Габро

Га́бро (італ. gabbro, від назви місцевості в Італії, регіон Тоскана) — магматична інтрузивна рівномірнозерниста порода.

Глибинний аналог базальту.

Зміст

1 Мінеральний склад і властивості
2 Поширення
3 Використання
4 Література
5 Автор ВУЕ

Мінеральний склад і властивості

Основні мінерали: плагіоклаз, моноклінний піроксен, олівін, рогова обманка. Другорядні мінерали: титаномагнетит, біотит, нефелін та інші фельдшпатиди, іноді кварц і ортоклаз.

Характерні акцесорні мінерали: апатит, піротин, плеонаст, хроміт і пікотит.

Хімічний склад (%): SiO₂ — 48,24; Al₂O₃ — 17,88; Fe₂O₃ — 3,16; FeO — 5,95; MgO — 7,57; CaO — 10,99; Na₂O — 1,55; K₂O — 0,89; TiO₂ — 0,97.

Густина 2,8–3,2 г/см³. Текстура масивна, однорідна.

Колір чорний, темно-зелений, рідше плямистий.

Поширення

Габро формує лаколіти, лополіти, інтрузивні поклади, дайки і штоки.

Масиви габро наявні в континентальних та океанічних областях і мають різний вік від архею

Майже всі габро трапляються в плутонічних тілах, хоч їх можна знайти як грубозернисту фацію деяких лав. Може утворюватися як масивна однорідна інтрузія шляхом кристалізації піроксену та плагіоклазу або як частина шаруватої інтрузії у вигляді кумуляту в результаті осадження піроксену та плагіоклазу.

Важлива частина океанічної кори. Знаходять в офіолітових комплексах у вигляді шаруватого габро, можливо, утворених з відносно невеликих магматичних камер, що лежать під серединно-океанічними хребтами.

Шаруваті габро також характерні для лополітів (великі блюдцеподібні інтрузії переважно докембрійського віку).

В Україні виявлено в межах Українського кристалічного щита, зокрема Коростенського плутону; на Кіровоградському блоці — у Корсунь-Новомиргородському плутоні й на Приазовському блоці — в долинах річок Кальміусу та Кальчику. Родовища габро є в Житомирській області (Головинське, Турчинське, Рудня Шляхова та ін.).

Використання

Відоме в будівельній галузі під торговою назвою «чорний граніт». Важко піддається обробці, що обмежує його застосування.

Використовують як облицювальний і штучний камінь, щебінь.

Часто містить сульфіди хрому, нікелю, кобальту, золота, срібла, платини та міді у кількостях, за яких технічно можливе їхнє вилучення та використання.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
Glossary of Geology / Ed. by K. K. Neuendorf, J. P. MehlJr, J. A. Jackson. New York : Springer, 2005. 779 p.
Maresch W., Schertl H., Medenbach O. Gesteine — Systematik, Bestimmung, Entstehung. 3 aufl. Stuttgart : Schweizerbart, 2016. 368 p.