Подвижник

Подви́жник (від подвиг) — багатозначний термін.

1) Початково, у християнстві — аскет, вірянин, який із релігійних переконань добровільно обирав шлях самообмеження, відмови від земних благ і фізичних задоволень, мучеництва, самопожертви; дотримувався суворих, навіть виснажливих, обітниць і релігійних практик (пустельництво, голодування, мовчання, затворництво, стовпництво, довічна цнотливість, носіння вериг тощо). Таке самозречення поставало як щоденний «внутрішній подвиг», метою якого є духовне вдосконалення, зміцнення у вірі й благочесті, наближення до Бога, спасіння. На відміну від монахів подвижники встановлювали власні правила самозречення, що відрізнялися від загальних чернечих статутів і були суворішими за них. На відміну від світського акту героїзму спосіб життя подвижників характеризують як тривале випробування, щоденні духовні зусилля, боротьбу зі спокусами, що вимагає постійної самодисципліни й самоконтролю, терпіння, витримки, душевних сил.
Так, про подвижників Києво-Печерської лаври оповідає пам’ятка давньоруської літератури 13 ст. «Києво-Печерський патерик».
Пізніше термін вийшов поза межі християнства, його застосовано до аскетів, самітників, духовних вчителів інших релігійних традицій (зокрема індуїзму, суфізму).

2) У сучасному значенні — людина, яка самовіддано, жертовно служить певній справі, докладає всіх зусиль заради високої мети, наприклад, подвижник мистецтва, подвижник науки.