюція автомобіля. Київ : Техніка, 1983.143 с.
  2. Вишняков Н. Н., Вахламов В. К. Автомобиль. Основы конструкции. Москва : Машиностроение, 1986. 304 с.
  3. Кошарний М. Ф. Енергетика автомобіля. Київ : Вища школа, 1992. 187 с.
  4. Сахно В. П., Основенко М. Ю. Автомобили. Киев : НМКВО, 1992. 343 с.
  5. Подригайло М. А. Стабильность эксплуатационных свойств колесных машин. Харків : ХГАДТУ, 2003. 314 с.
  6. Бажинов О. В. та ін. Гібридні автомобілі. Харків : ХНАДУ, 2008. 327 с.

Автор ВУЕ