Біомаса (екологія)

Біома́са (від біо… і маса) — сумарна вага особин виду, групи видів або угруповання організмів, виражена співвідношенням одиниць маси сухої або сирої речовини до одиниць площі чи об’єму будь-якого оселища (кг/га, г/м², г/м³, кг/м³ тощо).

Характеристика

Розмір біомаси є важливою характеристикою екосистем або їхніх компонентів. За величиною біомаси встановлюють біологічну продуктивність екосистем та їхніх компонентів або співвідношення живих організмів за типом живлення (див. Трофічний рівень). Зв’язок між середньою біомасою і потоком енергії в екосистемі встановлюють за співвідношенням одиниць енергії (джоулі, калорії тощо) до площі певної поверхні (наприклад, Дж/м²). Величину біомаси обраховують за розміром її приросту для відповідних угруповань (див. Продукція в екологічних системах).

Визначення

Уся біомаса біосфери становить майже 1,8 ∙ 1018 т сухої речовини, або 30 ∙ 10²¹ Дж. Близько 90 % біомаси біосфери складає біомаса наземних рослин, решта припадає на водну рослинність і гетеротрофні організми. Найбільшу біомасу серед гетеротрофів суші мають ґрунтові мікроорганізми. Вагому біомасу мають ґрунтові безхребетні, зокрема дощові черви, яка залежно від оселища може складати від 200 до 1,5–4,0 тис. кг/га. Середня сумарна біомаса хребетних тварин (ссавців і птахів) суттєво менша і складає 1–15 кг/га, однак під час міграцій і на зимівлі вона може сягати значних обсягів на досить обмеженій площі.

Морські екосистеми та великі внутрішні водойми характеризуються невеликою фітомасою. У пелагіалі вона здебільшого представлена фітопланктоном. Біомаса тварин планктону і бентосу в декілька разів вища. Біомаса тварин зменшується з глибиною: у прибережній зоні вона найбільша (коралові рифи, устричні банки), натомість на значних глибинах — найменша. Значну біомасу мають прибережні водорості (ламінарія, фукус та ін.). Біомаса тварин Світового океану складає 6 ∙ 10⁹ т, що в 20 разів перевищує загальну біомасу водних рослин (0,3 ∙ 10⁹ т).

Використання і значення

Визначення біомаси застосовують у вивченні продуктивності певних груп організмів, окремих біоценозів і біосфери загалом, у прогнозуванні та здійсненні господарської діяльності чи оцінюванні шкоди, завданої різними видами такої діяльності з метою її відшкодування.

Біомасу розглядають як найпоширенішу форму відновлюваної енергії (див. Відновлювана енергетика) та вивчають різні доступні джерела біомаси, її хімічний склад і властивості, технології перетворення та їхні продукти, глобальний статус біомаси в порівнянні з іншими відновлюваними джерелами енергії тощо.

Література

1. Parresol B. R. Assessing Tree and Stand Biomass: a Review with Examples and Critical Comparisons // Forest Science. 1999. № 45 (4). P. 573–593.
2. Scheiner S. M., Willig M. R. A General Theory of Ecology // Theoretical Ecology. 2008. № 1. P. 21–28.
3. Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія. 2-ге вид., стер. Суми : ВТД «Університетська книга», 2005. 416 с.
4. Кучерявий В. П. Загальна екологія. Львів : Світ, 2010. 520 с.
5. Pan Y., Birdsey R., Phillips O. et al. The Structure, Distribution, and Biomass of the World's Forests // Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics. 2013. № 44 (1). P. 593–622.
6. Bonechi C., Consumi M., Donati A. et al. Biomass: an Overview // Bioenergy Systems for the Future: Prospects for Biofuels and Biohydrogen. Kidlington : Woodhead Publishing, 2017. P. 3–42.
7. Bar-On Y. M., Phillips R., Milo R. The Biomass Distribution on Earth // Proceedings of the National Academy of Sciences. 2018. № 115 (25). P. 6506–6511.
8. Bieg C., Vasseur D. Interactions Between Temperature and Nutrients Determine the Population Dynamics of Primary Producers // Ecology Letters. 2024. № 27 (1). URL: https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/ele.14363

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Біомаса (екологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біомаса (екологія) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2025