Ганга

Га́нга, Ґанґа [ санскр. गंगा (Gaṅgā)] — в індуїзмі — священна ріка (у європейських мовах зазвичай Ганг), а також її персоніфікація в образі богині.

Зміст

1 Священна ріка у міфології
2 Божество-персоніфікація
3 Література
4 Автор ВУЕ

Священна ріка у міфології

Культ річок, за припущенням, існував ще в доарійській Індії; ймовірно з тих часів походить і практика ритуальних омовінь у священних водах. Веди, зокрема Рігведа, називають річки божественними та безсмертними. В індуїзмі найбільшою святістю наділені Ганга (у цій ролі вона заступила ведичну Сарасваті) та Ямуна (Джамна). У міфології усі згадані ріки персоніфіковані в однойменних богинь.

Згадки про річку та богиню Гангу містять Веди, пурани, епоси Рамаяна та Магабгарата, як про шановане божество — «Артхашастра».

На берегах Ганги розташовані важливі релігійні центри індуїзму (а також буддизму, джайнізму), об’єкти масового паломництва, численні ашрами, місця для омовіння — тиртги. З-поміж таких центрів: міста Гарідвар і Рішікеш (місце виходу річки з гірських ущелин на Індо-Гангську рівнину), Варанасі, Праяґрадж (до 2018 — Аллахабад, місце злиття Ганги з р. Ямуною), Раджшахі (у річковій дельті), Саґар (поблизу гирла).

Води Ганги вважають життєдайними, цілющими, такими, що змивають гріхи. Вірують, що додавання води з Ганги до інших водойм надає тим священних якостей, а обливання осквернених місць — виконує очисну функцію. Важливими релігійними практиками індуїстів є паломництво до священної ріки, ритуальні омовіння в її водах та обряди узливання води (тарпана) для вшанування богів, ріші та предків. Для індуїстів виняткову цінність має кремація поблизу річки та поховання попелу в її водах: вважають, що це дарує душі блаженство та наближує її до заповітної мети спасіння (мокші) від подальших перероджень у сансарі.

З Гангою пов’язані численні легенди, міфологічні сюжети. За одним із міфів, ріка зійшла на землю просто з небес. Щоби її вага та сила течії не зруйнували світ, Шіва прийняв її на свою голову та утримував на ній, звідки вона стекла долу (звідси — особливість іконографії Шіви: висока зачіска, прикрашена півмісяцем та спадним струменем води).

Ганга є одночасно символом материнства («мати Ганга»), життєдайності, зв’язку між усіма світами космології індуїзму.

Божество-персоніфікація

Персоніфікація ріки — богиня Ганга представлена в іконографії як чуттєва, зваблива жінка. Її атрибути: посудина з водою, квітка лотоса. Часто зображують верхи на міфічній тварині з пащею крокодила та хвостом риби (макара). Часом — як таку, що сидить на голові (у волоссі) Шіви. Горельєфи із зображенням Ганги збереглися від доби правління Гуптів (4‒6 ст. н. е.) у скельних, печерних храмах (зокрема у Магабаліпурамі, шт. Таміл-Наду; печерному храмі Еллори, шт. Махараштра).

Храм Ґанґотрі, присвячений богині, розташований у місцевості, яку вважають умовним витоком річки (селище Ґанґотрі, шт. Уттаракханд), і входить до важливого паломницького маршруту.

Література

Macdonell A. A. Vedic Mythology. Delhi : Motilal Banarsidass, 1995. 189 p.
The Hindu World / Ed. by S. Mittal, G. Thursby. London : Routledge, 2004. 672 p.
Mackenzie D. A. Indian Myth and Legend // Project Gutenberg. 2014. URL: https://www.gutenberg.org/files/47228/47228-h/47228-h.htm