Бісотун

Барельєф та написи клинописом (фото Ko Hon Chiu Vincent, 2008)

Бісоту́н (пер. بیستوون, давньопер. بگستان, англ. Bisotun) — комплекс археологічний пам’яток 8–4 ст. до н. е., пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2006) у провінції Керманшах (Іран).

Бісотун
Країна	Іран
Місце розташування	Керманшах (провінція)
Площа	187 га
Рік внесення	2006
Критерії	(ii)(iii)

Історична довідка

Назва пам’ятки, так само як і однойменної гори і населеного пункту, походить від давньопер. بغستان — обитель бога/богів, діалект. باگاستانا (بغستان), з بغ — Бог і ستان — місце, земля.

Бісотун розташований уздовж стародавнього торгового шляху, що з’єднував Персію Давню та Месопотамію.

На священній горі Бісотун на вапняковій скелі висічений багатомовний напис із барельєфом Дарія I Великого та іншими фігурами (в натуральну величину). Напис датують орієнтовно між коронацією Дарія на царя Персії (влітку 522 до н. е.) і його смертю (восени 486 до н. е.).

Перша згадка про пам’ятку належить давньогрецькому історику Ктесію із Кніди (445 до н. е. — 399 до н. е.; тепер Туреччина), якого цитував Діодор Сицилійський.

Давньогрецькі історики використовували назву Багістан (грец. Βαγίστανον), звідки походить неточна транскрипція назви напису як Бегістунський напис.

Про Бісотун згадує також Тацит і описує деякі давно втрачені пам’ятки неподалік гори, зокрема Вівтар Геркулеса.

З цією місцевістю пов’язана легенда, про яку писав поет Фірдоусі у поемі «Шахнаме» (близко 1000 до н. е.).

Європейці відкрили пам’ятку 1598: мандрівник Р. Ширлі (1581; тепер Велика Британія — 1628; тепер Іран) виявив її під час поїздки до Персії та привернув до неї увагу західноєвропейських вчених.

Клинопис зміг розшифрувати Г. К. Роулінсон (1835–1837, 1844 та 1847) за допомогою складового письма, наданого філологом Г. Ф. Гротефендом (1775–1853; Німеччина) та зіставлення імен і символів. Вивчення напису дало поштовх розвитку ассиріології.

Характеристика

Площа пам’ятки — 187 га, площа буферної зони — 361 га.

Охоплює пам’ятки різних часів — від доісторичних до епохи Мідійського царства, правління династії Ахеменідів, Сасанідів і пізнішого періоду.

Головними складниками комплексу є такі.

Доісторичні залишки. Деякі знахідки палеолітичних печер є найдавнішим свідченням присутності людини в басейні Бісотуна.

Мідійська фортеця 8‒7 ст. до н. е.

Головна пам’ятка комплексу — барельєф та написи клинописом, висічені на вапняковій скелі на висоті бл. 60‒66 м над рівниною. Барельєф розміром 7 м на 22 м містить портретне зображення царя Дарія І Великого як переможця підкорених народів та 3 клинописні тексти вавилонською, давньоперською та еламською мовами («Бегістунський напис») 521–520 до н. е. Давньоперський текст складається з 414 рядків у 5 колонках; еламський — з 593 рядків у 8 стовпцях, аккадський — з 112 рядків.

Напис детально розповідає про повстання, яке призвело до вбивства Кіра ІІ Великого та його сина Камбіса II, організоване кількома самозванцями та змовниками в різних містах імперії. Описана низка подій після вбивства Камбіса, що привели до сходження Дарія на трон, а також його перемогу над повстанцями. Дарій І Великий оголосив себе переможцем у всіх битвах періоду смути. Напис вважають найважливішим документом всього стародавнього Близького Сходу і головним ключем до розуміння його мов (дозволив розшифрувати клинописну писемність).

Архітектурний фрагмент — основа іонічної колони з пісковика світлого кольору з цвинтаря Бісотун (еллінська доба, віднайдено 1962). Діаметр основи колони — 52 см, збережена висота — 33 см.

Наскельний рельєф Геракла (фото Ko Hon Chiu Vincent, 2008)

Наскельний рельєф Геракла (лежачи) із датованим грецьким написом (148 до н. е.).

Парфянські залишки: рельєфи Мітридата II (123‒187 до н. е.) і Готарзеса II (бл. 50 до н. е.) та парфянський камінь (з грубим різьбленням жертви на вівтарі та людської фігури біля неї).

Три великі скульптурні капітелі періоду Сасанідів, які вважають другою за значимістю пам’яткою комплексу.

Підпірна стіна товщиною 5 м; залишки мосту, облицьованого кам'яними блоками; караван-сараї та ін.

Бісотун є державною власністю та перебуває під охороною як національна пам’ятка на основі Закону Ірану про збереження національних пам’яток (1982). Основним органом управління є Іранська організація культурної спадщини, ремесел і туризму (управляється та фінансується урядом Ірану).

Пам’ятка перебуває під загрозою через вплив природних факторів.

Значення

Напис є найбільшим петрогліфом у світі, першим відомим перським текстом, значущим історичним джерелом епохи династії Ахеменідів. Це важливий документ у розшифровці втрачених систем писемності; для дослідження клинопису має таке ж значення, як Розеттський камінь для єгиптології.

Бісотунський напис також є цінним літературним твором. Він унікальний за обсягом та історичною важливістю: це єдиний текст царя династії Ахеменідів, який містить розповідь про історичні події.

Бісотун відображає давні традиції в монументальних барельєфах, є свідченням розвитку монументального мистецтва та письма.

Джерело

Bisotun // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1222

Література

Luschey H. Bisutun. Geschichte und Forschungsgeschichte // Archäologischer Anzeiger. 1974. H. 1. P. 114–149.
Lecoq P. Les inscriptions de la Perse achéménide. Paris : Gallimard, 1997. 327 p.
Loveday H., Wannell Br., Baumer Chr. et al. Iran: Persia: Ancient and Modern. Hong Kong : Odyssey, 2017. 447 p.