Віктимологія
Віктимоло́гія (лат. victima — жертва) — загальне вчення про жертву, предметом якого є жертва будь-якого походження, як кримінального, так і не пов’язаного зі злочинами (жертви нещасних випадків, природних і техногенних катастроф, епідемій, війн та інших збройних конфліктів, політичних протистоянь, а також різних видів насильства й адиктивної поведінки); галузь кримінології, яка вивчає жертв злочинів.
Зміст
Історична довідка
Джерела віктимологічних ідей можна знайти в міфах, фольклорі, релігійних сюжетах (історія про Каїна і Авеля) і художніх творах (Ф. Достоєвський «Злочин і покарання», «Брати Карамазови»), а також найдавніших пам’ятках рабовласницького права (Закони 12 таблиць, закони Ману тощо).
Характеристика
Жертва — це людина, яка в результаті суб’єктивного бажання злочинця або об’єктивно створених обставин зазнала фізичної, моральної або майнової шкоди від протиправних дії, незалежно від того, чи визнав її закон в установленому порядку як потерпілу.
Головною ідеєю віктимології було і залишається те, що поведінка людини за своєю природою може бути не лише злочинною, а й необачною, ризикованою, провокаційною, внаслідок чого зростає ймовірність до злочинних посягань. Сучасна віктимологія комплексно аналізує феномен жертви, виходячи з теоретичних уявлень і моделей зі сфери інших соціальних дисциплін (кримінального права, кримінології, політології, теорії державного управління, конфліктології, соціології). На сьогодні віктимологія помітно розвинена в багатьох країнах світу, вона накопичила значний науковий і практичний емпіричний матеріал, сформувалася як самостійна комплексна соціальна наукова дисципліна поза рамками кримінології (хоча остання містить однойменну галузь).
Напрями віктимології
Віктимологія — галузь знань про жертви різного рівня, яка реалізується в декількох напрямах:
1) загальна теорія віктимології, що описує феномен жертви соціально небезпечного прояву, його залежності від соціуму і взаємозв’язку з іншими соціальними інститутами і процесами;
2) окремі віктимологічні теорії (кримінальна, політична, корупційна віктимологія тощо);
3) прикладна віктимологія, що розробляє і впроваджує спеціальні техніки превентивної роботи з жертвами, механізми реституції і компенсації завданої шкоди жертвам.
Предмет віктимології
Предмет віктимології становлять:
1) концептуальні засади (вчення про жертву злочину, його виникнення і розвиток в Україні та за кордоном, співвідношення віктимології з іншими науками);
2) феноменологічний аналіз жертви злочину (її біологічних, психологічних і соціологічних рис, взаємини зі злочинцем, типології жертв злочинів, поведінки жертв злочинного посягання до, під час і після вчинення злочину, її роль у механізмі злочину, певних віктимогенних ситуацій, що передують вчиненню злочину);
3) індивідуальна або масова віктимність (потенційна можливість або здатність людини стати жертвою злочину);
4) віктимізація (процес перетворення на жертву злочину та кінцевий її сукупний результат);
5) віктимологічний вплив на злочинність (загальносоціальні і спеціальні заходи та механізми, спрямовані на мінімізацію шкідливих соціальних наслідків злочинів, розпрацювання і законодавче закріплення правових основ надання соціальної та іншої допомоги жертвам злочинів, а також правових механізмів, що регулюють віктимологічний захист жертв злочинів).
Структура
У системі віктимології можна виділити загальну та особливу частини. Загальна частина охоплює загальні проблеми віктимології в рамках наведеної схеми предмета. Особлива — проблеми віктимізації та віктимологічного впливу через призму окремих видів злочинності та категорій злочинів.
Значення
Характерним явищем останніх років стала розробка прикладних, популярних робіт, підготовлених на основі теоретичних праць вчених, практичного досвіду працівників правоохоронних органів, а також з урахуванням новітніх завдань прикладної віктимології. У них надано конкретні рекомендації, застосування яких дозволяє зменшити ризик стати жертвою кримінального посягання.
Література
- Литвинов О. М. Віктимізація: фактори, аналіз, заходи протидії. Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2009. 71 с.
- Давиденко В. Л. Віктимологія як галузь кримінальної науки // Європейські перспективи. 2014. № 8. С. 118–121.
- Голіна В. В., Головкін Б. М., Валуйська М. Ю. та ін. Віктимологія. Харків : Право, 2017. 306 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Литвинов Олексій М. Віктимологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віктимологія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.01.2025
