Алевроліт


Алевролі́́т (від грец. ἄλευρον — борошно та λίϑος — камінь) ― зцементована осадова порода, складена більш ніж на 50 % частками алевритової розмірності (0,01–0,05 мм).

Термін запропоновано у 1935 В. Батуріним (1902–1945, СРСР).

Розрізняють:

  • алевроліт олігоміктовий, складений переважно з уламкових зерен двох мінералів (кварц-польовошпатовий, кварц-глауконітовий алевроліт тощо);
  • поліміктовий ― складений уламковими зернами різних порід гірських та мінералів;
  • опоковидний ― має базальний гомогенний цемент, зовні подібний до опок, вирізняється легкістю, невеликою твердістю, черепашковим зломом.

Цемент алевролітів за часом утворення буває первинний (сформований у процесі осадкоутворення) та вторинний.

За кількісним співвідношенням породоутворювальних зерен та цементу розрізняють:

  • алевроліт базальний (цемент, у якого зерна занурені й не стикаються між собою);
  • поровий (цемент заповнює вільний простір між зернами);
  • контактовий (цемент зв’язує речовину тільки в місцях найбільшого зближення зерен).

За мінеральним складом алевроліт буває глинистим, карбонатним, сульфатним тощо.

Література

  1. Хоменко Д. та ін. Геологія з основами мінералогії. Київ : Вища освіта, 2003. 287 с.
  2. Энхтувшин А., Сунжидмаа Д., Дарьсурэн Ц., Чулуунбаатар С. Исследование процесса получения легкого наполнителя из природного алевролита // Известия вузов. Прикладная химия и биотехнология. 2015. № 1 (12). С. 17–21.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю:
Мельник О. В. Алевроліт // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Алевроліт (дата звернення: 19.06.2019).