Боде, Вільгельм фон

Бо́де, Вільге́льм фон [ нім. Bode, Wilhelm von; повне ім’я — Арнольд Вільгельм (нім. Arnold Wilhelm); 10.12.1845, громада Кальферде, тепер земля Саксонія — Ангальт, Німеччина — 01.03.1929, м. Берлін, тепер Німеччина] — історик мистецтва, колекціонер, музейний діяч, один із засновників сучасного музеєзнавства; член-кореспондент Королівської академії наук, літератури та красних мистецтв Бельгії (1889–1919), Баварської академії наук (з 1891); іноземний член Королівської Нідерландської академії наук (з 1909); почесний член Прусської академії наук (з 1925).

Боде, Вільгельм фон (Bode, Wilhelm von)
Народження	10.12.1845
Місце народження	Саксонія-Ангальт
Смерть	01.03.1929
Місце смерті	Берлін
Alma mater	Геттінгенський університет імені Георга Августа, Берлінський університет
Місце діяльності	Берлін
Напрями діяльності	музеєзнавство

Життєпис

Народився в сім’ї судді. Середню освіту здобув у гімназії в м. Брауншвейзі. Від 1863 вивчав право в Геттінгенському університеті імені Георга Августа. Навчався 1865–1867 в Берлінському університеті. У студентські роки зацікавився мистецтвом. Під час подорожей до Бельгії, Нідерландів, Італії відвідував музеї та приватні колекції.

1867–1869 працював аудитором. Одночасно вивчав історію мистецтва та археології в містах Берліні та Відні. 1870 здобув докторський ступінь у м. Лейпцигу.

Від 1872 — асистент у відділі скульптури Королівських музеїв у Берліні (тепер Державні музеї Берліна), з 1883 — директор відділу, 1890 очолив Берлінську картинну галерею, від 1905 — генеральний директор Королівських музеїв Берліна (зі збереженням попередніх посад).

1883 організував виставку творів мистецтва з 50 приватних колекцій у Берлінській академії мистецтв. 1887 заснував «Берлінське товариство історії мистецтва» (нім. «Die Kunstgeschichtliche Gesellschaft zu Berlin»). Заохочував приватних колекціонерів до купівлі й дарування творів мистецтва музеям. 1890–1914 займався поповненням художніх колекцій музеїв у м. Страсбурзі.

Підписав «Маніфест 93» (відкритий лист німецьких інтелектуалів, що стали на захист дій Німеччини на початку Першої світової війни), оприлюднений у газетах 04.10.1914 із назвою «До культурного світу» (нім. «An Die Kulturwelt»).

Керував плануванням «Музею давнього німецького мистецтва» (інша назва «Німецький музей», функціонував 1930–1939).

Після Першої світової війни та падіння монархії королівські музеї перетворено на державні. Боде пішов з посади генерального директора (1920), але продовжував керувати відділами.

Похований на цвинтарі Луїзен ІІ (нім. Luisen-Friedhof; район Вестенд, м. Берлін).

Діяльність

Розширив колекції Берлінської картинної галереї роботами Рембрандта, П.П. Рубенса, А. Дюрера, Л. Кранаха Старшого та інших.

За сприяння Боде засновано відділ скульптури, систематично структуровано колекцію скульптур з акцентом на творах італійського Відродження.

Брав участь у створенні нових і розширенні численних відділів Королівських музеїв, серед яких: друкарня (нім. Das Kupferstichkabinett Berlin), колекція монет, колекція ікон, ісламський і східноазійський відділи, археологічна та єгипетська колекції тощо.

Як генеральний директор 1906 поповнював музейні фонди Колекції старожитностей та Музею Стародавнього Близького Сходу (тепер у складі Пергамського музею, див. у статті Берлінський музейний острів).

Для Музею кайзера Фрідріха (засновано 1904, від 1956 — Музей Боде, див. Берлінський музейний острів) та Німецького музею, розробив концепцію облаштування виставкових кімнат різними творами мистецтва певної епохи без поділу за видами.

Замовив будівництво чотирьох споруд для музейного центру в берлінському районі Далем, де планував експонувати твори мистецтва народів неєвропейських континентів (зведено лише Музей азійського мистецтва).

Консультував приватних колекціонерів і регіональні музеї з питань придбання творів мистецтва. Платою за особисті консультації та експертні оцінки була фінансова допомога спонсорів (див. Спонсорство) та їхні добровільні внески до берлінських музеїв (т. з. система Боде; зазнала критики).

Під впливом Боде в м. Берліні зріс інтерес до колекціонування та продажу антикваріату. Діяльність асоціації «Друзі музею кайзера Фрідріха» стала взірцем для інших музеїв у світі.

Автор мистецтвознавчих праць на тему німецького, нідерландського, італійського живопису та скульптури тощо.

Один із експертів у визначенні автентичності картини «Дармштадтської Мадонни» (ін. назва — «Мадонна бургомістра Маєра»; 1526) Г. Гольбейна Молодшого (див. у статті Гольбейн).

Завдяки діяльності Боде Берлінські музеї стали одним із найважливіших музейних комплексів світу.

Нагороди та визнання

Кавалер ордена Червоного орла ІІ ст. з дубовим листям (1902).

Удостоєний титулу спадкового прусського дворянства (з 1914).

1956 на честь Боде перейменовано Музей кайзера Фрідріха.

Портрети Боде малювали художники М. Ліберман, Е. Опплер (1876–1929; тепер Німеччина), Я. П. Вет (1864–1925; тепер Нідерланди); мармуровий бюст (1901) створив скульптор А. фон Гільдебранд (1847–1921; тепер Німеччина); портретний бюст (бл. 1929) — скульптор Й. Торак (1889; тепер Австрія — 1952; тепер Німеччина).

Місце поховання Боде входить до Списку почесних могил м. Берліна (від 2018).

Частину писемної спадщини Боде зберігають у Німецькому художньому архіві.

Додатково

1909 придбав восковий бюст богині Флори, вважаючи, що її автор — Леонардо да Вінчі. Подія спричинила суперечку щодо автентичності цієї скульптури зокрема та мистецьких творів загалом.

Праці

Frans Hals und seine Schule. Ein Beitrag zu einer kritischen Behandlung der holländischen Malerei. Leipzig : E. A. Seemann, 1871. 66 p.
Geschichte der deutschen Plastik. Berlin : G. Grote, 1887. 258 p.
Die italienische Plastik. Berlin : W. Spemann, 1891. 190 p.
Kunst und Kunstgewerbe am Ende des neunzehnten Jahrhunderts. Berlin : B. und P. Cassirer, 1901. 168 p.
Vorderasiatische Knüpfteppiche aus älterer Zeit. Leipzig : H. Seemann, 1901. 136 p.
Florentiner Bildhauer der Renaissance. Berlin : B. und P. Cassirer, 1902. 350 p.
Rembrandt und seine Zeitgenossen: Charakterbilder der grossen Meister der holländischen und vlämischen Malerschule im siebzehnten Jahrhundert. Leipzig : H. Seemann, 1906. 290 p.
Die Meister der holländischen und flämischen Malerschulen. Leipzig : H. Seemann, 1917. 400 p.
Die italienischen Bronzestatuetten der Renaissance. Berlin : B. und P. Cassirer, 1922. 106 p.

Література

Justi L. Bode, Arnold Wilhelm von // Neue Deutsche Biographie : in 28 bd. Berlin : Duncker & Humblot, 1955. Bd. 2. P. 347. URL: https://www.deutsche-biographie.de/pnd119034921.html#ndbcontent
New Results with Regard to the Flora bust Controversy: Radiocarbon Dating Suggests Nineteenth Century Origin // Scientific Reports. 2021. Vol. 11. P. 1–11. URL: https://www.nature.com/articles/s41598-021-85505-x
Stöbe S. Arnold Bode: Künstler und Visionär, Begründer der documenta — eine Biografie. Kassel : Euregioverlag, 2021. 118 p.
Wilhelm von Bode 1845–1929 // Staatliche Museen zu Berlin. URL: https://www.smb.museum/fileadmin/website/Museen_und_Sammlungen/Bode_Museum/Ausstellungen/Klartext/PDF/Klartext_Infoblatt_11_Wilhelm_von_Bode_SMB_BM_deutsch.pdf

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Боде, Вільгельм фон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боде, Вільгельм фон (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.07.2025