Асфальт

Асфальт з Мертвого моря

Асфа́льт (від грец. ἄσφαλτος — гірська смола) — тверда або в’язка речовина темного кольору, природного походження або штучного виготовлення, яка утворюється з деяких нафт у результаті їхнього окиснення й випаровування легких фракцій. Є сумішшю окиснених вуглеводнів, розчиняється в скипидарі, хлороформі, сірководні, частково ― у бензені, спирті етиловому. Елементний склад асфальту (%): вуглець ― 67–88, водень ― 7–10, кисень ― 2–23. Густина 1000–1200 кг/м^3; температура плавлення ― від 20 °С до 100 °С. Асфальт поширений у нафтогазоносних басейнах корисних копалин, у районах неглибокого залягання або виходу на поверхню продуктивних товщ. Він насичує пори пісковиків, тріщини й каверни вапняків та доломітів, часом утворює товсту кору на поверхні великих «нафтових озер» (Мертве море; асфальтове озеро Піч-Лейк на острові Тринідад). Уміст асфальту в породах гірських становить від 2–3 % до 20 %. Природні родовища асфальту є у Венесуелі, Канаді, Франції, Йорданії, Ізраїлі. Природний асфальт використовують у живопису для виробництва фарб та в літографії.

Асфальт штучний — суміш бітуму з тонко подрібненими мінеральними наповнювачами, переважно вапняками. Відрізняється від природного асфальту тим, що містить до кількох відсотків парафіну, й підвищеним умістом нафтових масел. Штучний асфальт застосовують значно ширше порівняно з природним: у виготовленні асфальтобетонних сумішей і литого асфальтобетону для покриття доріг і тротуарів, промислових підлог, злітно-посадних смуг аеродромів, у гідротехнічному будівництві, електротехніці як електроізоляційний матеріал, у хімічній промисловості для виготовлення замазок, клею, асфальтових лаків, асфальтової мастики для антифільтраційного захисту бетонних і цегляних конструкцій тощо.

Додатково

Штучний асфальт запатентовано 1872 професором Е. Дж. де Смедтом (Бельгія ― США) з компанії «Амерікен Асфалт» («American Asphalt»). Того самого року перше дорожнє покриття зі штучного асфальту було покладено в м. Нью-Арку (штат Нью-Джерсі, США).

Література

  1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  2. Солодкий С. Й. Дорожні одяги. Львів : Львівська політехніка, 2015. 162 c.
  3. Подольский В. П. Строительство автомобильных дорог. Дорожные покрытия. 3-е изд. Москва : ИЦ «Академия», 2015. 304 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Асфальт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асфальт (дата звернення: 2.12.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.09.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ