Гарт, Герберт Лайонел Адольфус

Герберт Гарт

Гарт, Герберт Лайонел Адольфус (Hart, Herbert Lionel Adolphus)
Народження	18.07.1907
Місце народження	Гаррогейт
Смерть	19.12.1992
Місце смерті	Оксфорд
Alma mater	Новий коледж Оксфордського університету
Місце діяльності	Велика Британія
Напрями діяльності	правознавство, філософія права, юриспруденція

Гарт, Ге́рберт Ла́йонел Адо́льфус (англ. Hart, Herbert Lionel Adolphus; 18.07.1907, м. Гаррогейт, Велика Британія — 19.12.1992, м. Оксфорд, Велика Британія) — правознавець, філософ права, професор Оксфордського університету (1952–1969).

Життєпис

Середню освіту здобув у Челтенгемському коледжі (1918–1921), Бредфордській гімназії (1921–1926).

1932 закінчив Новий коледж Оксфордського університету. До 1940 займався адвокатською практикою.

Під час Другої світової війни працював у МІ5 — підрозділі британської розвідки військової, яка викривала німецьких шпигунів (див. Шпигунство).

Після війни викладав філософію в Новому коледжі в Оксфорді. 1952–1969 — завідувач кафедри юриспруденції в Оксфордському університеті. Одночасно науковий співробітник Оксфордського університетського коледжу (1952–1973).

1973–1979 — директор Брайсеноуського коледжу Оксфордського університету.

Діяльність

Основні ідеї

Філософія права Гарта ґрунтувалася на використанні методів та ідей аналітичної філософії (зокрема філософії мови) для осмислення проблем правової теорії в поєднанні з британською традицією юриспруденції. Погляди Гарта перегукувалися з теорією права Г. Кельзена. Гарт наполягав на необхідності осмислення позитивного права в широкому філософському й соціологічному контексті, не зводячи його лише до царини правничої професії.

Критика класичного позитивізму

1961 вийшла друком книга «Поняття права» (англ. The Concept of Law; друге посмертне видання з постскриптумом — 1992; український переклад — 1998), яка вплинула на теорію правового позитивізму. Філософсько-правова концепція Гарта ґрунтувалася на кількох ідеях. Дослідник відкинув панівну в англомовній юриспруденції теорію права Дж. Остіна, згідно з якою право є сукупністю команд суверена, підкріплених погрозою покарання.

Первинні та вторинні правила

Гарт запропонував розрізнення між первинними та вторинними правовими правилами:

- первинні правила регулюють поведінку суб’єктів;

- вторинні характеризують створення, тлумачення, застосування первинних правил.

Гарт виділяв такі типи вторинних правил:

1) правило зміни (англ. rule of change), що регулює створення, зміни та скасування первинних правил;

2) правило судівництва (англ. rule of adjudication), завдяки якому суспільство визначає, коли правила порушені, і які за це мають наставати наслідки;

3) правило визнання (англ. rule of recognition), що визначає, які первинні правила є правовими, і дає змогу членам суспільства їх ідентифікувати.

Правило визнання та «відкрита текстура» права

Центральним доробком Гарта та важливим філософсько-правовим поняттям вважають ідею правила визнання. Гарт сформулював відмінність між внутрішнім і зовнішнім поглядом на право та його правила. Внутрішній погляд членів суспільства — це сприйняття правил як нормативних стандартів поведінки, порушення яких призводить до критики чи покарання. Зовнішній погляд передбачає соціологічний опис правил поведінки без приписування їм нормативної сили з позиції того, хто дотримується такої точки зору.

Під впливом філософії Л. Й. Й. Вітгенштейна Гарт наполягав на «відкритій текстурі» права, відповідно до якої праву властива міра невизначеності, а отже, його механістичне або силогістичне тлумачення неможливе. Кожне правове поняття має смислове ядро з типовими випадками застосування та периферію («напівтінь невизначеності») з розходженням думок щодо того, чи підпадає певний випадок під це поняття чи правило.

Інклюзивний правовий позитивізм

Філософсько-правова концепція Гарта спричинила дискусію з Р. М. Дворкіним. Останній відкинув загальну теорію існування та змісту права, заперечив можливість ідентифікації права без опору на моральні ідеї, розкритикував загальний інституційний фокус філософії права Гарта та правового позитивізму загалом. Гарт відповів на критику в постскриптумі до другого видання «Поняття права», де сформулював концепцію «інклюзивного правового позитивізму». Автор переосмислив одну з фундаментальних тез правового позитивізму щодо відмежування права й моралі. Суть концепції: правова система може передбачати моральні якості та ідеали як критерії, що можуть входити до правила визнання.

Право та мораль

Гарт пропагував декриміналізацію гомосексуалізму (див. Гомосексуальність), виступав проти використання права як інструменту насаджування моральних ідеалів. Його ідеї набули вираження в контексті публічної дискусії із суддею, філософом права П. Девліном (1905–1992; Велика Британія).

Вплив

Серед учнів Гарта та мислителів, на яких він справив вплив, були Р. М. Дворкін, Дж. М. Фінніс, Дж. Ґарднер (1965–2019), Д. Н. Маккормік (1941–2009; обидва — Велика Британія), Дж. Раз та ін.

Цитати

«Щоправда, ідея правила аж ніяк не проста: ми вже зрозуміли в розділі III необхідність (якщо віддати належне складності правової системи) відокремити два різних, хоча й споріднених типи. За правилами одного типу, який цілком можна вважати за основний, або первинний, від людей вимагається виконання або утримування від виконання певних дій незалежно від їхнього бажання. Правила іншого типу в якомусь сенсі є паразитними, або вторинними, стосовно першого типу, бо вони передбачають, що люди, роблячи або говорячи певні речі, можуть вводити нові правила первинного типу, анулювати або змінювати старі, різними способами визначати сферу їхньої дії або контролювати їхні юридичні наслідки. Правила першого типу накладають обов’язки; правила другого типу надають права, публічні або приватні. Правила першого типу стосуються дій, пов’язаних з фізичним пересуванням або змінами; правила другого типу передбачають юридичні наслідки, які ведуть не лише до фізичного пересування або зміни, а й до створення або зміни обов’язків чи зобов’язань».

Цит. за: Х. Л. А. Харт. Концепція права / пер. з англ. Н. Комарова. Київ : Сфера, 1998. С. 84–85.

«Отже, є дві мінімальні умови, необхідні й достатні для існування правової системи. З одного боку, правилам поведінки, чинним згідно з абсолютними критеріями чинності даної системи, всі мусять підкорятися, а з іншого — її правила визнання, що визначають критерії юридичної чинності, та правила внесення змін і прийняття судових рішень посадові особи системи мусять реально схвалювати як загальні публічні стандарти службової поведінки».

Цит. за: Х. Л. А. Харт. Концепція права / пер. з англ. Н. Комарова. Київ : Сфера, 1998. С. 117–118.

Праці

The Concept of Law. Oxford : Oxford University Press, 1961. 263 p.
Essays on Bentham: Studies in Jurisprudence and Political Theory. Oxford : Clarendon Press ; Oxford University Press, 1982. 280 p.
Essays in Jurisprudence and Philosophy. Oxford : Clarendon Press, 1983. 404 p.

Література

Lacey N. A Life of H. L. A. Hart: The Nightmare and the Noble Dream. Oxford : Oxford University Press, 2006. 422 p.
The Legacy of H. L. A. Hart: Legal, Political and Moral Philosophy / Ed. by M. Kramer, C. Grant, B. Colburn et al. Oxford : Oxford University Press, 2008. 376 p.
Shapiro S. The «Hart–Dworkin» Debate: A Short Guide for the Perplexed // Ronald Dworkin. Cambridge : Cambridge University Press, 2012. P. 22–55.
Kramer M. H. L. A. Hart: The Nature of Law. London : Polity Press, 2018. 238 p.
Hart, Herbert Lionel Adolphus // Handbook of the History of the Philosophy of Law and Social Philosophy : in 3 vol. Cham : Springer Nature, 2023. Vol. 3. P. 123–133.

Автор ВУЕ

К. В. Горобець

Покликання на цю статтю: Горобець К. В. Гарт, Герберт Лайонел Адольфус // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гарт, Герберт Лайонел Адольфус (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.06.2025