Боецій (В. Е. Туренко)

Гробниця Боеція. Базиліка ді-Сан-П’єтро-ді-Чель-д’Оро, м. Павія, Італія

Ані́цій Бое́цій (повне ім’я — Аніцій Манлій Торкват Северин Боецій; лат. Anicius Manlius Torquatus Severinus Boethius; бл. 480, м. Рим, Італія — бл. 524, м. Павія, Італія) — державний діяч, філософ-неоплатонік, теоретик музики, християнський теолог, святий Католицької церкви.

Боецій (В. Е. Туренко)

(Boethius)

Справжнє ім’я Аніцій Манлій Торкват Северин Боецій
Народження бл. 480
Місце народження Рим
Смерть бл. 524
Місце смерті Павія
Місце поховання Павія
Напрями діяльності філософія, теологія, політика

Життєпис

Походив зі знатного римського роду Аніцієв.

Де саме здобув освіту достеменно невідомо: міг навчатися приватно (в будинку Сіммаха), або в кращих школах Італії. У м. Римі швидко здобув славу вченого, про що свідчать релігійні діячі та письменники Кассіодор Флавій, Маґн Фелікс Еннодій (бл. 473–521), Прісціан (пом. 530).

Не полишаючи наукових занять, Боецій вдався до політичної діяльності. Набув високого політичного статусу в Остготському королівстві за Теодоріха Великого: став сенатором, у 510 — консулом. У 522 Теодоріх, який високо цінував всебічну освіченість і особисті якості Боеція, підніс його до посади Мagister officiorum (начальника служб, фактично першого міністра королівства).

523 Боеція звинувачено в причетності до змови проти короля, заарештовано і ув’язнено в Кальвенцано (тепер місто у регіоні Ломбардія, Італія). За вироком суду був страчений. Гробниця знаходиться у крипті базиліки ді-Сан-П’єтро-ді-Чель-д’Оро, м. Павія, Італія.

Спадщина

Відомий багатим доробком у галузі перекладу з грецької мови на латинську філософських трактатів античної класики. Переклав і супроводив коментарями праці Аристотеля з логіки: «Категорії», «Про тлумачення», «Першу аналітику», «Топіку», «Софістичні спростування» тощо. Переклади Боеція часом переростають рамки жанру, містять тлумачення, оригінальні роздуми, поняття і терміни. Водночас він сам є автором низки логічних трактатів:

  • «Введення у категоричні силогізми» (лат. «Introductio ad syllogismos categoricos», інша назва — «Liber ante praedicamenta»);
  • «Про розбіжності в топіках» («De topicis differentiis»);
  • «Про гіпотетичний силогізм» («De hypotheticis syllogismis»);
  • «Про категоричний силогізм» («De syllogismo categorico»);
  • «Щодо поділу» («De divisione»).

Залишив по собі богословські трактати: «Проти Євтихія і Несторія» («Contra Eutychen et Nestorium»), «Про католицьку віру» («De fide catholica»), «Про седмиці» («De hebdomadibus»), «Про Трійцю» («De Trinitate»).

Найвідоміший твір філософа — «Розрада від Філософії» («De consolatione Philosophiae», у 5 кн.). Це його останній трактат, написаний під час перебування у в'язниці в очікуванні страти. Текст відрізняє жанрова різноманітність, де поезія різних віршованих розмірів сполучається з прозою, укладений у формі діалогу між мислителем та персоніфікованою Філософією. Основними ідейними джерелами є праці Платона, Аристотеля, Цицерона, Сенеки, Марціана Капелли, Прокла Діадоха, Аврелія Августина. Багаторазове цитування в цьому передсмертному і, по суті, сповідальному творі праць язичницьких авторів за відсутності згадки імені Ісуса Христа та Святої Трійці, посилань на Біблію тощо є джерелом проблемних питань для дослідників спадщини Боеція. Втім, у контексті наведеного діалогу автор розмірковує про співвідношення Божественного передбачення і людської вільної волі; порушує питання теодицеї, Промислу Божого і долі; поняття блага і блаженства та ін. Українською мовою працю переклав А. Содомора.

Найдавніші зі збережених рукописів творів мислителя датують 6 ст. (праці з логіки, які входять у «Corpus Constantinopolitanum»), чимало копій дійшло з 9–11 ст. Зібрання творів філософа було видано у м. Венеції в 1491–1492 серед перших друкованих видань. Базельське видання 1546, відтворене ще раз у 1570, дотепер залишається останнім повним зібранням текстів Боеція (всі наступні видання були передруком з Базельського).

Визнання

Уже в ранньому середньовіччі виникло пошанування Боеція як мученика, постраждалого від аріан (див. Аріанство). Указом папи Лева XIII від 15 грудня 1883, Католицька церква канонізувала філософа як Северина Боеція, місцевошанованого святого Павійської дієцезії.

Творчість Боеція розглядають як одне з джерел середньовічної схоластики. Його переклади і праці відіграли помітну роль у поширенні філософії та становленні середньовічної університетської освіти. Твір «Розрада від Філософії» став одним із найпопулярніших літературних і філософських творів середньовіччя і Ренесансу.

Праці

  • У к р. п е р е к л. — Теологічні трактати / Пер. з лат. Р. Паранько. Львів : Український Католицький Університет, 2007. 148 c.
  • Розрада від Філософії / Пер. з лат. А. Содомори. 2-ге вид., випр. і допов. Львів : Апріорі, 2020. 206 c.

Література

  1. Chadwick H. Boethius. The Consolations of Music, Logic, Theology, and Philosophy. Oxford : Clarendon Press, 1981. 313 p.
  2. The Cambridge Companion to Boethius / Ed. by J. Marenbon. Cambridge : Cambridge University Press, 2009. 372 р.
  3. A Companion to Boethius in the Middle Ages / Eds. N. H. Kaylor, Ph. E. Phillips. Leiden : Brill, 2012. 684 р.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Боецій (В. Е. Туренко) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боецій (В. Е. Туренко) (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ