Біоекономіка

Біоеконо́міка (від біо... та економіка) — сукупність господарських відносин і процесів, яка передбачає ефективне, стійке й всеохопне використання ресурсів біологічних (сільськогосподарської сировини, біомаси, біотехнологій тощо) для виробництва продуктів харчування, кормів, енергії, матеріалів і послуг з урахуванням екологічних обмежень та орієнтацією на створення доданої вартості.

Історична довідка

Питання обмеженості природних ресурсів і потреба нового типу господарювання стали предметом наукових дискусій після Другої світової війни.

Приріст населення, урбанізація та розширення промислового виробництва спонукали економістів звернутися до проблем екологічної стійкості.

Математик, економіст Н. Джорджеску-Реген (1906; Румунія — 1994; США) у праці «Закон ентропії та економічний процес» (1971) уперше довів, що економічні процеси не можуть розвиватися безкінечно, без урахування ентропійних обмежень і вичерпності ресурсів планети. У 1970–1980-х сформувалася екологічна економіка — науковий напрям, який заклав підґрунтя для подальших досліджень у сфері сталого використання природних ресурсів.

Термін «біоекономіка» уперше вжили науковці-генетики Х. Енрікес-Кабот (нар. 1959; Мексика) і Р. Мартінес 1997 на семінарі з геноміки. Новий напрям визначили як частину економіки, що використовує нові біологічні знання з комерційною та промисловою метою для покращення добробуту людини. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) у звітах почала наголошувати на потенціалі біотехнологій для економічного зростання та сталого розвитку.

У 2000-х Європейська комісія, уряди США та інших країн світу розробили низку стратегічних документів, спрямованих на розвиток «зеленої» економіки і підвищення ролі біотехнологій. Біоекономіку визначено пріоритетним напрямом досліджень наукових, інновацій та політики, що має на меті гарантування продовольчої безпеки, раціонального використання ресурсів і зниження негативного впливу на довкілля.

Посилення кліматичних викликів, необхідність швидкого переходу до відновлюваних джерел енергії (див. Відновлювана енергетика) та попит на інновації в галузі біології (інженерія генна, синтетична біологія, клітинні технології) стимулювали формування глобального ринку біоекономічних продуктів і послуг. Економісти розпрацьовують національні та регіональні стратегії з акцентом на циркулярні моделі виробництва, низьковуглецеві технології, збереження біорізноманіття і розвиток сільських територій.

Характеристика

Біоекономіка охоплює широкий спектр секторів: сільське господарство (зокрема органічне), лісове господарство, аквакультуру, рибальство, енергетичні системи на основі біомаси, обробну промисловість (паперову, деревопереробну), харчову промисловість, фармацевтичну промисловість, виробництво біоматеріалів (біопластик, біополімери).

Ключовим чинником біоекономіки є використання відновлюваних ресурсів і мінімізація утворення відходів, що зближує її з концепцією циркулярної економіки. Невід’ємною частиною процесу господарювання вважають послуги екосистемні.

Біоекономіка в Україні

Після приєднання України до Цілей сталого розвитку ООН (2015) розпочалося фахове обговорення необхідності сформувати інституціонально-регуляторне та нормативно-правове підґрунтя для поетапного переходу політики економічної до парадигмальних зрушень, основою яких є біоекономіка. Інституціональними осередками національної економіки, що мали започаткувати такий перехід, визначено аграрний сектор, харчову промисловість (разом із первинною переробкою сільськогосподарської сировини) та енергетику.

Російсько-українська війна спричинила корекцію планів через значні втрати в аграрному секторі, зменшення доступу до природних ресурсів на окупованих та прифронтових територіях, руйнування інфраструктури та скорочення інвестиційної привабливості (див. Інвестиції). Це нівелювало попередні здобутки та сформувало зону кризогенності для застосування найкращих біоекономічних практик в умовах економіки воєнного часу.

На етапі повоєнного відновлення біоекономіка має стати основою нової економічної політики, спрямованої на енергоефективність, розвиток «зелених» технологій, адаптивного сільського господарства, локалізації виробництва та використання вітчизняних біоресурсів.

Значення

Біоекономіка має таке значення:

економічне (формування нових секторів економіки з високою доданою вартістю, розвиток експортного потенціалу, зниження залежності від викопних ресурсів; нарощення потенціалу застосування біоекономіки — рушійна сила для розвитку інновацій, створення робочих місць в аграрному та промисловому секторах);
екологічне (збереження природних ресурсів і біорізноманіття, зниження вуглецевого сліду, запобігання деградації земельних ресурсів і водних ресурсів);
соціальне (підвищення якості життя населення, забезпечення доступу до якісної їжі, води та енергії, сприяння залученню місцевих громад до ухвалення рішень щодо управління ресурсами);
глобальне (формування біоекономічних стратегій є одним із головних чинників досягнення Цілей сталого розвитку ООН).

Біоекономіка сприяє розвитку сталих практик у виробництві та споживанні, зменшенню викидів парникових газів, зниженню впливу на зміну клімату тощо.

Джерела

The Bioeconomy to 2030. Designing a Policy Agenda. Paris : OECD, 2009. 326 р. URL: https://www.oecd.org/en/publications/the-bioeconomy-to-2030_9789264056886-en.html
National Bioeconomy Blueprint. Washington : The White House, 2012. 48 p. URL: https://obamawhitehouse.archives.gov/sites/default/files/microsites/ostp/national_bioeconomy_blueprint_april_2012.pdf
A Sustainable Bioeconomy for Europe: Strengthening the connection Between Economy, Society and the Environment. Luxembourg : Office of the European Union, 2018. 107 р. URL: https://op.europa.eu/en/publication-detail/-/publication/edace3e3-e189-11e8-b690-01aa75ed71a1/language-en
Global Bioeconomy Assessment Coordinated Efforts of Policy, Innovation, and Sustainability for a Greener Future. Nairobi : United Nations Environment Programme, 2024. 100 p. URL: https://wedocs.unep.org/handle/20.500.11822/45332;jsessionid=E522849E8E5E0A6579FDEAE8065EA182

Література

Georgescu-Roegen N. The Entropy Law and the Economic Process. Cambridge; London : Harvard University Press, 1971. 450 р.
Бутенко В. М. Стратегічні засади та інституційне забезпечення розвитку біоекономіки в Україні. Київ : Наукова столиця, 2018. 520 с.
Гонта Д., Кирилюк Є., Прощамікіна А. та ін. Формування складників національної біоекономіки в умовах прискорення науково-технологічного прогресу. Черкаси : Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, 2020. 233 с. URL: http://eprints.cdu.edu.ua/4077/1/bioekonom.pdf
Зелена трансформація та стала біоекономіка / За наук. ред. А. А. Олешко, О. Ю. Будякової. Київ : Київський національний університет технологій та дизайну, 2024. 497 с. URL: https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/27008/1/ZTSB_mono_2024.pdf

Автор ВУЕ

С. В. Петруха, Н. М. Петруха

Покликання на цю статтю: Петруха С. В., Петруха Н. М. Біоекономіка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біоекономіка (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.03.2025