Антраксоліти

Антраксолі́ти [від грец. ἄνϑραξ (ἄνϑραϰος) — вугілля] ― мінералоїди, групова назва антрацитоподібних бітумів найвищого ступеня метаморфізму. Уперше антраксоліти описано 1863 Т. Стеррі Гентом (1825–1892; Канада), згодом 1871 докладніше ― Е. Дж. Чепменом (1821–1904; Канада), який і запропонував цю назву.

Антроксоліти ― чорні, блискучі, крихкі аморфні утворення; неплавкі та нерозчинні в органічних розчинниках. Злам раковистий, блискучий. Густина 1,3–2,0 г/см3. Твердість змінна, у межах від 2–3 до 4–5 за Мооса шкалою твердості мінералів. Границю антраксолітів у ряду нафтидів установлено на основі елементного аналізу: Н <5 %, С > 89 %, абсолютно неплавкі й нерозчинні. Антраксоліти є похідними від нафти та близьких до неї за складом сумішей. Трапляються на всіх континентах в осадово-метаморфізованих, вулканогенно-осадових і вивержених породах різного віку від архею до четвертинного періоду, у тісній асоціації з кальцитом і кварцом. Найчастіша форма їхнього прояву жильна, гніздоподібна. Масштаб прояву ― від виділень у мікропорах до метрових пластових покладів і жил в сотні метрів. За ступенем метаморфізму антраксоліти поділяють на нижчі, середні й вищі. Розрізняють тухоліти, кіскеїти, шунгіти. Вищі антраксоліти мають сильний металевий блиск, електропровідність, густину 1,8–2 г/см3, склад (масові частки): С ― 96–99 %, Н < 1 %. До вищих антраксолітів відносять жильні шунгіти, поширені у нижньопротерозойських породах Карелії, а також знайдені у Канаді, Індії та Швеції. На території України перші знахідки антраксоліту зроблено 1914 В. Аршиновим (1879–1955; РФ) у Криму (смт. Партеніт). Антраксоліти поширені на Закарпатті, у Карпатах, Криму, у зоні зчленування Донбасу з Приазовським масивом, на Донбасі й у Дніпровсько-Донецькій западині. У вищих антраксолітах виявлено фулерени. Антраксоліти є джерелом різноманітних хімічних елементів (V, Ni, Mo, Se тощо). Твердий вуглець антраксолітів використовують у модельних експериментах як структурно-хімічний аналог органічної речовини метеоритів і астероїдів. Уміст антраксолітів у породах нафтогазоперспективних басейнів є ознакою ймовірної наявності нафти на глибині.

Література

  1. Диденко А. Геохимия углеродсодержащих соединений ртутных месторождений Украины. Киев : Наукова думка, 1985. 122 с.
  2. Мачуліна С., Квасниця В., Мельников В. та ін. Нова знахідка антраксоліту на півдні Донбасу // Геолог України. 2007. № 3 (19). С. 38–50.
  3. Мачулина С., Иванова А., Зайцева Л. О типизации антраксолитов // Геологический журнал. 2008. № 3. С. 43–49.
  4. Филиппов М. Антраксолиты. Санкт-Петербург : ВНИГРИ, 2013. 296 с.

Автор ВУЕ

В. М. Квасниця


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Квасниця В. М. Антраксоліти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антраксоліти (дата звернення: 16.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
24.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ