Зеленокам'яні пояси

Зеленокам’яні́ пояси́ — один зі структурних елементів древньої континентальної платформи.

Характеристика

Це комплекс порід, що містить ультраосновні та основні вулканіти, вулканогенно-осадові утворення і гранітні інтрузиви. Залягають потужними (до 20 км) лінійними товщами зеленокам’яних порід — основних, рідше ультраосновних і середніх магматичних гірських порід, породотвірні мінерали яких унаслідок низькотемпературного регіонального метаморфізму були заміщені серпентином, хлоритом природним, актинолітом, епідотом (це обумовило їхній зелений колір).

Структура та формування

Зеленокам’яні пояси складаються переважно з вулканічних гірських порід, які зараз є метаморфічними (найчастіше базальту) з осадовими гірськими породами, що утворюють лише незначні включення. Частка осадових порід більша в геологічно молодших зеленокам’яних поясах, ніж у старіших, тоді як частка ультраосновних порід — чи то ультраосновних до основних шаруватих інтрузій, чи то коматіїтів — менша. Окрім метаморфічних базальтів (метабазальтів), у зеленокам’яних поясах утворилися й інші типи метаморфічних порід.

Можна спостерігати зміну структури та взаємозв’язку з навколишнім фундаментом. В архейських (див. Архей) зеленокам’яних поясах цей зв’язок слабкий. У протерозої пояси лежать на гранітному, гнейсовому фундаментах або інших зеленокам’яних поясах. Однак у фанерозої відомі чіткі приклади вулканізму та седиментації острівно-дужного типу, а також типові офіолітові послідовності. Враховуючи взаємозв’язки між архейськими, протерозойськими та фанерозойськими зеленокам’яними поясами, припускають, що ці геологічно давні пояси виникли в колишніх серединно-океанічних хребтах та острівних дугах.

Як правило, зеленокам’яний пояс переважно однорідного гранітного гнейсу всередині кратона має значно більший ступінь неоднорідності та ускладнень і утворює тектонічний маркер, набагато виразніший, ніж набагато більш об’ємні та однорідні граніти. Містить більше інформації про тектонічні та метаморфічні події, деформації та палеогеологічні умови, ніж гранітні та гнейсові, оскільки переважну більшість зелених каменів трактують як змінені базальти та інші вулканічні чи осадові гірські породи. Розуміння природи та походження зеленокам’яних поясів є найбільш плідним способом вивчення археологічної геологічної історії Землі.

Зеленокам’яні пояси у геологічній історії

Утворення зеленокам’яних поясів спостерігається протягом усієї геологічної історії — від фанерозойських поясів п-ва Каліфорнія (Північна Америка; трапляються блакитні, білі, зеленокам’яні сланці) до палеозойських зеленокам’яних поясів (складчастий пояс Лахлана у Східній Австралії) та великої кількості прикладів із протерозойського й архейського періодів.

Архейські зеленокам’яні пояси розташовано в кратоні Слейв на півночі Канади, кратоні Пілбара та кратоні Ілгарн у Західній Австралії, а також кратоні Голер у Південній Австралії. Відомі у Південній, Східній та Західній Африці, внутрішній частині о-ва Мадагаскар, Бразилії, на півночі Скандинавії та Кольського півострова (Балтійський щит), Канаді (Абітібі у провінціях Онтаріо і Квебеку, один із найбільших архейських зеленокам’яних поясів на Землі).

Протерозойські зеленокам’яні пояси поширені як вузькі смуги між кратонами Ілгарн та Пілбара у Західній Австралії, що прилягають до кратону Голер, та в межах обширного західноавстралійського поясу протерозойських порід. Трапляються у Західній Африці та метаморфічних комплексах, що оточують архейське ядро о-ва Мадагаскар, США (гори Блакитного хребта), Канаді та на півночі Скандинавії.

Фанерозойські зеленокам’яні пояси поширені у Францисканському комплексі на Південному Заході США, у складчастому поясі Лахлана та терейні Гімпі на Сході Австралії, в офіолітових поясах Оману та навколо кратону Гвіана.

Зеленокам’яні пояси часто містять рудні родовища золота, срібла, міді, цинку та свинцю.

Найбільші зеленокам’яні пояси

Серед найбільших зеленокам’яних поясів:

• Абітібі, Нуввуагіттук (провінції Квебек та Онтаріо, Канада);
• Барбертон, Пітерсберг (Південна Африка);
• Берд-Рівер (провінція Манітоба, Канада);
• Флін-Флон (провінції Манітоба та Саскачеван, Канада);
• Темагамі (провінція Онтаріо, Канада);
• Ісуа (Південно-Західна Гренландія);
• Тай-Шань (Китай);
• Белінгве (Зімбабве).

В Україні

Зеленокам’яні пояси (менш потужні за канадські і африканські) виявлено у межах Українського кристалічного щита (УКЩ), переважно у його середній і північній частинах, де збереглися архейські вулканогенно-осадові комплекси.

Інгульський мегаблок (Центральна частина УКЩ): Кіровоградський зеленокам’яний пояс — один із найбільш відомих в Україні. Склад: метабазальти, метаандезити, метаріолітові туфи, кварцити, метаосадові товщі. Вік — близько 3,0–2,8 млрд років (архей). Подібний до класичних зеленокам’яних поясів типу Барбертонського (ПАР).

Середньопридніпровський мегаблок: Білоцерківсько-Тетерівський пояс — фрагменти зеленокам’яних порід, асоційованих із граніто-гнейсовими комплексами. Вік — 3,2–2,9 млрд років. Представлений метавапнітами, метабазальтами, залізистими кварцитами.

Приазовський мегаблок: Новопавлівський і Михайлівський пояси — зеленокам’яні комплекси архейського віку (2,9–2,7 млрд років). Породи: метабазальти, амфіболіти, кварцити, метатоналіти.

Література

1. Lowe DR (December 1994). Accretionary history of the Archean Barberton Greenstone Belt (3.55–3.22 Ga), southern Africa. Geology. 1994. Vol. 22 (12). P. 1099–102.
2. Maarten J. de, Lewis D Ashwal. Greenstone Belts, Clarendon Press, 1997. Excerpts and maps.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
4. Dovbnich M. M. Geological model of greenstone belts of the Ukrainian Shield on the gravimetry data. In Near Surface 2005 – 11th European Meeting of Environmental and Engineering Geophysics, 2005. Vol. 1–4. URL : https://doi.org/10.3997/2214-4609-pdb.1.P081 # Bibikova E. V., Claesson S., Fedotova A. A., Artemenko G. V. Terrigenous zircon of Archean greenstone belts as a source of information on the early Earth’s crust: Azov and Dnieper domains, Ukrainian Shield. Geochemistry International, 2010. Vol. 48 (9). P. 867–889. URL : https://doi.org/10.1134/S0016702910090016
5. Zhao M., Bibikova E., Claesson S., Bogdanova S. Early Archean crust of the Middle Dnepr and Azov domains, Ukrainian Shield: Evidence from detrital zircon ages in Mesoarchean greenstone belts. American Journal of Science, 2011. Vol. 311 (9). P. 830–858. URL : https://doi.org/10.2475/09.2011.03
6. Claesson S., Shumlyanskyy L., Bibikova E., Bogdanova S. The oldest crust in the Ukrainian Shield: Eoarchean U–Pb zircon ages from Fedorivka greenstone belt metasediments // Precambrian evolution of the North Atlantic Craton // Geological Society. London, Special Publications, 2015. Vol. 389. P. 93–112. URL : https://doi.org/10.1144/SP389.9
7. Shumlyanskyy L., Ernst R. E., Williams I. S. U–Pb age and Hf isotope systematics of zircons from rocks of the Ukrainian Shield : Evidence for early crustal growth in the East European Craton. Precambrian Research, 2017. Vol. 298. P. 101–122. URL : https://doi.org/10.1016/j.precamres.2017.06.003
8. Sukach V. V. Пошуки родовищ рідкісних металів у вузьких зеленокам’яних трогових структурах Західно-Приазовського мегаблоку Українського щита // Mineral Resources of Ukraine. 2021. Vol. 3. P. 23–32. URL : https://mru-journal.com.ua/index.php/mru/article/download/321/307
9. Artemenko H. V., Claesson S., Shumlyanskyy L. The relationships between greenstone belts and granitoid complexes of the Ukrainian Shield: U–Pb and Hf isotope constraints // Geosciences. 2024. Vol. 14 (10). P. 254. URL : https://doi.org/10.3390/geosciences14100254

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Зеленокам'яні пояси // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Зеленокам'яні пояси (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2026