Антропоморфність

Антропоморфність
Реверс срібної тетрадрахми із зображенням сови Афіни (бл. 480–420 до н. е.) у Ліонському музеї красних мистецтв

Антропомо́рфність (від антропо… і грец. μορφή — вигляд) — подібність до людської постаті, її відтворення повне (скульптурне, стилізоване) або часткове (зі збереженням утилітарної форми речі, до якої додають голову, руки, іноді лише обличчя або очі, внаслідок чого річ набуває певної людської подоби).

Антропоморфними є зображення, які не лише соматично, фізично, а духовно, емоційно нагадують людину, тобто неживим речам приписують здатність розмовляти, відчувати, переживати, мислити, ухвалювати рішення.

Антропоморфність характерна для міфологічної свідомості з її синкретизмом, тобто нерозчленованістю елементів зображення. Наприклад, синкретичними є образи кентавра, сфінкса, русалки. Між тим, у всіх цих персонажів простежуємо антропоморфні риси. Схильність до олюднення, одухотворення навколишнього світу властива багатьом українським казкам, прислів’ям і загадкам, окремим висловлюванням на зразок: «іде дощ», «листя шепочуть». Відповідно до принципу первісного синкретизму навіть міфологічні людиноподібні істоти завжди зберігають щось нелюдське: завеликий або замалий зріст, волохатість, ікла та інше.

Антропоморфними є більшість релігійних зображень. Що складніша релігійна система, то більше антропоморфних рис мають представники її пантеону. Олімпійські боги, позбавлені своїх тотемічних ознак, насамперед тваринного коріння, постають цілковито антропоморфними. Передуючі тотемічні втілення на класичному етапі розвитку міфології перетворюються на символічні атрибути. Наприклад, сова — символічний атрибут Афіни, змія — Асклепія.

Терміном «антропоморфність» активно послуговуються і в теорії мистецтв, адже при формуванні візуального ряду образо-творчість часто передбачає антропоморфну складову. На різних етапах розвитку мистецтва антропоморфність або домінувала (класичне мистецтво), або періодично зникала (абстрактне мистецтво), була притаманна різним мистецьким стилям і напрямам.

Додатково

Антропоморфність необхідно відрізняти від антропоцентризму, принципу культури доби Модерну, головна позиція якого — розуміння людини як найвищої цінності. У цьому розумінні антропоцентризм дуже близький до принципу гуманізму, але з критикою настанови теоцентризму, що був базовим для культури середньовіччя.

Література

  1. Тахо-Годи А. А. Греческая мифология. Москва : Искусство, 1989. 304 с.
  2. Баркова А. Л. Четыре поколения эпических героев // Человек. 1996. № 6. С. 41–51; 1997. № 1. С. 57–69.
  3. Коновалова О. Антропоморфні мотиви в традиційному мистецтві України від давнини до сучасності // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2008. Вип. 8. С. 165–170.
  4. Ятченко В. Ф. Боги і люди в українській казці. 2-ге вид., допов. і перероб. Київ : Міленіум, 2009. 152 с.
  5. Головосовкер Я. Э. Избранное: Логика мифа. Москва; Санкт-Петербург : Центр гуманитарных инициатив, 2010. 499 с.
  6. Тищенко О. В. Концептуалізація елементів матеріальної культури в лінгвокультурологічному вимірі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2019. Вип. 70. С. 204–222.

Автор ВУЕ

О. Ю. Павлова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Павлова О. Ю Антропоморфність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антропоморфність (дата звернення: 20.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ