Біом

Біо́м — найбільша одиниця класифікації екосистем у географії та екології.

Зміст

1 Історична довідка
2 Характеристика
- 2.1 Наземні біоми
- 2.2 Водні біоми
3 Значення
4 Література
5 Автор ВУЕ

Історична довідка

Концепцію біомів 1898 обґрунтував ботанік і геоботанік А. Ф. В. Шимпер (1856–1901; Франція — Німеччина — Швейцарія). Термін «біом» уперше вжив 1916 ботанік, фітосоціолог і еколог рослин Ф. Клементс (1874–1945; США) у вступній промові, виголошеній на першому засіданні Екологічного товариства Америки. У 1917 анотацію цієї доповіді було опубліковано в «Екологічному журналі» («Journal of Ecology»). Клементс представив «біом» як синонім «біотичної спільноти». У 1935 зоолог і перший президент Американського екологічного товариства В. Е. Шелфорд (1877–1968) та письменник, еколог і захисник дикої природи С. Ф. Олсон (1899–1982; обидва — США) уточнили, що ця біотична спільнота характерна для великих географічних територій, є клімаксовим угрупованням [див. Клімакс (екологія)] рангу формації в найширшому сенсі цього поняття. А. Тенслі інтерпретував біом як увесь комплекс організмів, які населяють певний регіон. Клементс і Шелфорд 1939 встановили зв’язок між теорією клімаксу рослинності та біомом.

Загалом концепція біомів (як і підходи до їх класифікації) від часу формування залишається доволі динамічною.

Характеристика

Біом — це найбільша екосистема, яка займає великі території принаймні на субконтинентальному рівні, або складається з комплексу дрібніших, ізольованих ділянок, розкиданих по цій великій території. Біом включає комплекс дрібніших біотичних спільнот, має свою характерну флору та фауну, а також є домівкою для характерних типів рослинності і тваринних угруповань. Біом зазвичай характеризується типовою фізіономією (своєрідною комбінацією різних життєвих форм рослин і тварин).

Кожен біом формується під впливом певного комплексу умов середовища, передусім кліматичних чинників (середньорічна температура і кількість опадів), важливу роль відіграють динаміка надходження опадів упродовж року, максимальні і особливо мінімальні температури повітря. На формування біомів впливають чинники довкілля різного рівня: від глобальних (макроклімат) до регіональних (ґрунт, вода, порушення), водночас структура біому має зворотний вплив на навколишнє середовище.

Наземні біоми

Біоми наземних екосистем виділяють за панівною життєвою формою рослин, вони відповідають природним зонам. Головні біоми суходолу:

тундри (арктичні і альпійські);
тайга;
листопадні ліси помірної зони;
степи помірної зони;
тропічні степи і савани (рослинність цих біомів вегетує цілий рік, але в період посухи їхня біологічна продуктивність різко знижується);
пустелі;
напіввічнозелені сезонні тропічні ліси (зимовозелені ліси, які скидають листя влітку);
тропічні дощові ліси (вегетують цілий рік і є найпродуктивнішими екосистемами Землі).

Водні біоми

Біоми водних екосистем виділяють за особливостями умов середовища, які визначають склад екосистем. Розрізняють 2 біоми прісних водойм:

біом стоячих водойм;
біом проточних водойм.

Екосистеми біому стоячих водойм різноманітніші, оскільки в них ширші межі зміни умов (які визначають склад біоти та її продуктивність), різні глибини водойми, хімічний склад води, ступінь заростання водойми тощо. У біомі проточних водойм значну роль відіграє швидкість течії. У озерах, які заростають водяними рослинами, вода багата на поживні речовини, рясний фітопланктон, тому вторинна біологічна продукція (включно з рибами) вища. У глибоких озерах з м’якою водою низька і первинна, і вторинна продукція.

Розрізняють 7 основних біомів морських вод і узбереж:

приморські скелясті узбережжя, досить бідні на поживні речовини;
лимани, багаті на поживні речовини мулисті обмілини біля впадіння річок;
шельф континентальний, екосистеми прибережних зон океанів з глибинами до 200 м (вирізняються високим біорізноманіттям і високою біологічною продуктивністю; основні райони промислу морепродуктів);
фотичні (автотрофні) екосистеми поверхневих вод відкритого океану або зона проникнення світла (поверхневі пелагічні угруповання) на глибині до 200 м, мають низьку біологічну продуктивність, порівнювану з пустелею;
області апвелінгу, які формуються вдовж західних узбереж материків, де вітри постійно відганяють воду від крутосхилів берегів і з глибини піднімається вода, збагачена поживними речовинами (передусім багаті на фосфор і нітроген); дуже продуктивні екосистеми, які є районами промислового рибальства (особливо оселедця);
морські глибоководні пелагічні екосистеми (формуються за відсутності світла, представлені гетеротрофами);
коралові рифи, високопродуктивні екосистеми тропічних морів.

Значення

Біоми використовують для отримання узагальнених знань у великомасштабних екологічних та біогеографічних дослідженнях (від регіональних до глобальних), наприклад за допомогою моделювання та прогнозування. Вивчення біомів необхідне для реалізації глобальних зусиль щодо збереження біорізноманіття, визначення динаміки землекористування, потоків речовини та енергії, клімату змін тощо.

Біоми є корисною екологічною та еволюційною концепцією з точки зору стратифікації біосфери на просторові та функціональні одиниці.

Література

Olson D., Dinerstein E., Wikramanayake E. et al. Terrestrial Ecoregions of the World: A New Map of Life on Earth: A New Global Map of Terrestrial Ecoregions Provides an Innovative Tool for Conserving Biodiversity // BioScience. 2001. Vol. 51. Is. 11. P. 933–938.
Mucina L. Biome: Evolution of a Crucial Ecological and Biogeographical Concept // New Phytologist. 2019. Vol. 222. Is. 1. P. 97–114.
Beierkuhnlein C., Fischer J. Global Biomes and Ecozones–Conceptual and Spatial Communalities and Discrepancies // Erdkunde. 2021. Vol. 75. № 4. P. 249–270.
Hunter J., Franklin S., Luxton S. et al. Terrestrial Biomes: a Conceptual Review // Vegetation Classification and Survey. 2021. № 2. P. 73–85.
Loidi J., Navarro-Sánchez G., Vynokurov D. Climatic Definitions of the World’s Terrestrial Biomes // Vegetation Classification and Survey. 2022. № 3. P. 231–271.
Faber‐Langendoen D., Keith D., Loidi J.et al. Advancing the EcoVeg Approach as a Terrestrial Ecosystem Typology: From Global Biomes to Local Plant Communities // Ecosphere. 2025. Vol. 16. Is. 5. P. 1–2025. URL: https://esajournals.onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/ecs2.70237