Бондаренко, Олександр Вікторович
Бондаре́нко, Олекса́ндр Ві́кторович (11.07.1960, м. Київ, тепер Україна — 29.01.2013, там само) — актор театру, кіно та дубляжу, народний артист України (з 2010).
|
Бондаренко, Олександр Вікторович | |
|---|---|
| Народження | 11.07.1960 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 29.01.2013 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого |
| Місце діяльності | Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки |
| Напрями діяльності | акторське мистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Державна премія України імені О. Довженка |
Життєпис
Народився у сім’ї інженерів-науковців. У дитинстві співав у хорі, грав на скрипці, трубі, згодом на гітарі. Займався також атлетикою важкою, але після травми залишив спорт.
Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого (1983; тепер Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого), клас А. Скибенка, згодом І. Молостової.
З грудня 1984 до кінця життя працював у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки (тепер Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки).
Помер від тромбоемболії на сцені театру під час вистави «1001 пристрасть, або Дрібниці життя» за мотивами оповідань А. Чехова. Похований на Берковецькому кладовищі у м. Києві.
Творчість
У театрі зіграв понад 40 ролей у п’єсах класичного і сучасного вітчизняного та зарубіжного репертуару.
Володів трагікомічним даром, прийомами фарсу. Актор різних амплуа, міг грати і лірику, і драму, і буфонаду, виконував гострохарактерні ролі. Природний як в ліризмі, так і в комедії. Його фактура, візуальний образ допомагали створювати класичних персонажів. Манері гри були притаманні пластичність і музикальність, гнучкий внутрішній психологічний малюнок образу.
Ролі в театрі: Пан Сушич («ТБЗЖ» Б. Нушича), Молодий солдат («Матінка Кураж та її діти» Б. Брехта), Вождь Вебла («А цей випав із гнізда» Д. Вассермана за К. Кізі), Купріянов («Подія» В. Набокова), Максиміліан («Кандід» Вольтера), Лебеллюк («Генерали в спідницях» Ж. Ануя), Жорж («Двері грюкають» М. Фермо), Луїджі («Банківські службовці страшенно темпераментні» Е. Тедзолі, Е. Вайме), Нінкович («Пані міністерша» Б. Нушича), Каміль Шандебіз («Блоха у вусі» Ж. Фейдо), Линяєв («Вовки і вівці» О. Островського), Моток («Сон літньої ночі» В. Шекспіра), Земляника («Ревізор» М. Гоголя) та інші.
Пробував себе у режисурі, ставив у театрі невеликі самостійні роботи.
Зіграв понад 40 ролей у кіно та серіалах; працював на телебаченні.
Дебютною роботою в кіно стала зіграна у підлітковому віці епізодична роль у воєнній драмі «Йду свої курсом» (1974, режисер В. Лисенко). Уже після здобуття професійної освіти актор повернувся на великий екран у дорослому віці, зіграв невеликі ролі робітника судноремонтного заводу у біографічному фільмі «Матрос Желізняк» (1985, режисер В. Дудін) і моряка Жори Коляди у воєнній драмі «Подвиг Одеси» (1985, режисер В. Стрелков). Перша головна роль — циган Пилип у драмі «Циганка Аза» за однойменною п’єсою М. Старицького (1987, режисер Г. Кохан), завдяки якій він став широко відомим глядачу.
У культовому музичному фільмі «Москаль-Чарівник», екранізації класичного твору І. Котляревського (1995, режисер М. Засєєв-Руденко) Бондаренко зіграв одну з головних ролей — Михайла Чупруна, чоловіка головної героїні Тетяни. Він створив яскравий, колоритний, щирий та фактурний образ простого, працьовитого і трохи ревнивого українського селянина.
Інші ролі: директор заводу Федосійович у драматичному фільмі «Цвітіння кульбаби» (1992, режисер О. Ігнатуша), Іван Полуботок у сатиричній комедії «Вперед, за скарбами гетьмана!» (1993, режисер В. Кастеллі), гетьман Яким Сомко в історичному телесеріалі «Чорна рада» (2000, режисер М. Засєєв-Руденко), Директор ринку в мюзиклі «За двома зайцями» за мотивами однойменної п’єси М. Старицького (2003, режисер М. Паперник), прокурор міста Іван Романович Рижаков у кримінальній драмі «Червоний лотос» (2008, режисер З. Буадзе) тощо.
Мав міцний, сильний голос. Брав участь у концертах. Співав дуетом з Н. Кондратовською (нар. 1951; тепер Україна; була його дружиною), виступав з нею на Конкурсі акторської пісні імені Андрія Миронова у м. Москві.
Голосом Бондаренка озвучена низка персонажів зарубіжних фільмів, мультфільмів, зокрема аудіоверсія Біблії.
Серед дубльованих та озвучених українською мовою персонажів: Капітан «Аксіоми» в комп’ютерному анімаційному фантастичному фільмі «ВОЛЛ·І» (2008), Сова в анімаційному фільмі «Вінні Пух» (2011), Татусь Ла Буфф у повнометражному музичному мультфільмі «Принцеса і жаба» (2009), Апчхих у музичному мультфільмі «Білосніжка та семеро гномів» (2010), Ріжок у мультфільмі «Історія іграшок 3» (2010), Велетень Віллі у дитячому телесеріалі «Клуб Міккі Мауса» (2006–2016) тощо.
Нагороди
Лауреат Державної премії України імені О. Довженка за визначний творчий внесок у створення художнього фільму «Москаль-чарівник» (1998).
Література
- Нариси з історії інонаціонального театру в Україні ХХ — початку ХХІ ст. / За заг. наук. ред. докт. мистецтвознав. М. Гринишиної; Ін-т проблем сучас. мистецтва НАМ України. Київ : Фенікс, 2017. 976 с.
- Нікоряк Н. В. Кінорецепція життя й творчості Михайла Старицького // Грааль науки. 2023. № 26 (квітень). С. 334–338.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бондаренко, Олександр Вікторович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бондаренко, Олександр Вікторович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.08.2026
