Борати природні

Бора́ти приро́дні — клас мінералів, солей борних кислот.

Борати природні. Бура

Борати природні

Колір безбарвні або білі; трапляються сірі, рідше — жовті та ін.
Сингонія ромбічна, моноклінна, іноді тригональна чи кубічна
Твердість безводних — 5–6, водовмісних — 2–4
Питома вага 2, 6–3, 4

Характеристика

До природних боратів належать понад 80 мінералів. Це — мета-, орто-, піроборати, а також солі поліборних кислот.

Борати поділяють на безводні та водовмісні (другі — більш поширені). Безводні борати — це насамперед солі ортоборної кислоти (ашарит та борацит). До водовмісних (поліборати магнію, натрію, кальцію) належать: бура, гідроборацит, боронатрокальцит, колеманіт, ноубліт, пандерміт.

Найбільше значення має ортоборна кислота (H3BO3), що міститься у складі деяких боратів — бури, борациту, колеманіту.

Сингонія природних боратів — ромбічна, моноклінна, іноді тригональна чи кубічна. Густина безводних боратів становить 2,6–3,4 г/см3, водовмісних — до 2 г/см3. Твердість за Мооса шкалою твердості мінералів: безводних — 5–6, водовмісних — 2–4. Борати переважно безбарвні або білі; трапляються сірі, рідше — жовтого та інших кольорів.

Більшість боратів є полігенними мінералами. Утворюються зазвичай у соленосних басейнах, збагачених бором. Рідше пов'язані з пегматитами і гідротермальними та контактово-метасоматичними утвореннями. У природі частіше трапляються у вигляді мінералу бури.

Різновиди

Виділяють 3 групи боратів:

  • ортоборати — найпоширеніші мінерали класу боратів, солі ортоборної кислоти Н3ВО3 (людвігіт, котоїт та ін.);
  • поліборати — солі гіпотетичних поліборних кислот (найпоширеніші — бура, боронатрокальцит, гідроборацит та ін.);
  • іноборати — борати ланцюжкової будови.

Поширення

Наймасштабніші скупчення боратів виявляють у вулканогенно-осадових, ендогенних контактово-метасоматичних і галогенно-осадових родовищах. Найбільші вулканогенно-осадові родовища відомі в США (шт. Каліфорнія, Невада), Чилі, Аргентині, Перу, Китаї та Туреччині, контактово-метасоматичні — в Росії, Перу, США, Китаї, Німеччині, Кореї тощо.

Природні борати застосовуються у хімічній, склоробній, паперовій промисловості.

Література

  1. Cornelis K., Cornelius S., Hurlbut Jr. Manual of Mineralogy. 20th ed. New York : Wiley, 1985. P. 343–347.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Mandarino J., Back M. Fleischer’s Glossary of Mineral Species. 10th ed. Tucson : Mineralogical Record, 2018. 410 p.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Борати природні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борати природні (дата звернення: 19.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.03.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності