Кримінологія
Криміноло́гія (від лат. crimen, род. відм. лат. criminis — злочин, звинувачення, і грец. λόγος — слово, вчення, наука) — соціолого-правова наука про злочинність, її чинники (детермінанти), стан, структуру і динаміку, особу злочинця і жертв злочинів, а також засоби протидії злочинності та пов’язаним із нею асоціальним явищам.
Зміст
Історична довідка
Основи науки про злочинність були сформульовані 1764 у праці юриста Ч. Беккаріа «Про злочини і покарання». Назву наука отримала 1885 після публікації монографії «Кримінологія» вченого Р. Гарофало (італ. Raffaele Garofalo; 1851–1934; Італія).
Основні історичні напрями
Історично в кримінології розрізняють такі основні підходи (напрями):
1) містичний — причиною злочинності вважав прояви нечистої сили;
2) класичний — пояснював злочин свободою волі людини обирати цей шлях;
3) біологічний — пов’язував злочин із дією біологічних чинників (див. Антропологічна школа кримінального права);
4) соціологічний — вважав злочин наслідком соціологічних чинників;
5) культурологічний — визнавав причиною злочину такий вияв сваволі людини, що порушує природні закони соціального життя, відображені у кримінальному праві.
Характеристика
Кримінологія — комплексна наука, що базується на юридичній, соціологічній, психологічній інформації про об’єкт свого пізнання та існує як у теоретичній, так і практичній площинах.
Соціально-правова природа, полісистемність досліджень зумовлюють унікальну для юриспруденції комплексність кримінології, тісну взаємодію з багатьма науковими й галузевими напрямками.
Методологія
Основу методології кримінології складає система загальнонаукових, окремо-наукових і спеціальних методів дослідження, зокрема, діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, системний, юридичний, соціологічний, кібернетичний і математичний, а також методи прогнозування та моделювання кримінальних явищ і процесів.
Предмет регулювання
Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему, яка перебуває у прямій залежності від предмета науки і відображає його структуру. Основу предмета кримінології утворюють чотири основні вчення про:
- злочинність;
- детермінацію злочинів;
- особу злочинця і жертву злочину;
- засоби протидії злочинності.
За рівнем узагальнення науково-практичної інформації кримінологію поділяють на: загальну, що досліджує основні кримінологічні вчення, і особливу, яка досліджує окремі види злочинності, їхні детермінанти й заходи протидії.
Функції
Відповідно до завдань кримінологія як теоретична наука реалізує функції:
- описову (діагностичну) — виявляє і фіксує певні факти соціальної дійсності, пов’язані зі злочинністю, відображає їхні властивості й ознаки, дає їхній науковий опис;
- пояснювальну (етіологічну) — розкриває на основі емпіричних даних і теоретичних положень суть досліджуваних об’єктів, дає їм наукове пояснення;
- прогностичну (футурологічну) — вивчає закономірності розвитку кримінологічно значимих процесів та явищ, прогнозує їхній майбутній стан;
- практично-перетворювальну (прагматичну) — кримінологічні знання лише тоді мають цінність, коли вони слугують для суб’єктів протидії злочинності керівництвом до дій.
Разом із тим кримінологія як практична діяльність пов’язана зі здійсненням функцій: аналітичної, прогностичної, нормотворчої, експертної, політичної, міжнародно-правової та правозастосовної.
В Україні
На сучасному етапі розвитку українського суспільства завдання кримінології: забезпечення адекватного уявлення про сутність і розміри злочинності в Україні; визначення причин і умов злочинності й окремих злочинних проявів; більш глибоке розроблення та сучасне осмислення проблеми особи злочинця, детермінації та механізму злочинної поведінки; розв’язання проблеми співвідношення та взаємозв’язку злочинних проявів і «фонових» явищ; створення надійної основи для сучасного наукового розроблення проблеми протидії злочинам і злочинності; піднесення ролі, професійної можливості та предметності рекомендацій кримінологічної науки щодо визначення кримінальної політики в державі; висунення перед кримінологічною наукою проблеми самовдосконалення.
Література
- Джужа О. М., Василевич В. В., Чернєй В. В. та ін. Кримінологія. Київ : Національна академія внутрішніх справ, 2020. 612 с.
- Велика українська кримінологічна енциклопедія : у 2 т. / Гол. редкол. В. В. Сокуренко. Харків : Факт, 2021. Т. 1. 856 с.
- Литвинов О. М., Орлов Ю. В. Кримінологія «свого» часу: наукові розвідки. Харків : Право, 2021. 316 с.
- Бандурка І. О., Литвинов О. М., Орлов Ю. В. та ін. Кримінологія (Загальна частина). Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ, 2025. 616 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Литвинов Олексій М. Кримінологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кримінологія (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.07.2025
