Лаколіт

Лаколіт. Гора Аю-даг
(Кримський півострів)

Лаколі́́́т (від грец. λάκκος — яма та λίθος — камінь) — форма залягання магматичних гірських порід — лінзо- або куполоподібний інтрузив, що залягає на невеликій глибині.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
3 Приклади лаколітів
4 Література
5 Автор ВУЕ

Історична довідка

Термін уперше застосував геолог Г. К. Гілберт (1843–1918; США) у 1875 у процесі дослідження діориту з гірського хребта Генрі у штаті Юта (США).

Характеристика

Лаколіт — це геологічно визначене плутонічне тіло (див. Плутонізм). Складається з магми, яка затверділа на невеликих глибинах у земній корі, і має принаймні один глибокий живильний канал (часто тріщиноподібний — дайку).

Лаколіти утворюються в результаті інтрузії, коли магма, що проникла в товщу гірських порід, не прориває шари, які залягають вище, а утворює куполоподібне підняття. Характерною ознакою лаколіту є плоска або слабко увігнута нижня поверхня та опукла верхня. Іноді процеси денудації призводять до оголення лаколітів.

Вважають, що лаконіти живляться магмою через канал знизу. Коли порода-вміщувач є вулканічною, лаколіт називають криптодомом. Порода лаколіту має кислий або проміжний склад. Лаколіти утворюються лише на відносно невеликій глибині в земній корі, зазвичай із магми середнього складу (хоча відомі лаколіти всіх складів — від базальту, бідного кремнеземом, до ріоліту, багатого на кремнезем).

Приклади лаколітів

Окрім гір Генрі в штаті Юта, лаколіт поширений на сусідньому плато в горах Ла-Саль та Абахо (штат Колорадо). Невеликий лаколіт сієнітового (див. Сієніт) походження Барбер-Гілл у штаті Вермонт має кілька дайок вулканічних трахітів, пов'язаних із ним. Один з найбільших лаколітів у США — г. Пайн-Веллі поблизу м. Сент-Джордж, штат Юта.

Заповнена та затверділа магматична камера Торрес-дель-Пайне (Патагонія) є одним із найкраще оголених лаколітів, що поступово утворювався горизонтальними гранітними та мафічними (див. Мафіти) магматичними інтрузіями протягом 162±11 тисяч років.

На о. Ельба виявлено систему лаколітів у формі ялинки, в якій одна магматична система створила кілька лаколітів на різних рівнях земної кори.

В Україні типовим лаколітом є г. Аю-Даг на Кримському півострові.

Література

K. Gilbert. Geology of the Henry Mountains. Washington, D.C. : Government Printing Office, 1877. 160 p.
Геологія України / Інститут геологічних наук АН УРСР. Київ : Вид-во АН УРСР, 1959. С. 648–649.
Die Entwicklungsgeschichte der Erde. 6. Auflage. Hanau : Werner Dausien Verlag, 1985. 703 S.
Richter D. Allgemeine Geologie. 3. Auflage. Berlin ; New York : de Gruyter, 1989. 623 S.
Matthes S. Mineralogie. 3. Auflage. Berlin ; Heidelberg ; New York : Springer, 1990. 444 S.
Reinsch D. Natursteinkunde : eine Einführung für Bauingenieure, Architekten, Denkmalpfleger und Steinmetze. Stuttgart : Enke, 1991. 315 S.
Шалімов М. О. Геологія з основами геоморфології. Одеса : Наука і техніка, 2006. 29 с.
Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.