Борні руди

Бо́рні ру́ди — природні мінеральні утворення, що містять бор у таких сполуках і концентраціях, за яких їхнє промислове використання технічно можливе і економічно доцільне.

Історична довідка

Природні борати видобували у стародавніх Китаї, Індії, Персії, Тибеті. Їх використовували як флюс у металургії, скловарінні, виробництві кераміки та лікувальній практиці. У Європу боровмісна мінеральна сировина надійшла з Азії у середньовіччі. Наукове вивчення боровмісних мінералів активізувалося наприкінці 18 — на початку 19 ст. у результаті розвитку аналітичної хімії та мінералогії. Значний внесок у дослідження бору і його природних сполук зробили Ж.-Л. Гей-Люссак, Л.-Ж. Тенар, Г. Деві, які 1808 незалежно один від одного одержали бор, що дало змогу точніше досліджувати природні борати. Промисловий видобуток борних руд розвинено у 19 ст. після відкриття великих родовищ боратів в Італії, згодом — у США і Туреччині. У 20 ст. борні руди набули стратегічного значення завдяки застосуванню в хімічній, скляній, керамічній і ядерній галузях промисловості.

Характеристика

Як борні руди використовують природні борати і боросилікати. Найпоширеніші: борати натрію, кальцію і магнію. Попутні корисні компоненти борних руд: залізо, олово, сульфіди кольорових металів . Рудні тіла мають форму пластів, лінз, штоків, прожилок. Для осадових родовищ характерне чергування боратових горизонтів із глинами, мергелями, карбонатами та солями.

Якість руди визначається вмістом оксиду бору (B₂O₃), мінеральним складом, умістом домішок та технологічними властивостями. Промисловими зазвичай вважають руди з умістом B₂O₃ понад 8–10 %. Видобування здійснюють відкритим і шахтним способами. Збагачення включає дроблення, промивання, сортування, гравітаційні та хімічні методи переробки.

Класифікація

Родовища генетично поділяють на ендогенні та екзогенні.

Ендогенні мають переважно контактово-метасоматичний генезис; утворені боратами в формації магнезіальних скарнів або боросилікатами в формації вапнякових скарнів.

Екзогенні поділяють на вулканогенно-осадові (переважають борати кальцію) і галогенно-осадові (з боратами магнію). Самостійний тип екзогенних родовищ — мінералізовані води гарячих джерел, озера ропи.

За іншою класифікацією виокремлюють кілька типів родовищ борних руд.

У магнезіальних скарнах:

• людвігітові і людвігіто-магнетитові руди;
• котоїтові руди в доломітових мармурах і кальцифірах;
• ашаритові і ашарито-магнетитові руди;

Родовища боросилікатів у вапнякових скарнах: датолітові і данбуритові руди; трапляються у грейзенах, вторинних кварцитах і гідротермальних жилах (турмалінові концентрації). Вулканогенно-осадові руди:

• відкладені з продуктів вулканічної діяльності;
• перевідкладені в озерних осадах;
• поховані осадові.

Галогено-осадові родовища:

• у галогенних осадах;
• у гіпсових шапках над соляними куполами.

Поширення. Розташування родовищ

Світові підтверджені запаси борних руд (у перерахунку на B₂O₃) оцінюють більш ніж у 1 млрд т. Світові ресурси бору, що включають не лише розвідані родовища, а й прогнозовані ресурси у боратових рудах, розсолах та боровмісних гідротермальних системах, оцінюють більш ніж у 10 млрд т. Значні прогнозовані ресурси пов’язані з молодими вулканогенними та евапоритовими басейнами регіонів з аридним кліматом. Новітнє промислове освоєння борних руд стосується переважно осадових боратових родовищ, які забезпечують основну частину світового виробництва борної сировини.

На 2026 найбільші запаси борної сировини і значна частка її видобування зосереджені в Туреччині (понад 70 % світових запасів).

Борні руди в Україні

В Україні ідентифіковано близько 60 рудопроявів бору, з яких розвідано лише 2 родовища — Булганацьке і Тарханкутське (Автономна Республіка Крим). Забалансовані запаси В₂О₃ Булганацького родовища складають 53,7 тис. т, Тарханкутського — 8,7 тис. т. Бор також присутній у маточних розсолах Сиваського родовища (вміст В₂О₃ не перевищує 50 мг/л).

Література

1. Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. та ін. ; за ред. Л. С. Галецького. Київ : Геос-ХХІ століття, 2001. 168 с.
2. Гурський Д. С. Металічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 1. 785 с.
3. Гурський Д. С. Неметалічні корисні копалини // Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. Металічні і неметалічні корисні копалини : в 2 т. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 2. 552 с.
4. Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
5. М. Сивий. Географія мінеральних ресурсів України. Львів : Простір М, 2013. 683 с.
6. Мінеральні ресурси України : Щорічник / С.І. Примушко, В. С. Лабузна; В Ф. Величко. Київ, 2018. 270 с.
7. Mineral commodity summaries 2019. U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Reston, Virginia, 2019.
8. U.S. Department of the Interior U.S. Geological Survey Mineral Commodity Summaries 2025. URL: https://pubs.usgs.gov/periodicals/mcs2025/mcs2025.pdf.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Борні руди // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борні руди (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.07.2026