Верхові церкви

Схеми одно-, три-, п'ятиверхих церков

Ве́рхові церкви́ — церковні споруди, увінчані одним або кількома верхами. Назва народна, у науковий обіг уведена М. Драганом 1937.

Характеристика

На відміну від інших типів церковних споруд: клітських (див. Кліть) або хатніх (див. Хата), зальних (див. Зал), базилік та хрестовокупольних храмів, верхові церкви складаються з відносно самостійних об’ємів (приміщень), з яких один, кілька або всі увінчані верхами.

Розрізняють верхові церкви 1-, 3-, 5-, 7-, 9-верхі, тобто з непарною кількістю верхів (при цьому суто декоративні вінчання не враховують). Найбільше поширені верхові церкви: тридільні 1- та 3-верхі; п’яти- та дев’ятидільні 1- та 5-верхі.

Верхові церкви відомі тільки на території України та в місцях компактного проживання українців за межами України.

Виникнення верхових церков пов’язано з будівництвом дерев’яних церковних споруд, що поширилося після запровадження християнства на Русі. За археологічними розкопками відомі дерев’яні верхові церкви 12–13 ст.; муровані з’явилися у 15 ст. (Троїцька церква Святогірського Успенського монастиря у Зимному, 1465–1475). Найбільша різноманітність типів верхових церков припала на 18 ст.

Поздовжній розріз дерев’яної верхової церкви
Поздовжній розріз мурованої верхової церкви
Дев'ятиверха церква – Троїцький собор у Новомосковську. Рисунок В. Січинського

Література

Вечерський В. Верхові церкви // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 58.
Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. С. 76.
Драган М. Д. Українські деревляні церкви. Генеза і розвій форм. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2016. 450 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Верхові церкви // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Верхові церкви (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.09.2020