Алевролі́́т (від грец. ἄλευρον — борошно та λίϑος — камінь) ― зцементована осадова порода, складена більш ніж на 50 % частками алевритової розмірності (0,01–0,05 мм).
Термін запропоновано у 1935 В. Батуріним (1902–1945, СРСР).
Розрізняють:
- алевроліт олігоміктовий, складений переважно з уламкових зерен двох мінералів (кварц-польовошпатовий, кварц-глауконітовий алевроліт тощо);
- поліміктовий ― складений уламковими зернами різних порід гірських та мінералів;
- опоковидний ― має базальний гомогенний цемент, зовні подібний до опок, вирізняється легкістю, невеликою твердістю, черепашковим зломом.
Цемент алевролітів за часом утворення буває первинний (сформований у процесі осадкоутворення) та вторинний.
За кількісним співвідношенням породоутворювальних зерен та цементу розрізняють:
- алевроліт базальний (цемент, у якого зерна занурені й не стикаються між собою);
- поровий (цемент заповнює вільний простір між зернами);
- контактовий (цемент зв’язує речовину тільки в місцях найбільшого зближення зерен).
За мінеральним складом алевроліт буває глинистим, карбонатним, сульфатним тощо.
Література
- Хоменко Д. та ін. Геологія з основами мінералогії. Київ : Вища освіта, 2003. 287 с.
- Энхтувшин А., Сунжидмаа Д., Дарьсурэн Ц., Чулуунбаатар С. Исследование процесса получения легкого наполнителя из природного алевролита // Известия вузов. Прикладная химия и биотехнология. 2015. № 1 (12). С. 17–21.