Болландисти

Перший том «Акта санкторум», виданий у січні 1643

Болланди́сти, Товариство болландистів (лат. bollandistes; лат. Societas Bollandistarum, франц. фр. Société des Bollandistes, від прізвища Ж. Болланда) — спільнота вчених, здебільшого єзуїтів, які з 17 ст. присвятили свою діяльність збиранню та верифікації агіографічних джерел, укладанню та публікації багатотомного корпусу житій святих. Головним підсумком їхньої праці стало фундаментальне видання «Aкта санкторум» (лат. Acta Sanctorum; укр. «Діяння святих»; 1643–1794).

Історична довідка

Біля витоків проєкту стояв член Товариства Ісуса Г. Росвейде (1569; тепер Нідерланди — 1629; тепер Бельгія), професор філософії в Університеті Дуе (1590–1595), згодом в єзуїтській колегії м. Антверпена (з 1599). У періоди канікул та у вільний час він відвідував і досліджував бібліотеки багатьох монастирів, розташованих на території сучасної Бельгії та регіону О-де-Франс у Франції, збирав і переписував численні манускрипти. Уклав алфавітний перелік імен святих, про діяльність яких знайшов відомості, планував опублікувати їхні житія у 18 томах (два останніх томи — таблиці, примітки і пояснення). Про свій проєкт публічно оголосив 1607. Встиг здійснити лише попередні підготовчі роботи, залишив по собі обширний архів та однодумців, зацікавлених продовженням справи.

Працю Г. Росвейде, за наказом Бельгійської провінції Товариства Ісуса, продовжив Ж. Болланд, який істотно переглянув і розширив попередній задум. Під керівництвом Ж. Болланда діяла група католицьких богословів, які шукали і ретельно звіряли джерела, документи, мартирологи, листувалися з дослідниками з різних країн, вели копітку історіографічну роботу. За його життя у м. Антверпені вийшло друком 5 томів «Aкта санкторум», що містили життєписи та легенди про святих, церковне шанування яких припадало на січень (1643, у 2 т.) і лютий (1658, у 3 т.). Серед учнів і продовжувачів Болланда — єзуїти Г. Геншен (1601; тепер Нідерланди — 1681; тепер Бельгія), Д. Папеброк (1628–1714; тепер Бельгія) та ін. Керівники ордену єзуїтів з метою прискорити публікацію чергових томів звільнили отців, відповідальних за роботу, від усіх інших регулярних обов’язків і служінь, аби вони могли присвятити весь свій час агіографічній праці.

Від 1660 Болланд та його соратники отримали у своє розпорядження просторе приміщення бібліотеки (т. з. Агіографічний музей). Джерельну базу постійно поповнювали нові надходження, зокрема завдяки щедротам благодійників. З часом географія збору манускриптів значно розширилася. За сприяння папи Александра VII для болландистів були відкриті всі монастирські бібліотеки, надано доступ до ватиканських колекцій. Для копіювання манускриптів працював цілий штат переписників. Під керівництвом старших болландистів навчалися учні для продовження справи.

Нові зведення житій опубліковано: за березень — 1668 (у 3 т.), квітень — 1675 (у 3 т.) тощо.

Після скасування Товариства Ісуса (1773) болландисти певний час ще продовжували свою діяльність: спочатку в м. Антверпені (до 1778), потім у м. Брюсселі та абатстві Тонгерло (тепер у пров. Антверпен; до 1794, том агіографічного корпусу, що вийшов цього року, завершено на даті 15 жовтня).

Після відновлення ордену в Бельгії роботу над проєктом продовжено (з 1837) за пропозицією Королівської академії Бельгії та за підтримки бельгійського уряду: 1845 побачив світ черговий том серії; до 1868 уряд виплачував товариству спеціальну щорічну субсидію.

Засновником сучасного болландизму є історик Ш. де Смедт (1833–1911; Бельгія), який впровадив у працю болландистів новітні історичні наукові методи, розроблені в університетах.

Штаб-квартира товариства з 1905 розташована в єзуїтській колегії Святого Михайла (Сен-Мішель) у комуні Еттербек (тепер у складі агломерації м. Брюсселя).

Важливими постатями товариства у 20 ст. були церковні історики І. Делее (1859–1941), П. Петерс (1870–1950), П. Грожан (1900–1964), М. Коен (1893–1972), усі — Бельгія.

Товариство болландистів продовжує діяльність у 21 ст.

Характеристика доробку

Томи, підготовлені до видання Ж. Болландом і болландистами, ґрунтувалися на обширній джерельній базі та принципах історичної критики; сумнівні з історичного погляду факти включено з примітками; кожний розділ доповнювали покажчики, коментарі та хронологія. Кожний том відкривала передмова, що містила методику критичного опрацювання документальних джерел. Опис життєпису святого починався з обставин місця і часу, включав основні віхи життя, відомості про мучеництво, смерть і поховання, а також дива, які пов’язували з постаттю подвижника (зі згадкою про їхній імовірний характер).

Проєкт, особливо з 19 ст., реалізовували з урахуванням досягнень світської історичної науки й методології.

Дослідницька діяльність і публікація корпусу житій святих тривали з перервами упродовж трьох століть (68-й том видано 1940). Окрім «Акта Санкторум», болландисти заснували 1882 щоквартальник (тепер виходить щопівроку у м. Брюсселі) «Аналекта Болландіана» (лат. Analecta Bollandiana), а також 1886 серію видань «Допоміжні агіографічні матеріали» (лат. Subsidia hagiographica), що включає критичні видання текстів, монографії, каталоги рукописів та ін.

Значення

Доробок болландистів справив вплив не тільки на церковну, а й на світську історіографію, методику роботи з джерелами. Корпус «Акта Санкторум» був високо оцінений не лише католицькими, а й протестантськими теологами, істориками церкви, які вказували на його науковий дух. Діяльність болландистів пошанована в Бельгії як національна наукова спадщина.

У квітні 2025 архівні матеріали, рукописи, написані болландистами, гравюри та корпус «Акта Санкторум» було внесено до Списку ЮНЕСКО «Пам’ять світу».

Джерела

Acta sanctorum Bollandiana apologeticis libris in unum volumen nunc primum contractis vindicata. Antuerpiae : Аpud Bernardum Albertum vander Plassche, 1755. 1024 р.
Acta Sanctorum // Volumes of the Acta Sanctorum online. URL: https://www.roger-pearse.com/weblog/2012/06/19/volumes-of-the-acta-sanctorum-online /
The Аrchives, Engravings and Manuscripts Used by the Bollandists (17th-18th centuries) // UNESCO. 2025. URL: https://www.unesco.org/en/memory-world/archives-engravings-and-manuscripts-used-bollandists-17th-18th-centuries

Література

Зашкільняк Л. Методологія історії: від давнини до сучасності. Львів: Львівський національний університет імені Ів. Франка, 1999. 228 с.
Godding R., Joassart B., Lequeux X. et al. Bollandistes, saints et légendes. Quatre siècles de recherche hagiographique, Bruxelles : Société des Bollandistes, 2007. 184 р.
Delehaye H. The Work of the Bollandists Through Three Centuries, 1615–1915. London : Forgotten Books, 2015. 269 р.

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Яроцький П. Л., Арістова А. В. Болландисти // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болландисти (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.07.2026