Граувака

Граува́ка (нім. Grauewacke, від Grau — сірий і Wacke — глиниста порода, глина) — темноколірна гірська порода, що утворилася внаслідок руйнування осадових, магматичних і метаморфічних гірських порід.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Склад. Класифікація
4 Походження
5 Використання
6 Література
7 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін зазвичай використовують для позначення порід, вік яких датують палеозоєм (або ще давніших). Використання терміну задокументовано у 1780-х; походить зі сленгу шахтарів гірського масиву Гарц (Німеччина).

Характеристика

Колір — від темно-сірого, темно-зеленого до чорного. Грауваки утворюють підгрупу пісковиків. Їхня піщана фракція складається переважно з кварцу та польового шпату (в основному, плагіоклазу). Додаткові фрагменти походять із кремнієвих та глинистих сланців. Фракція середньо- та дрібнозерниста, рідше — грубозерниста, загалом несортована. Мінеральні зерна та фрагменти породи вбудовані в дрібнозернисту аргілітову (див. Аргіліт) матрицю, яка зазвичай складається із хлоритів і слюд.

Склад. Класифікація

Мінеральний склад за даними петролога Г. Гукенгольца (1930–1998; Німеччина), %: кварц — 28–53; польові шпати — 25–47, слюди — 4–21; хлорити — 4–25, карбонати — 0–6, інші мінерали — 1–3.

Грауваки поділяють на кварцові (переважає кварц), польовошпатові (з кварцом, польовим шпатом та невеликою кількістю уламків гірських порід) та кам'яні (висока частка уламків гірських порід).

Походження

Грауваки — уламкові відклади осадових басейнів, розташованих перед складчастими гірськими хребтами, що розвиваються (так звані передові прогини). Материнська порода транспортується до моря річками і спочатку відкладається на континентальному шельфі. Перевищення стабільного кута схилу шельфу може викликати сповзання неконсолідованих відкладів в турбідитах. У вертикальному розрізі такі відклади часто мають ступінчасту шаруватість. Турбідитові серії, багаті на грауваку, також відомі як фліш.

Використання

Поширений будівельний матеріал. Застосовують для будівництва автомобільних та залізничних шляхів, як кладочний камінь, зокрема в гідротехнічних спорудах (дамбах, греблях тощо).

Література

A Contribution to the Classification of Sandstones // Geologiska Föreningen i Stockholm Förhandlingar. 1963. Bd. 85. № 1. P. 156–172.
Huckenholz H. G. Der gegenwärtige Stand in der Sandsteinklassifikation // Fortschritte der Mineralogie. 1963. Bd. 40. P. 151–192.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
Murawski H., Meyer W. Geologisches Wörterbuch. 12 aufl. Heidelberg : Spektrum Akademischer Verlag, 2010. 220 p.
Davidson N. The Greywacke: How a Priest, a Soldier and a Schoolteacher Uncovered 300 Million Years of History. London : Profile Books, 2022. 280 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Граувака // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Граувака (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2025