Бранлі
Бранлі́, Музей на набережній Бранлі — Жак Ширак (фр. Branly, Le musée du quai Branly — Jacques Chirac) — національний музей у м. Парижі (Франція), присвячений первісному мистецтву й цивілізаціям Азії, Африки, Океанії та Америки.
|
Бранлі Le musée du quai Branly — Jacques Chirac | |
|---|---|
| Розташування | Париж |
| Рік створення | 2006 |
| Засновник | Ширак, Жак |
| Вебсайт | https://www.quaibranly.fr/fr/ |
Історична довідка
Перший етнографічний музей м. Парижа засновано 1878 під назвою «Етнографічний музей наукових експедицій» (фр. Muséum ethnographique des missions scientifiques). У ньому були виставлені артефакти з французьких колоній. 1937 після реорганізації закладу колекції об’єднали в Музей людини (фр. Musée de l’Homme).
Під час Міжнародної колоніальної виставки 1931 (фр. Exposition coloniale internationale) у м. Парижі створено Колоніальний музей (фр. Musée des colonies). Колекції зазнали трансформацій, музей кілька разів змінював назву: від 1935 — «Музей заморської Франції» (фр. Musée de la France d’Outre-Mer), з 1961 — «Музей африканських та океанічних мистецтв» (фр. Musée des Arts africains et océaniens), з 1990 — «Національний музей мистецтв Африки та Океанії» (фр. Musée national des Arts d’Afrique et d’Océanie).
Президент Франції Ж. Ширак 1995 виступив з ініціативою заснування нового музею первісного мистецтва. 20.06.2006 відбулось офіційне відкриття Музею на набережній Бранлі президентом Ж. Шираком, 23.06.2006 музей відкрито для відвідувачів. До нього ввійшли колекції із Музею людини та Національного музею мистецтв Африки та Океані. Музей отримав назву за місцем розташування на набережній р. Сени, пойменованої на честь фізика й винахідника Е. Е. Д. Бранлі (1844–1940; Франція).
За декретом від 20.06.2016 назва установи — Музей на набережній Бранлі — Жак Ширак. 14.04.2021 Рада м. Парижа ухвалила рішення перейменувати більшу частину набережної Бранлі на набережну Ж. Ширака.
Головна будівля музею спроєктована архітектором Ж. Нувелем (нар. 1945; Франція).
Від 19.05.2021 функціонує окрема виставкова зала мецената М. Ладрея де Лашар’єра (нар. 1940, Франція), який 2018 подарував державі колекцію з 36 африканських та океанських творів мистецтва для розміщення в музеї.
Характеристика
Площа музею — 27 тис. м², кількість відвідувачів — 1 млн 350 тис. осіб на рік. У постійній експозиції музею 3 500 творів, ротація приблизно 500 творів на рік. Фондова колекція музею становить 360 тис. одиниць зберігання, що репрезентують різні континенти, зокрема 72 тис. — Африку, 106 тис. — Америку, 52 тис. — Азію, 32 тис. — Океанію, 26 тис. — Північну Африку і Близький Схід. У музеї зберігається 10 тис. музичних інструментів, 710 тис. фотографій, 320 тис. документів (друкованих і аудіовізуальних), 30 тис. предметів одягу і текстилю тощо. Основна експозиція музею називається «Плато колекцій». Твори мистецтва відображають культурне різноманіття неєвропейських народів від неоліту до 21 ст.
У відділі колекцій Африки експонуються предмети мистецтва Малі та народу догонів, Беніну, Габону, Нігерії, Ефіопії, Конго, Мадагаскару. Серед них: дерев’яна жіноча маска (19 ст.; Кот-Д’Івуар), двері з Королівських палаців Абомея (1889; Бенін), фігурка охоронця релікварію (19 ст.; Габон), маска королівського слона (19 ст.; Камерун).
Відділ Північної Африки та Близького Сходу (Алжиру, Єгипту, Марокко, Сирії, Туреччини та інших країн) має колекцію текстилю, різноманітного жіночого одягу, прикрас, килимів тощо. Одна з вітрин присвячена історії паранджи. Серед експонатів, зокрема, глиняна поховальна статуетка ушебті (1085–333 до н. е.; Єгипет), браслет з позолоченого срібла (20 ст.; Туніс), шовковий капюшон з церемоніального костюму єврейських жінок (початок 20 ст.; Ємен) та ін.
Відділ Америки (Арктика, Північна та Південна Америка, доколумбові Анди, доколумбова Мезоамерика) зберігає експонати, що презентують американську культуру в «доіспанский період» (до європейського завоювання континенту) та з 17 до 21 ст.
У секції Центральної Америки представлено теракотову (див. Теракота) вазу із антропоморфними (див. Антропоморфність) ніжками (500–800 н. е.; Коста-Рика), теракотовий антропоморфний свистунець (600–800; Гватемала), поліхромний теракотовий глечик із зооморфним зображенням (250–500 н. е.; Панама), теракотове кадило із зооморфним декором (800–1200 н. е.; Коста-Рика) тощо.
У секції Північної Америки експонуються: теракотова ваза-фігурка (600–800 н. е.), монохромна теракотова статуетка собаки (300 до н. е. — 600 н. е.), маска із зеленого каменю (150–650; усі — Мексика), ритуальна лялька зі штату Аризона (до 1883; США), посох шамана (1930–1935; Канада) та ін.
У секції Південної Америки презентовано теракотову статуетку фігури, що сидить (Еквадор), поліхромну теракотову вазу у вигляді гравця на флейті (200 до н. е. — 600 н. е.; Перу), золотий антропоморфний кулон (1000–1500; Колумбія), головний убір (частина церемоніального костюма) з покривалом для шиї — бавовняна шапочка та покриття для шиї з пір’я (середина 19 ст.; Бразилія), маска-шолом, елемент костюма диявола (1990; Болівія) тощо.
Секція Карибського басейну експонує: дерев’яне сидіння (14 ст.; Гаїті), мармурове намисто (13 ст. — 1492; Пуерто-Ріко), антропоморфну статуетку з чорного базальту (1200–1500; Гаїті), тригоноліт (14–15 ст.; Співдружність Домініка) тощо.
Відділ Азії містить предмети 19–21 ст. із Японії, Індії, Південного Китаю. Окремі експонати присвячені релігійній тематиці: буддизму Південно-Східної Азії, сибірському шаманізму. В експозиції музею: маска і костюм лева (2000; Японія), буддійський живопис на бавовняному полотні (середина 20 ст.; Камбоджа), церемоніальна шабля (19 ст.; В’єтнам), фігура Будди з позолоченої бронзи (2-а половина 19 ст.; М’янма), маска короля демонів для обряду екзорцизму (кінець 19 — початок 20 ст.; Шрі-Ланка) тощо.
Відділ Океанії містить предмети мистецтва аборигенів Меланезії, Полінезії, Австралії. Для відвідувачів експонуються: монетний футляр (20 ст.; Нова Каделонія), маска з різьбленої деревини (2-а пол. 19 ст.; Папуа-Нова Гвінея), примітивний живопис «4 змії, 2 ящірки та евкаліпт» (1962; Австралія), дерев’яна чаша для кави (напитку з перця п’янкого) з Полінезії (початок 19 ст.; Тонга), похоронний стовп (20 ст.; Австралія) тощо .
Значення
Музей Бранлі — одна з найвідоміший європейських музейних установ збереження, вивчення та популяризації предметів неєвропейських цивілізацій.
Література
- Dias N. Esquisse ethnographique d’un projet : le Musée du Quai Branly // French Politics, Culture & Society. 2001. Vol. 19. № 2. P. 81–100.
- Thomas D. The Quai Branly Museum. Political Transition, Memory and Globalisation in Contemporary France // French Cultural Studies. 2008. Vol. 19. № 2. P. 141–157.
- Musée du Quai Branly. Paris : Gallimard, 2016. 284 р.
- Collecting in the South Sea : The Voyage of Bruni d’Entrecasteaux 1791–1794 / Ed. Douglas B., Veys F. W., Lythberg B. Leiden : Sidestone Press, 2018. 382 p.
- Le Fur Y. 20 ans : les acquisitions du Musée du quai Branly — Jacques Chirac. Paris : Musée du Quai Branly — Jacques Chirac ; Skira, 2019. 303 p.
- Казанцева О. Музейна справа сучасної Франції на прикладі Музею на набережній Бранлі — Жака Ширака // Студії мистецтвознавчі. 2021. Число 1 (73). С. 101–110.
- Musée du quai Branly — Jacques Chirac. URL : https://www.quaibranly.fr/fr/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабкова Н. В. Бранлі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бранлі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2026
