Артхашастра

Артхаша́стра (санскр. अर्थशास्त्र, буквально — наука про користь, про практичне життя) — давньоіндіййський трактат про політику і державу.

Історична довідка

Час написання та автор точно невідомі. З 2 тис. до н. е. «Артхашастра» поширювалася разом з іншими творами про технологію владарювання, формуючи уявлення про управління державою, військове мистецтво, зовнішню політику, форми і методи здійснення державної влади, правила поведінки правителів і чиновників, організацію державного апарату, технологію судочинства, порядок набуття й утримання маєтностей, про раджію (політичні об’єднання, політичну організацію), мандалу (система держав), про відносини між раджіями, раджіями і мандалою, про прогрес, рівновагу і занепад раджій тощо.

До нашого часу дійшла лише «Артхашастра», складена у 4 ст. до н. е., авторство якої приписують головному радникові засновника імперії Маур’їв Чандрагупти — міністрові Чанак’ї Каутільї. Текст «Артхашастри» уперше знайдено та опубліковано 1909. Праця є узагальненням попередніх учень про мистецтво державного управління і політики.

«Артхашастра» висвітлює три групи проблем:

• книги 1, 6, 8 формулюють вимоги, цілі і завдання діяльності освіченого монарха;
• книги 2–5 визначають функції державного управління, правової політики і законодавства;
• книги 7, 9–15 присвячені питанням війни і миру, дипломатії і міжнародних відносин.

Характеристика

Основні ідеї пам’ятки: політика, вільна від моральних застережень і моральних отримань; авторитет Вед високий, але політики не завжди повинні керуватися релігійно-догматичними настановами; політичні знання ґрунтуються на узагальненні і систематизації історичного та емпіричного досвіду; особистість керується 4 головними чинниками — дхармою (праведність), артхою (дії, спрямовані на набуття багатства і влади), камою (бажання) та мокшою (звільнення); загальне благо аж ніяк не пов’язане з інтересами особи і досягається сумлінним виконанням кожним своїх обов’язків; люди від природи недосконалі, тому слід широко застосовувати данду (примус, покарання); цар — земний бог, не зв’язаний дхармою, батько для підданих; держава виникає з того, що народ обирає першого царя і призначає йому відповідне утримання за охорону миру і спокою, щоб вийти з первісного стану хаосу.

Утверджуючи зачатки договірної теорії походження держави, концепції природної нерівності людей, «Артхашастра» увійшла в історію як кодекс набуття та втримання влади, звід форм, методів і засобів політичної діяльності та державного управління. У тексті пам’ятки поняття «особистість» у науковому розумінні, тобто такого, що характеризувало б індивіда як члена певного суспільства або спільноти чи соціальне, моральне, психологічне обличчя людини, не існувало.

Тут термін «особистість» уживається в буденному, загальному розумінні як «цільна людина», «індивід», «персона». Знаменами індивідуальної параполітології були індивідуалізм, корпоративізм, кастовий устрій, теїзм, асоціальність, аполітичність. Люди поділялися на варни (касти) чи ступені життя, а можлива активність особистості блокувалася закликами до покірності, смирення, терпеливого очікування смерті й переміщення в іншу касту. Жодної різниці між особистими і громадськими правами та обов’язками, між моральними принципами і позитивним правом не вбачалось. Межі свободи та безпеки людини визначалися звичаями. Про права особистості навіть не згадувалося, оскільки політична система базувалася не на правах, а на місці людини в суспільстві, яке визначалося її походженням, тобто варною. Та й взагалі законотворчість розпочалась у Давній Індії, як і в інших регіонах Стародавнього світу, не з прав, а з обов’язків. Давньоіндійська думка (буддизм) ставила питання про рівність людей і автономію особистості, але в цілому поняття рівності людини перед законом, а тим паче невід’ємних її прав, тут не виникало.

Джерела

• King, Governance, and Law in Ancient India: Kauṭilya’s Arthaśāstra / A New Annotated Translation by P. Olivelle. New York : Oxford University Press, 2013. 784 p.

Література

1. Вигасин А. А., Самозванцев А. М. «Артхашастра». Проблемы социальной структуры и права. Москва : Наука, 1984. 253 с.
2. Гребеннік Г. П. Стародавній макіавеллізм: трактат «Артхашастра» // Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2003. Вип. 21. С. 630–634.
3. Гавриленко О. А. Розвідувально-підривна доктрина давньоіндійської держави Маур’їв у політико-правовому трактаті Каутільї «Артхашастра» // Право і суспільство. 2014. № 6.1 (2). С. 7–12.
4. McClish M. The History of the Arthaśāstra: Sovereignty and Sacred Law in Ancient India. Cambridge : Cambridge University Press, 2019. 285 p.

Автор ВУЕ

О. М. Мироненко

Покликання на цю статтю: Мироненко О. М. Артхашастра // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артхашастра (дата звернення: 10.10.2026).